Проблеми прабатьківщини людства (за матеріалами антропогенезу)

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3

Розділ 1. СТУПІНЬ НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА

БАЗА ..................................................................................................5

1. Історіографія проблеми ................................................................5

2. Джерельна база дослідження .......................................................7

Розділ 2. АФРИКАНСЬКА КОНЦЕПЦІЯ ПРАБАТЬКІВЩИНИ

ЛЮДСТВА ........................................................................................9

2.1. Огляд викопних решток найдавніших предків і пошуки

Прабатьківщини людства……………………………………….9

2.2. Процес гомінізації в ході становлення людства

(за матерілами Африки)…………………………………………28

Розділ 3. АЗІЙСЬКІ ТЕОРІЇ ПРАБАТЬКІВЩИНИ ЛЮДСТВА…………..44

3.1. Мультирегіональна теорія прабатьківщини та її уточнення

за генетичними дослідженнями……………………………………….44

3.2. Еволюція популяцій антропогенезу і утворення

людських рас………………………………………………….......51

Розділ 4. ПОЗАТРОПІЧНА ПРАБАТЬКІВЩИНА ЛЮДСТВА…………55

4.1. Проблема позатропічного походження людини та її

міграції………………………………………………………….55

4.2. Найдавніші сліди людини в Америці………………………….61

4.3. Місце зародження перших людських цивілізацій…………...68

ВИСНОВКИ .....................................................................................................73

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.........................80.

ВСТУП

Актуальність теми. Проблемам історії походження людини, як і визначенню його прабатьківщини сучасна історіографія відводить чималу роль. Ці питання на нинішній день залишаються актуальним та відкритим. Так, на сьогодні найбільш вірогідними вважаються дві теорії: африканська, мультирегіональна. Однак, останнім часом в науковий оббіг увійшла ще одна концепція – позатропічна, яка базується на палеоархеологічних дослідженнях з місцезнаходжень в Сибірі. Хоча дана теорія вперше була висловлена ще наприкінці ХІХ ст. і не стосувалася вказаної області, лише наприкінці ХХ ст. вона знайшла своє наукове підґрунтя.

Кожна з концепцій має ряд доказів та спростувань, однак домінуюче місце, поки що має африканська теорія прабатьківщини людства. Каменем спотикання постає період виокремлення людини з поміж тваринного світу; континент на якому зародилося людство та пошук так званої "Перехідної ланки" між мавпою та людиною. Дослідження по даній темі в основному ґрунтуються на палеоантропологічних дослідженнях, а також даних таких наук як: археологія, етнологія, палеодемографія, генетика та ін.

Складність вирішення даної проблеми також полягає і в тому, що на сьогодні виявлено досить мало кісткових решток найдавніших предків людини, які переважно представленні фрагментами кістяків (нижні щелепи, зуби, фрагменти черепів (ендокран) тощо), які ускладнюють дослідження і не дають можливості вірно провести антропологічну реконструкцію. А це в свою чергу ускладнює вирішення питання про прабатьківщину людства. Однак, останні дослідження що були здійсненні в напрямку розшифрування ДНК дали змогу переглянути існуючі теорії на походження людини сучасного фізичного типу, ареал зародження людства та його поширення по території Старого Світу. Саме у висвітленні цих проблем та з’ясуванні можливої прабатьківщини людства ми і вбачаємо актуальність теми.

Зв’язок з науковими програмами. Обраний напрямок є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри історії народів Росії і спеціальних історичних дисциплін.

Метою даної роботи є на основі вивчення комплексу джерельних матеріалів і спеціальної літератури встановити наявність "Перехідної ланки" між людиною і твариною, встановлення прабатьківщини людства та його розміщення на певних континентах.

Виходячи із мети ми ставили такі дослідницькі завдання:

• проаналізувати стан наукової розробки теми та джерельну базу дослідження;

• розглянути дані палеоантропології та інших наук щодо походження людини;

• визначити передумови та причини переходу ранніх гомінідів до прямоходіння;

• простежити наявність спільного та відмінного серед викопних решток людини сучасного типу знайдених на різних континентах;

• розкрити суть африканської, позатропічної та мультирегіональної теорій походження прабатьківщини людства;

• з’ясувати підстави, на яких можна схилятися до тієї чи іншої концепції.

Об’єктом вивчення виступає період виокремлення людиноподібних мавп з поміж тваринного світу та визначення прабатьківщини людства.

Предметом вивчення є розгляд дискусійних теорій про антропогенез та батьківщину людства, причини та наслідки гомінізації приматів.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період, починаючи від 2 млн. років до нової ери, а саме від початку виокремлення людини з-поміж інших істот, тобто появи (Homo habilis) – людини умілої, і завершуючи появою Homo sapiens –- людини розумної, близько 40 000 років до нашої ери.

Територіальні межі роботи охоплюють територію Світу (Європа, Африка, Азія).

Методи дослідження. Методологічна база роботи ґрунтується на принципах науковості, об’єктивізму та історизму у висвітлені подій. Під час написання дипломної роботи були використані загальнонаукові та спеціально-історичні методи. Зокрема, конкретно-пошуковий метод, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, антропологічний, археологічний. До того ж, застосування міждисциплінарного підходу, зокрема використання категоріального апарату, дало можливість більш глибоко виконати наше дослідження.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі аналізу відомих, але переосмислених з позицій сучасних досягнень історичної науки фактів, а також ґрунтовного вивчення першоджерел, археологічних і палеоантропологічних даних та матеріалів робиться одна з спроб перегляду концепцій виникнення людства та проблеми його прабатьківщини. По-новому висвітлюється період виокремлення людини з-поміж тваринного світу, територіальні межі та хронологічні рамки гомінізації людиноподібних.

Практичне значення. Результати дослідження дають змогу зробити об'єктивну наукову оцінку значення появи людини на весь хід історичного процесу. Матеріали роботи можуть бути використані при вивченні вишівських курсів антропології, історії первісного суспільства, а також спецкурсів, спецсемінарів, при написанні курсових і дипломних робіт та в подальшій розробці наукових проблем з всесвітньої історії.

Апробація результатів вивчення. Зміст роботи, окремі її фрагменти були висвітленні на звітній студентській науковій конференції у квітні 2012 р., що відбувалися в Кам’янець-Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка та обговорювалися на засіданні кафедри історії народів Росії та спеціальних історичних дисциплін.

Структура роботи. Складається з вступу, де викладена аргументація досліджуваної проблеми, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг роботи 85 с.

Розділ 1. Ступінь наукової розробки теми та джерельна база.

1.1. Історіографія проблеми

Проблемою появи, походження людини та людського суспільства на Землі, де ж була її прабатьківщина (Європа, Африка, Азія, Америка) зацікавилися філософи ще в часи античної цивілізації (Тіт Лукрецй Кар та ін.). Проте наукові обґрунтовані теорії почали утверджуватися з середини ХІХ ст. завдяки працям видатного вченого-природознавця і біолога Ч. Дарвіна «Походження видів шляхом природного відбору», «Походження людини і статевий відбір» [3; 4], які, з одного боку, започаткували історіографію проблеми і утвердили матеріалістичний напрям досліджень, а з другого, - стали слугувати важливим джерелом для історичної науки та антропології. Він був одним із фундаторів еволюційної теорії зародження і розвитку людства. Теорію Дарвіна підтримав, захистив і поглибив її обґрунтування Фрідріх Енгельс у праці «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину» [35].

Чарлз Дарвін сформував власну наукову школу, яка, конкуруючи з богословськими, космічними теоріями походження людини та її прабатьківщини, пройшла випробування через століття до наших днів. Її представників та послідовників по всьому світу й досі називають дарвіністами.

Завдяки антропологічним дослідженням послідовників Дарвіна були відкрити рештки пітекантропа в Індонезії (Євген Дюбуа, 90-ті рр. ХІХ ст.), австралопітеків на півдні Африки (Раймонд Дарт, 1924 р.), Homo habilis (зиджантроп) (Луїс Лікі, Річард Лікі, кінець 1950-х - 80-ті рр.), які поглибили антропогенез до 2 млн. років тому. Вони ж вважали, що прабатьківщиною людства були головним чином Африка і частково Азія [16; 62]. Їх підтримали англійські антропологи другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Д. Кларк у книзі «Доісторична Африка» [40], А Барнетт у монографії «Рід людський [20], К. Ламберт у дослідженні «Доісторична людина»[43], Д. Аптон у виданні «Хто була первісна людина» [18], Д. Джохансон у праці «Витоки роду людського» [32] та інші.

Не меншу зацікавленість у розв’язанні теорій походження первісної людини та її прабатьківщини виявили антропологи та історики атеїстичного Радянського Союзу, які прагнули за здобутими антропологічними матеріалами на території цієї держави конкурувати із зарубіжними колегами, своє бачення цієї проблеми. Саме в 1960-ті – 80-ті рр. з’являється значна кількість фундаментальних праць в СРСР, присвячених витокам людського суспільства та його прабатьківщини. З-поміж цих видань потрібно виокремити в першу чергу дослідження російських учених Ю.І. Семенова у монографіях «Как возникло человечество» (1969) [62], «На заре человечества» (1990) [63], П.І. Борисковського у праці «Девнейшее прошлое человечества» (1979; 1990) [21], В.В. Бунака у книзі «Род Homo, его возникновение и последующая эволюция» (1980) [24], Я. Рогинського у виданні «Проблемы антропологии» (1969) [59], В.П. Алексєєва у книгах «Становление человечества» (1984) [12], «Географические очаги формирования человеческих рас» (1985) [11], у монографії В.А. Ранова «Древнейшие страницы человечества» [56; 57], у дослідженні А.А Кльосова «Происхождение человека по данным археологи, антропологи и ДНК – геологи» [5], у книгах Г.П. Григорьєва, присвячених верхньому палеоліту і походженню Номо sapiens [26; 27] та чимало інших.

Не стоїть осторонь від дискусій про прабатьківщину людства, його антропогенез сучасні українські антропологи та археологи. Мова йде про праці та навчальні посібники, які створили С.П. Сегеда («Антропологія»), М.Ф. Юрій ( «Антропологія») [60], В.Н. Сегеда, М.І. Гладких («Історія первісного суспільства») [63] та ін., матнали яких стали підгрунтям для написання дипломної роботи.

Так сталося, що на межі ХХ-ХХІ століть в галузі антропології відбулися по світу сенсаційні відкриття, які заперечили попередні теорії як зарубіжних, так і російських учених в галузі визначення часу давності походження люди та її прабатьківщини. Певною мірою втратили свою актуальність знахідки Луїса і Роберта Лікі, гіпотези Ю.І. Семенова та інших. З початку ХХІ століття новий погляд на теорію Дарвіна, прабатьківщину людства обґрунтували сучасні зарубіжні антропологи Д. Аптон (2004) [19], М. Кремо та Р. Томпсон (2010) [42] та російський дослідник Ю.А. Молчанов у дослідженні «Древнейший палеолит» [50].

Отже, при написанні роботи нами враховані як старі, так і нові теорії антропогенезу з наукової точки зору. Це дає простір до створення власних гприпущень та реконструкції антропологічного процесу щодо поставленої теми,