17.Компоненти психологічної готовності до навчання в школі.

Дитина, що йде до школи, має бути зрілою у фізіологічному і соціальному відношенні, вона повинна досягти певного рівня розумового і емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність вимагає певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, уміти узагальнювати і диференціювати предмети і явища навколишнього світу, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль.

Важливі позитивне відношення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки і прояв вольових зусиль для виконання поставлених завдань. Не менш важливі і навички мовного спілкування, розвинена дрібна моторика руки і зорово-рухова координація. Тому поняття «Готовність дитини до школи» — комплексне, багатогранне і охоплює усі сфери життя дитини. Центральними компонентами психологічної готовності дитини до школи є: - нова внутрішня позиція школяра, що проявляється в прагненні до суспільно значимої і суспільно оцінюваної діяльності; - у пізнавальній сфері знаково-символічна функція свідомості і здатність до заміщення, довільність психічних процесів, диференційоване сприйняття, уміння узагальнювати, аналізувати, порівнювати пізнавальні інтереси; - у особистій сфері довільність поведінки, піддатливість мотивів і вольові якості; - у сфері діяльності і спілкування : уміння приймати умовну ситуацію, вчитися у дорослого, регулювати свою діяльність. Розглянемо кожного з них. Становлення внутрішньої позиції школяра проходить в два етапи. На першому з'являється позитивне відношення до школи, але орієнтація на змістовні моменти шкільно-учбової діяльності відсутня. Дитина виділяє лише зовнішню, формальну сторону, він хоче піти в школу, але при цьому зберегти дошкільний спосіб життя. А на наступному етапі виникає орієнтація на соціальні, хоча і не власно учбові аспекти діяльності. Повністю сформована позиція школяра включає поєднання орієнтації і на соціальні, і на власно учбові моменти шкільного життя, хоча такого рівня досягають лише небагато дітей до 7 років. Таким чином, внутрішня позиція школяра - це суб'єктивне відображення об'єктивної системи стосунків дитини зі світом дорослих. Ці стосунки характеризують соціальну ситуацію розвитку з її зовнішнього боку. Внутрішня позиція є центральним психологічним новоутворенням кризи 7 років. Наступний важливий компонент готовності пов'язаний з розвитком пізнавальної сфери дитини. Знання самі по собі не виступають показниками готовності до навчання в школі. Значно важливішим є рівень розвитку пізнавальних процесів і пізнавального відношення до того, що оточує, здатність дитини до заміщення, зокрема до наочно-просторового моделювання(Л. А. Венгер). Уміння використати образні замінники перебудовує психічні процеси дошкільняти, дозволяючи йому в розумовому плані будувати уявлення про предмети, явищах і застосовувати їх при рішенні різноманітних розумових завдань. До кінця дошкільного віку у дитини мають бути сформовані елементи довільної пам'яті і уміння спостерігати, уміння довільно уявляти і управляти власною мовною діяльністю. У особовій сфері для шкільного навчання найбільш значимі довільність поведінки, супідрядність мотивів, сформованість елементів вольової дії і вольових якостей. Довільність поведінки проявляється в різних областях, зокрема в умінні виконувати вказівки дорослого і діяти за правилами шкільного життя(наприклад, стежити за своєю поведінкою на уроці і перерві, не шуміти, не відволікатися, не заважати іншим і ін.). За виконанням правил і їх усвідомленням лежить система стосунків між дитиною і дорослим. Довільність поведінки якраз і пов'язана з перетворенням правил поведінки на внутрішню психологічну інстанцію(А. Н. Леонтьев), коли вони виконуються без контролю дорослого. Крім того, дитина повинна уміти ставити і досягати мети, долаючи деякі перешкоди, проявляючи дисциплінованість, організованість, ініціативність, рішучість, наполегливість, самостійність. У сфері діяльності і спілкування до головних складових готовності до шкільного навчання відносяться формування передумов учбової діяльності, коли дитина приймає учбове завдання, розуміє її умовність і умовність правил, по яких вона вирішується; регулює власну діяльність на основі самоконтролю і самооцінки; усвідомлює способи виконання завдання і проявляє уміння вчитися у дорослого. Отже, готовність дітей до школи може визначатися за такими параметрами, як планування, контроль, мотивація, рівень розвитку інтелекту. 1. Планування — уміння організувати свою діяльність відповідно до її мети : низький рівень — дії дитини не відповідають меті; середній рівень — дії дитини частково відповідають змісту мети; високий рівень — дії дитини повністю відповідають змісту мети. 2. Контроль — уміння зіставити результати своїх дій з поставленою метою : низький рівень — повна невідповідність результатів зусиль дитини поставленої мети(сама дитина цієї невідповідності не бачить); середній рівень — часткова відповідність результатів зусиль дитини поставленої мети(самостійно дитина не може побачити цю неповну невідповідність); високий рівень — відповідність результатів зусиль дитини поставленої мети, дитина може самостійно зіставити усі отримані ним результати з поставленою метою. 3. Мотивація навчання — прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу і використати їх: низький рівень — дитина орієнтується тільки на ті властивості предметів, які безпосередньо доступні органам чуття; середній рівень — дитина прагне орієнтуватися на деякі узагальнені властивості навколишнього світу — знаходити і використати ці узагальнення; високий рівень — явно виражено прагнення знаходити приховані від безпосереднього сприйняття властивості навколишнього світу, їх закономірності; є присутнім бажання використати ці знання у своїх діях. 4. Рівень розвитку інтелекту : низький — невміння слухати іншу людину, виконувати логічні операції аналізу, порівняння, узагальнення, абстракції і конкретизації у формі словесних понять; нижче середнього — невміння слухати іншу людину, помилки у виконанні усіх логічних операцій у формі словесних понять; середній — невміння слухати іншу людину, прості логічні операції(порівняння, узагальнення у формі словесних понять) виконуються без помилок, у виконанні складніших логічних операцій — абстракція, конкретизація, аналіз, синтез — допускаються помилки; високий — можливі деякі помилки в розумінні іншої людини і у виконанні усіх логічних операцій, але ці помилки дитина може виправити сама без допомоги дорослого; дуже високий — можливість слухати іншу людину, виконати будь-які логічні операції у формі словесних понять. Отже, можна вважати, що дитина до школи не готова, якщо вона не уміє планувати і контролювати свої дії, мотивація навчання низька(орієнтується тільки на дані органів чуття), не уміє слухати іншу людину і виконувати логічні операції у формі понять. Дитина до школи готова, якщо вона уміє планувати і контролювати свої дії(чи прагне до цього), орієнтується на приховані властивості предметів, на закономірності навколишнього світу, прагне використати їх у своїх діях, уміє слухати іншу людину і уміє(чи прагне) виконувати логічні операції у формі словесних понять. Ще раз відмітимо, психологічна готовність до школи - складна освіта, що припускає досить високий рівень розвитку мотиваційної, інтелектуальної сфер і сфери довільності. Зазвичай виділяють два аспекти психологічної готовності - особову(мотиваційну) і інтелектуальну готовність до школи. Обидва аспекти важливі як для того, щоб учбова діяльність дитини була успішною, так і для його швидкої адаптації до нових умов, безболісного входження в нову систему стосунків.