114. Етичний розвиток у ранньому дитинстві.

Самостійність дитини значно зростає. Вона  тепер  може без допомоги  й контролю дорослого пересуватись, контактувати з іншими дітьми, знайомитись з широким колом оточуючих предметів. Разом із ускладненням поведінки дитини, зростають і вимоги дорослих у дотриманні дитиною етичних норм. Головною моральною інстанцією для  дитини залишається дорослий, його вимоги. Заради схвалення дорослого, збереження його позитивного ставлення, малюк підкоряється встановленим правилам поведінки. Причому вимогливість дорослого зростає. Водночас розвивається самосвідомість дитини, у неї  виникають власні бажання, які іноді  йдуть у розріз з вимогами дорослих. В таких ситуаціях дорослий вживає слово «треба».

Вимоги дорослого мають ефективність тоді,  коли висуваються на фоні  доброзичливого, емоційно виразного й позитивного ставлення до дитини. Зловживання  заборонами, депресивний стиль дорослого у взаєминах з дитиною погіршують її емоційне благополуччя, знижують  активність, призводять до  невротичних проявів. У своїх вимогах дорослий повинен виявляти послідовність, контролювати її виконання. Дотримання дитиною правил поведінки становить фундамент для засвоєння значно складніших етичних норм.

У формуванні правил поведінки значну роль  відіграє прагнення малюка до наслідування дорослих. Дорослий виступає як приклад, і це накладає на нього  високу відповідальність. Малюк починає усвідомлювати, що порушення ним правил призводить до небажаних, неприємних наслідків. Здатність малюка розуміти правила робить можливим їх  пояснення дорослим, аргументоване висування нових вимог.

Не слід  перебільшувати можливостей етичного розвитку дитини раннього віку. Прояви етичної поведінки малюка цілком залежать від дорослого – його ініціативи, його ставлень, спонук. Без належного контролю дорослих дитина легко порушує заборони, діє не за правилами. Тому  від  дорослого залежить створення умов  для виявлення етичної поведінки дітей. Слід подбати, що в оточенні дитини не було предметів, провокуючих порушення правил. Дорослий не повинен залишати у кімнаті дитину наодинці із небезпечними предметами (скляними вазами, кактусами, електроприладами, зброєю  тощо). Значної уваги дорослого потребує формування позитивних  взаємин  з однолітками. Таким чином у ранньому дитинстві можна виховати такі етичні якості, як уважність щодо ровесника, вміння не ображати його,  зважати на його інтереси, виявляти чуйність.

115. Розвиток моральної свідомості дитини 3–7 років.

Дошкільний вік  відзначається ускладненням сфери  спілкування дитини з дорослими й, особливо, з ровесниками. Завдяки включенню дитини у різні види  діяльності зростають її інтелектуальні можливості.  Спостереження за  життям  дорослих переключаються на  систему особистісних взаємовідносин. Все  це  створює сприятливі  умови для засвоєння дітьми складних моральних норм, що знаходять реалізацію у правилах поведінки дитини, як з дорослими, так  і з ровесниками.

У дошкільника складаються основи  моральної свідомості та  поведінки в єдності їх когнітивних, емоційно-оцінних та поведінкових складових.

Дошкільнику важливо знати не тільки, як поводитись, але  й чому, заради  чого варто  дотримуватись встановлених вимог. Осмислення вчинків своїх  та інших дітей, прикладів з художньої літератури призводить до формування узагальнених уявлень про  добро  і зло,  про критерії їх розмежування. Старший дошкільник, на відміну від молодшого, вже  може обгрунтувати, чому один казковий герой  добрий, а інший злий. Свої обгрунтування дитина будує  не на основі  зовнішніх  ознак образу, а на підставі вчинків: добрий, тому  що допомагає, будує, рятує, оберігає; злий, бо робить шкоду, нищить, ні на кого  не зважає. Моральний реалізм –  це  однозначне розуміння добра і зла, побудоване на авторитеті дорослого. Дошкільники не тільки формулюють норми поведінки, але  й пояснюють їх  доцільність. Менші діти  часто  пояснюють необхідність виконання норми, посилаючись на можливі наслідки для  себе або на вимоги дорослих: «не  можна без дозволу йти  з садочка, бо мама покарає», «треба давати іншим щось  смачненьке, а то потім не дадуть мені». У 5–7 років дитина розуміє суспільне значення етичної норми, усвідомлює її  об’єктивну необхідність, негативні наслідки  її  недотримання для інших: «Не можна кривдити менших. Вони теж хочуть гратись»; «Треба прийняти Оленку у гру,  а то вона буде плакати».

 Важливо, що  дошкільник в моральних оцінках орієнтується не тільки на вимоги дорослих, а і на свої уявлення про належну чи не- належну поведінку. Під впливом досвіду спілкування, знайомства із художньою літературою у дошкільників формуються етичні еталони-зразки, як емоційно-когнітивні узагальнення щодо способів  поведінки. Ці еталони, з одного боку відображають певну  сферу життя дитини, а, з другого, містять у собі суспільну оцінку і емоційне ставлення.