1.Предмет завдання та структура вікової психології

Індивідуальний розвиток людської психіки стартує на початку онтогенезу і проходить свої перші ступені в дитинстві. Людське дорослішання порівняно з дитинством у тварин є відносно найтривалішим. Воно становить четверту частину індивідуального життєвого шляху людини. За цей час індивід перетворюється на діяльну дорослу особистість.

Зміни, що відбуваються в тілесному і психічному житті людини на різних етапах її онтогенезу, визначаються при­родними й суспільними умовами в їх єдності. Ці зміни мають закономірний, прогресивний характер, що виявляється в послідовності вікових періодів розвитку: зародження життя дитини змінюється немовлячим віком, його продовжує раннє дитинство, за ним, як відомо, йде дошкільний вік, що змінюється молодшим шкільним, далі наступає стадія підлітка, яка закономірно переходить у юність. За юністю ідуть періоди дорослості, що закінчуються старістю.

Для кожного віку характерними є певні взаємовідносини індивіда з суспільним середовищем, особливості його психічної діяльності й фізичного стану. На з'ясуванні динамічних прогресивних змін психіки людини впродовж її життя і спеціалізується вікова психологія.

Виникнувши як галузь психологічної думки, вікова психологія наразі має значний обсяг накопиченої та систематизованої інформації, яка широко використовується у повсякденній практиці, що дозволяє говорити про існування вікової психології як окремої науки Це підтверджує ряд ознак:

• визначений предмет вивчення та змістовний понятійно- категоріальний апарат,

• система наукової інформації, яка містить зафіксовані та обґрунтовані закони та закономірності психічного розви­тку людини,

• методи дослідження вікової динаміки психіки, вживані науковцями та практиками,

• напрацьовані та апробовані технології оптимізації змісту та механізмів психічного розвитку людини,

• функціонування відділів, лабораторій і інших науково-до­слідних установ з проблем вікової психології.

Виходячи з того, що предметом вікової психології є закономірності психічного розвитку людини, він конкретизується в її

завданнях:

• Вивчення механізмів виникнення і розвитку психічних процесів та властивостей.

• Встановлення детермінації, симптомів та перебігу вікових криз психічного розвитку.

• З’ясування змісту розвитку онтогенетичних видів діяльності (гри, навчання, праці).

• Виявлення типових ознак психічного розвитку представників всіх періодів.

• Розкриття дій факторів та умов психічного розвитку людини.

• Вивчення механізмів та закономірностей зміни вікових періодів.

При реалізації даних завдань перед науковцями постає ряд основних проблем вікової психології:

• співвідношення та механізми дії біологічного та соціаль­ного чинників психічного розвитку людини,

• проблема активності/пасивності індивіда в ході свого пси­хічного розвитку,

• неперервний чи дискретний характер психічного розвитку людини,

• співвідношення кількісних та якісних онтогенетичних змін психіки,

• організований та стихійний характер впливу соціуму на становлення особистості.

Структура вікової психології:

       I.            Дитяча психологія

ü  Психологія раннього віку

ü  Психологія дошкільного віку

ü  Психологія молодшого шкільного віку

    II.            Психологія підлітків

 III.            Психологія юнацтва

 IV.            Психологія дорослих

ü  Психологія ранньої і середньої дорослості

ü  Геронтопсихологія