106. Виникнення системи мотивації, підпорядкування мотивів.

В дошкільника розмежовується мотиви цілі,між ними встановлюється співвідношення-дитина реалізує мотив через досягнення цілі.

Складається важливе особистісне новоутворення – підпорядкованість мотивів, зумовлена прагненням відповідати вимогам дорослого, між мотивами «хочу» і «треба» обирати другий як пріоритетний. Для малюка важливо розуміти соціальну корисність досягнення цілі.

Система мотивів нестійка і легко руйнується під впливом яскравої емоційної спонуки. Так, дитина легко відволікається на привабливу іграшку, незвичайний предмет навіть розуміючи важливість своєї роботи. Такі відволікання характеризують і гру, участь в якій для дитини сама по собі приваблива.

Система мотивації дошкільника включає різні групи мотивів. У ранньому віці поведінка дитини має переважно зовнішню зумовленість: це і вимоги дорослих, і привабливість предметів, і мимовільні реакції на подразники.

Помітного розвитку досягають пізнавальні мотиви. Зменшується доля ігрового компоненту у пізнавальних задачах. У 4–7 років спостерігається наполегливість при розв’язанні розумових задач, яка поступово зростає. Діти одержують задоволення від вирішення не тільки ігрової, але і розумової задачі, від інтелектуальних зусиль. У спілкуванні з дорослим спочатку переважають пізнавальні мотиви, дорослий виступає як джерело знань про дійсність. До кінця дошкільного віку посилюється інтерес до соціальних явищ, взаємин між дорослими, до їх занять. Діти прагнуть включитись у роботу дорослих, приносити користь оточуючим.

У дітей 5–7 років значно посилюються мотиви спілкування з товаришами. Дитина часто відмовляється від своїх особистих інтересів для того, щоб підтримати контакти з ровесниками, наприклад, погоджується на непривабливу роль у грі, відмовляється від іграшки. Соціальну групу мотивів у дошкільника представляють мотиви визнання, отримання схвалення, уникнення покарання.

У 5–7 років етичні мотиви стають особливо дієвими. Божович Л. І. вважала появу етичних мотивів основним особистісним новоутворенням дошкільника.

107. Психолого-педагогічні умови розвитку волі.

Воля належить до вищих психічних функцій особистості, відіграє важливу роль у становленні спрямованості як центрального компоненту структури зрілої особистості. Розвиток волі дошкільника значною мірою зумовлений характером та змістом виховних впливів дорослого. Робота вихователя над формуванням складових волі дитини повинна проводитись постійно на основі найновіших досягнень дитячої психології. Загальною умовою такої роботи виступає насичене спілкування та співпраця дошкільника й дорослого у всіх сферах діяльності. Окремими задачами виступає формування цілеспрямованості, усвідомленості, опосередкованості дій дитини.

У дошкільному віці дитина оволодіває зразками способів дій трудової, продуктивної, побутової, ігрової діяльності. Їй посильне виконання досить складних трудових доручень: «полий квіти», «прибери у кімнаті». Дорослому слід обов’язково показати зразок способу виконання доручення, пояснити найбільш складні моменти.

Інші ігри за правилами, насамперед, сюжетно-рольові і дидактичні, становлять важливий засіб формування волі старшого дошкільника. Виконання всіх видів діяльності разом з ровесниками допомагає дитині втримати завдання, не забути правило, порівняти себе з іншим і виправити недоліки.

Особливу роль у розвитку волі дитини відіграє мовлення як основний засіб організації поведінки та діяльності. Тут має значення мовлення дорослого і мовлення самої дитини, такі процеси, як слухання та розуміння, формування внутрішнього мовлення із зовнішнього. Дорослий будує спілкування з дитиною за допомогою діалогічного мовлення. Не слід перетворювати розмову з дитиною на монолог дорослого.

У діалозі з дорослим формується усвідомлення дитиною своїх дій, бажань, співвідношень між ними.