13. Дитяча психологія в Україні

Дитяча психологія в Україні:

– виникнення в Україні періоду Київської Русі перших уявлень про психічний розвиток дитини пов’язаний зі становленням освіти й педагогічної культури народу;

– розвиток передісторії дитячої психології у ХVІІ–ХVІІІ ст. пов’язаний із працями випускників Києво-Могилянської Академії (Г. Сковорода, Ф. Прокопович, С. Яворський, С. Полоцький);

– ідеї, важливі для розвитку дитячої психології у ХІХ ст., знайшли висвітлення у роботах М. Ф. Левицького, М. П. Драгоманова, С. Русової, Х. Д. Алчевської, Ю. Л. Охоровича;

– на початку ХХ ст. питаннями дитячої психології займались Г. М. Челпанов, П. П. Блонський, Г. Г. Шпет;

– у 1946 р. заснований науково-дослідний інститут психології України, першим директором якого був Г. С. Костюк;

– провідними центрами сучасних досліджень з дитячої психології є інститут психології України, Національний педагогічний університет ім. Драгоманова.

14 Передісторія дитячої психології в Україні.

Виникнення в Україні перших уявлень про психічний розвиток дитини пов’язаний зі становленням освіти й педагогічної культури народу. Вже у Київській Русі було запроваджено організоване навчання дітей із заможних сімей. Писемні пам’ятки того періоду «Поученіє Владимира Мономаха» (1117 р.), «Пчела» (ХІІ ст.) розкривали ідеали виховання людини з такими рисами, як працьовитість, мужність, доброзичливість, скромність.Татарська навала, турецькі набіги зруйнували досягнення Київської Русі, затримали розвиток культури і освіти. Прикладом тогочасної педагогічної думки стала робота Ніла Сорського «Предание ученикам» (ХV ст.), де подаються уявлення про розвиток і динаміку емоційних проявів психіки, про умови їх виховання. Важливою подією в розвитку освіти в Україні стало заснування у 1632 р. першого вищого навчального закладу – Києво-Могилянської Академії. Академія поширювала філософсько-психологічні знання про пізнання, емоції, волю і здібності, їх розвиток. Вихованці цього закладу Ф.Прокопович, С.Яворський, С.Полоцький та інші були відомими просвітителями у період другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст., зробили значний внесок до розвитку вищої освіти у сусідній Росії.

Г. С. Сковорода притримувався думки про те, що щаслива доля людини й суспільства загалом можлива лише у випадку, коли зовнішні умови, оточуючі людину, відповідатимуть її вродженим схильностям. У вихованні слід спиратися на вроджені задатки людини, розвивати їх у вправах.

15.Розвиток дитячої психології в Україні хіх-хх ст.

Щодо стану розвитку психології в Україні ХІХ–ХХ ст. склались умови, коли можливість творити залежала від лояльності вченого у ставленні до влади. Українські з вчені не завжди могли працювати протягом всього життя в Україні і часто переїздили до Москви та інших міст, писали російською, німецькою чи польською мовами. Вчені, які відстоювали національні ідеї та намагались писати українською мовою, зазнавали утисків влади, змушені були емігрувати, діяльність їх заборонялась.

Помітний внесок у поширення ідей К. Д. Ушинського в Україні зробив Микола Левицький . Педагог наголошував, що навчання повинно відповідати законам психічного розвитку дітей (бути наочним, послідовним, ґрунтовним, спиратись на практичні вправи). У вихованні слід спиратись на гуманне ставлення до дітей. Михайло Драгоманов – піднімав питання національної свідомості, її розвитку і виховання; підкреслював необхідність будувати школу відповідно до на- ціональної свідомості народу, вести навчання українською мовою.

Софія Русова – джерелами розвитку особистості вважає спадщину та оточення, з якого дитина бере те, «до чого прагне її індивідуальність».

Механізмом прилучення дитини до соціального досвіду виступає наслідування, Христини Алчевської , працюючи з дорослими у недільних школах України, розробляла важливі і для сучасної дитячої психології положення про активізацію ролі учнів у сприйманні навчального матеріалу.

П. П. Блонський у 1924–1928 рр.. розробив вікову періодизацію на засадах біоло- гічних ознак (розвиток зубів, складу крові тощо). Антон Макаренко–на основі узагальнення свого багатого педагогічного досвіду розробляв питання формування особистості.

Вагомим внеском до розробки методологічних питань дитячої психології була творчість Івана Огієнка. Вчений обстоював думку про те, що формування особистості потріб но будувати на основі визначних надбань українського народу протягом його історії.