Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психологія дитяча.doc
Скачиваний:
219
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
1 Mб
Скачать

11.Зародження знань щодо психічного розвитку дитини у філософії та природознавстві.

Тривалий історичний період знання з дитячої психології накопи- чувались в надрах інших наук: філософії, педагогіки, природознавства. Вперше ідея вікового розвитку людини з’являється у Аристотеля, який здійснив спробу визначити етапи розвитку людини як повторення етапів еволюції життя. Перший в історії педагогічний трактат – відомий під назвою «Про виховання оратора»,написаний М. Ф. Квінтиліаном , містить уявлення про важливий вплив оточуючого середовища на психічний розвиток дитини. Ян Амос Коменський – підкреслював необхідність враховува ти вікові особливості дитини в навчанні та вихованні, вважав закони розвитку природи і людини взаємовідповідними, запропонував вікову періодизацію розвитку людини.

Джон Локк також підкреслював необхідність спиратись на природні властивості дитини при її вихованні. Жан-Жак Руссо першим звернув увагу на те значення, яке відіграє період дитинства в житті людини, підкресливши його визначальну особливість — зростання самосвідомості.Жан-Жак Руссо також вперше висловив ідею дитячої психології як науки.

Німецький педагог Фридріх Фребель розробив першу систему дошкільного виховання, яка спиралась на певні уявлення про закономірності психічного розвитку дитини.

Визначний вплив на розвиток дитячої психології справила діяльність К.Д.Ушинського. Своєю працею «Людина, як предмет виховання» він заклав основи дитячої психології, розкрив значення психології у пізнанні людини. На початку ХХ ст. у Дитячій психології О. Лазурським було запроваджено природній експеремент , який органічно поєднував дослідницькі завдання дитячої психології із практикою навчання і виховання.

12. Дитяча психологія в Радянському Союзі.

Дитяча психологія у дорадянській Росії відіграла позитивну роль у процесі її подальшого становлення.

Вищі психічні функції виникають у процесі навчання і виховання в людському суспільстві й відсутні в тваринному світі. Всі ці психічні функції забезпечують здійснення свідомої людської діяльності. Розвиток людини відбувається в процесі засвоєння засобів діяльності (зовнішніх і внутрішніх) шляхом навчання. Тому навчання має центральне місце в житті людини, визначаючи її психічний розвиток. Ідеї Л. С. Виготського знайшли продовження в працях його послідовників Л. І. Божович, П. Я. Гальперіна, В. В. Давидова, Г. С. Костюка, та ін.

Лідія Іллівна Божович присвятила основні дослідження розкриттю процесу формування особистості . Було зроблено важливі висновки про те, що формування особистості відбувається не автоматично, а шляхом змін її внутрішнього світу. Данило Ельконін досліджував проблеми ігрової діяльності, вікової періодизації психічного розвитку. Василь Давидов розробив теорію розвивального навчання, яку втілював у практику . Дослідження в галузі вікової та педагогічної психології, проведені радянськими вченими, створили основу сучасного розвитку цих наукових галузей в Україні.