- •1. Предмет і структура дитячої психології.
- •2. Поняття, що характеризують онтогенез людини (дозрівання, розвиток, формування, становлення, навчання і виховання).
- •3. Основні закономірності психічного розвитку людини.
- •4. Передумови, умови і рушійні сили психічного розвитку дитини.
- •5. Принципи вивчення психіки дитини.
- •6. Класифікація методів дитячої психології.
- •7. Спостереження як метод дитячої психології.
- •8. Експеримент у дитячій психології.
- •9.Методи бесіди та вивчення продуктів діяльності дітей.
- •10. Вивчення психічних особливостей дитини педагогом.
- •11.Зародження знань щодо психічного розвитку дитини у філософії та природознавстві.
- •12. Дитяча психологія в Радянському Союзі.
- •13. Дитяча психологія в Україні
- •14 Передісторія дитячої психології в Україні.
- •15.Розвиток дитячої психології в Україні хіх-хх ст.
- •16.Основні теорії психічного розвитку дитини за кордоном.
- •17.Поняття віку та характеристика його у психології.
- •18. Проблема вікової періодизації психічного та особистісного розвитку дитини.
- •19. Вікова періодизація психічного розвитку дитини від народження до закінчення школи
- •20. Особливості психічного розвитку в дитинстві
- •21. Психічний розвиток новонародженої дитини
- •22.Психічний розвиток дитини першого року життя
- •23.Психічний розвиток дитини раннього віку
- •24. Психічний розвиток дитини від 3 до 7 років.
- •25. Спілкування як найважливіший фактор психічного розвитку дошкільника
- •26. Форми спілкування у дошкільному віці.
- •27. Модель оптимального спілкування педагога з дитиною.
- •28. Роль експресивних засобів у спілкуванні дитини й дорослого.
- •29. Розвиток гри у дитини до 3-х років.
- •30. Особливості сюжетно-рольової гри дошкільника
- •32. Поняття про сюжет та зміст сюжетно-рольової гри.
- •34. Взаємовідносини дошкільників в грі.
- •35. Класифікація дитячих ігор. Характеристика творчих ігор дошкільника.
- •36. Характеристика ігор з правилами у дошкільника.
- •37. Рівні розвитку сюжетно-рольової гри у дошкільника.
- •38. Формування передумов рольової гри у дошкільника.
- •39. Прийоми активізації сюжетно-рольової гри у дошкільника.
- •40. Організація сюжетно-рольової гри у дошкільника. Іграшки.
- •41. Особливості побутової діяльності у дитини немовлячого віку.
- •42. Характеристика побутової діяльності дитини раннього віку.
- •43. Побутова діяльність у дошкільному віці.
- •44. Розвиток спілкування і спільної діяльності з ровесниками у дошкільному віці.
- •45. Емоційно-практична форма спілкування немовлят.
- •46. Ситуативно-ділова форма спілкування дошкільників.
- •47. Позаситуативно -ділова форма спілкування дошкільників.
- •48. Вплив групи дошкільного закладу на психічний і особистісний розвиток дитини.
- •49. Особливості побутової діяльності дитини немовлячого віку.
- •50.Характеристика побутової діяльності дитини раннього віку.
- •51. Побутова діяльність у дошкільному віці.
- •52. Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві.
- •53. Значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури.
- •57.Оволодіння дошкільником новими видами і формами праці.
- •58.Розвиток співпраці дошкільника з однолітками.
- •59. Зародження образотворчої діяльності у дитини до 3-х років.
- •60. Розвиток образотворчої діяльності дошкільника.
- •1)Особливості малюнка дошкільника
- •61.Особливості малюнка дошкільника.
- •62. Зв’язок малювання із грою та мовленням дитини.
- •63.Розвиток конструктивної діяльності в дошкільному віці.
- •64. Види уваги у дошкільному дитинстві.
- •65.Особливості уваги дитини немовлячого віку.
- •66.Розвиток уваги у ранньому дитинстві.
- •67.Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3-6 р.).
- •69.Розвиток мовлення в немовлячому віці.
- •70. Розвиток пасивного мовлення.
- •71.Поява активного мовлення.
- •72.Особливості мовлення дитини раннього віку.
- •73.Засвоєння нових форм та функцій мовлення.
- •74.Перехід від засвоєння лексики до засвоєння грамматики.
- •75.Характеристика мовлення дитини дошкільного віку.
- •76. Розвиток зв’язного мовлення дошкільника.
- •77. Початковий етап у сенсорно-перцептивному розвиткові дитини.
- •78. Особливості сенсорно-перцептивного розвитку дитини раннього віку.
- •79. Сенсорно-перцептивний розвиток дитини від 3 до 7 р.
- •80. Формування сенсорних еталонів у процесі орієнтувальних дій.
- •81. Розвиток спостереження – цілеспрямованого сприймання.
- •82. Розвиток різних видів спрйимання дитини від народження до 7 років.
- •83. Початковий етап у розвитку пам’яті.
- •84. Розвиток пам'яті в ранньому дитинстві.
- •85. Види пам'яті у дошкільному віці.
- •86. Виникнення елементів довільності пам’яті.
- •87. Психолого-педагогічні умови розвитку пам'яті.
- •88. Розвиток мислення у немовлячому віці.
- •89. Характеристика мислення дитини раннього віку.
- •90. Основні лінії у розвитку мислення дошкільника
- •Особливості міркувань дошкільника, пов’язаних із поясненням явищ
- •Розвиток планування діяльності та операцій мислення
- •91. Розвиток міркувань дошкільника.
- •92. Особливості міркувань дошкільника, пов’язаних із поясненням явищ.
- •93. Психолого-педагогічні умови розвитку мислення.
- •94. Зародження уяви в ранньому дитинстві.
- •95. Особливості розвитку уяви у дошкільному віці.
- •96. Уява в молодшому та середньому дошкільному віці.
- •97. Уява старшого дошкільника.
- •98. Психолого-педагогічні умови розвитку уяви дошкільника.
- •99. Особливості емоційного розвитку у немовлячому віці.
- •100. Емоційний розвиток у ранньому дитинстві.
- •101.Емоційний розвиток у віці 3-7 років.
- •102. Характеристика етичних почуттів дошкільника.
- •103. Розлади емоційної сфери дошкільників .
- •104. Розвиток передумов волі у немовляти та у дитини раннього віку.
- •105. Розвиток волі у дошкільному віці .
- •106. Виникнення системи мотивації, підпорядкування мотивів.
- •107. Психолого-педагогічні умови розвитку волі.
- •108. Розвиток передумов самосвідомості у немовлячому віці.
- •109. Розвиток самосвідомості в ранньому дитинстві.
- •110. Розвиток самооцінки у дошкільника.
- •111. Розвиток самосвідомості старшого дошкільника.
- •112. Психолого-педагогогічні умови розвитку самосвідомості.
- •113 Передумови етичного розвитку у немовлячому віці.
- •114. Етичний розвиток у ранньому дитинстві.
- •115. Розвиток моральної свідомості дитини 3–7 років.
- •116. Перехід від зовні зумовленої моральної поведінки до свідомої.
- •117. Психолого-педагогічні умови формування етичної свідомості та поведінки дошкільника.
- •118. Недоліки етичного розвитку дошкільників.
- •120. Розвиток здібностей дошкільника.
- •121. Психологічні особливості ранньої обдарованості.
- •122. Психологічні особливості темпераменту дітей від народження до 7 років.
- •123. Особливості поведінки дітей з різними типами темпераменту.
- •124. Індивідуальний підхід у вихованні дітей з різними типами темпераменту.
- •125. Соціальна ситуація розвитку дитини прри переході їз дитячого закладу в школу.
- •126. Мотиваційна готовність дитини до шкільного навчання.
- •127. Пізнавальна готовність дошкільника до систематичного навчання.
- •128. Вольова готовність дити виконувати вимоги школи.
- •129. Емоційна готовність дошкільника до входження у систему взаємовідносин шкільного середовища.
- •130. Психофізичні особливості дитини, яка вступає до школи.
- •131. Соціально-психологічна адаптація першокласників до умов шкільного навчання.
- •132.Діяльність молодшого школяра.
- •133. Пізнавальні психічні процеси молодшого школяра .
- •134. Емоційно-вольові процеси молодшого школяра.
- •135. Особистість молодшого школяра.
- •137. Криза підліткового віку.
- •138. Самосвідомість - новоутворення особистості підлітка.
- •139. Взаємини підлітка з оточуючими.
- •140.Взаємини підлітка з дорослими.
- •141. Взаємини підлітка з ровесниками.
- •142. Особливості навчальної діяльності підлітка.
- •143. Розвиток пізнавальних процесів підлітка.
- •144. Загальна характеристика раннього юнацького віку.
- •145. Система спілкування і взаємин у старшокласників.
- •146. Розвиток пізнавальних процесів старшокласника.
- •147. Емоційно-вольова сфера у ранній юності.
- •148. Розвиток самосвідомості старшокласника.
45. Емоційно-практична форма спілкування немовлят.
Перша форма спілкування з ровесниками – емоційно-практична – виникає до 2-х років. При цьому потреба у спілкуванні з ровесником виражена все ще слабо – вона є четвертою за значенням після потреб в активному функціонуванні, у спілкуванні з дорослими, у нових враженнях.
З 3-х місяців життя закладається основа як спілкування, так і спільної діяльності з ровесниками.
У немовляти спільність з ровесниками має виразний суб’єктивний характер, обмежуючись безпосередніми емоційними зв’язками. Позитивні емоційні реакції дитини виникають при сприйманні ровесника як цікавого об’єкта пізнання; дитина чутливо реагує на настрій однолітка, проявляється ефект зараження емоціями. Ознакою перших проявів потреби у спілкуванні з ровесником (Г. В. Пантюхіна, К. Л. Печора, Е. Л. Фрухт) вважають перші контакти між дітьми, що виникають з 3 місяців. Змістом цього контакту є інтерес та задоволення при спостереженні за ровесником. Подальший розвиток спілкування з ровесником пов’язаний із виникненням у немовляти комплексу пожвавлення у контексті його спілкування з дорослим. Комплекс пожвавлення стосовно ровесника спостерігається приблизно з 5 місяців. У другому півріччі першого року життя вплив ровесника знаходить відображення у діях дитини, яка наслідує їх за ровесником, епізодично включається в його дію: одна дитина тримає у руці іграшку, інша торкається до неї, намагається повернути. Тобто складаються ділові контакти між дітьми у формі спільних предметно-практичних та ігрових дій. До кінця немовлячого віку формується виразне пізнавальне ставлення до ровесника: малюк торкається його обличчя, смикає одяг, волосся, «куштує на смак» його пальчики – ставиться як до фізичного об’єкту. Водночас малюк посміхається іншій дитині, несе їй іграшки, подібно до того, що він робить у спілкуванні з дорослим. Прагнення до спілкування з однолітками носить ситуативний і невиразний характер. Діти звертають увагу на ровесників, якщо вони опиняються у полі їх сприймання, але ініціативи до пошуку партнера серед одноліток не виявляють. З цим пов’язана думка більшості психологів, що спілкування між однолітками до року у власному розумінні цього поняття відсутнє. На цьому етапі створюються фундамент для появи власне спілкування з ровесниками у ранньому віці.
46. Ситуативно-ділова форма спілкування дошкільників.
Ситуативно-ділова форма спілкування з ровесниками виникає у 4–6 років і є найбільш типовою для дошкільного дитинства. Потреба у спілкуванні з ровесником стає значно інтенсивнішою, виходячи на перший план. Так, Є. А. Аркін наводить приклад, коли хлопчик 5-ти років на пропозицію бабусі погратись з нею відповів: «Мені потрібно дітей». Це пов’язано із тим, що спілкування з ровесником є необхідною умовою організації сюжетно-рольової гри, яка має колективний характер. Головним змістом потреби дітей у спілкуванні з ровесниками полягає у прагненні налагодити ділову співпрацю, узгодити свої дії з партнером по діяльності. Співпраця відрізняється від співучасті більш тісною взаємодією дітей, кооперативним характером їх діяльності.
Співпраця дітей носить переважно ігровий характер та зосереджена не на результаті діяльності, а на її процесі. Прагнення діяти спільно настільки сильно виражене, що діти йдуть на компроміс, поступаючись один одному іграшками, найпривабливішою роллю в грі .
Виникають перші спільні ігрові дії. Гра на однаковий сюжет об’єднує різноспрямовані, слабо узгоджені дії. Наприклад, у розігруванні сюжету «Сім’я» «мама» йде на роботу, а «батько» готує «дитину» до сну. «Мама» вдома погодувала «дитину», а «вихователь» – знову дає їй сніданок. Виникає інтерес до дій партнера, їх порівняння з власними, що виступає у питаннях, глузливих репліках, оцінках дій іншого.
Як відзначають М. І. Лісіна, А. Г. Рузська, О. О. Смірнова, дітям властива особлива манера поведінки, в якій яскраво виявляються схильність до конкуренції й змагання. Це вказує на те, що у змісті потреби у спілкуванні з ровесником на другому місці після прагнення до співдії знаходиться такий компонент як бажання поваги і визна- ння. Діти вимагають визнати їх власні досягнення, а дії товаришів оцінюють прискіпливо, виразніше підкреслюючи власні якості. Діти використовують такі засоби спілкування, як виразні, зображувальні, знакові. Діти багато й захоплено розмовляють між собою, але мовлення залишається ситуативним
Ситуативно-ділове спілкування з ровесниками сприяє розвиткові основ особистості та самосвідомості, а також – допитливості, сміливості, оптимізму, активності, творчого й самобутнього ядра особистості. При відставанні у розвитку цієї форми спілкування з ровесниками у дітей спостерігається пасивність, замкненість, недоброзичливість.