
- •5. Класифікація та морфологія грибів
- •6.Методи мікроскопії.
- •7.Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та допоміжні реактиви. Прості та складні методи фарбування.
- •8. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи.
- •10. Поживні середовища, вимоги до них. Класифікація поживних середовищ, які використовують у мікробіології.
- •12. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для ідентифікації та диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •13. Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій в стаціонарних умовах
- •14.Бактеріологічний метод дослідження. Принципи, методи та етапи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації.
- •15.Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи та засоби стерилізації. Контроль ефективності стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •19. Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерпевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та г.Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію.
- •26.Вчення про імунітет. Етапи розвитку імунології. Види і форми цього прояву.
- •27. Неспецифічні фактори захисту організму від патогенних мікробів. Комплемент, його властивості, шляхи активації. Фагоцитоз, види фагоцитуючих клітин. Стадії фагоцитозу.
- •28. Імунна система організму, її органи. Роль вилочковоїзалози в імунній відповіді. Клітини імунної системи, їх різновиди (т-, в-лімфоцити і макрофаги). Роль в клітинному і гуморальному імунітеті.
- •29.Форми імунної відповіді організму. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна пам’ять, її механізм.
- •30.Кооперація клітин при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи, їх взаємодія. Цитокіни, лімфокіни, інтерлейкіни.
- •31.Головний комплекс гістосумісності. Трансплантаційний імунітет.
- •32.Антигени,їх характеристика. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне значення вчення про антигени мікробів. Аутоантигени.
- •33.Антитіла, їх хімічна природа і структура. Клітини-продуценти антитіл, динаміка продукції антитіл. Аутоантитіла.
- •34.Класи імуноглобулінів, їх характеристика.
- •Імуноглобулін а
- •Імуноглобулін g
- •35. .Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці.
- •36,Взаємодіяантигенів і антитіл. Серологічніреакції, їхфеномени. Практичневикористання
- •37.Реакція аглютинації, її механізм, різновиди
- •38.Реакціяпреципітації, їїмеханізм. Використання в медичнійпрактиці. Реакціяпреципітації в гелі
- •39.Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу, її практичнее використання
- •40Реакції з міченими антитілами або антигенами. Принципи та використання реакцій імунофлуоресценції (ріф), імуноферментного та радіоімунногоаналізу
- •41.Реакції гіперчутливості,їх типи, механізм розвитку. Поняття сенсибілізації та десенсибілізації
- •42.Імунодефіцити і стани. Первинні та вторинніімунодефіцити. Автоімуннізахворювання
- •43.Комплексна оцінка імунного статусу організму. Діагностика імунопатологічних станів
- •44.Вакцини. Історіяодержання. Класифікація вакцин. Корпускулярні, хімічні, синтетичні, генноінженерні та ідіотиповівакцини
- •45.Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин,оцінка ефективності.
- •46.Хімічні вакцини і анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо» вакцини .
- •48.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
- •49 Імунні сироватки. Призначення, склад, принцип одержання
- •50 Нема,стоїть як назва розділу
- •51Особливості біології вірусів
- •52. Місце вірусів серед автономних генетичних систем (віроїди, транспозони, плазміди). Віруси бактерій (бактеріофаги)
- •53. Структура віріону. Прості та складні віруси. Будова бактеріофагів
- •54. Вірусні білки. Структурні та неструктурні білки. Ферменти віріону та вірус індуковані ферменти
- •55Вірусні нуклеїнові кислоти. Вірусні днк. Вірусні рнк плюс- та мінус-типу
- •55. Нуклеїнові кислоти віруса
- •59. Одним з найбільш доступних і зручних методів для виділення і культивування вірусів є використання курячих ембріонів.
- •60.Культура клітину вірусології.Типи культур клітин.Умови культивування та середовища для культури клітин
- •. Типи культур клітин[
- •61Виявляти віруси в культурі тканин можна за феноменом бляшкоутворення.
- •64. Реакція гальмування гемаглютинації (ргга).
- •65. В імуноферментних методах
- •66. Вірусологічні методи дослідження
- •69. Профілактика вірусних хвороб
- •71. Виділення та титрування бактеріофагів
- •73. Класифікація вірусів основні родини рнк-вмісних та днк-вмісних вірусів
- •74. Пікорнавіруси Основні роди. Ентеровіруси. Вірус поліомієліту, епідеміологія, патогенез. Вірусологічна діагностика, специфічна профілактика. Віруси Коксакі та есно. Кардіовіруси, риновіруси
- •75. Ортоміксовіруси, віруси грипу, класифікація, антигенна структура, пандемічні штами. Вірусологічна діагностика. Специфічна профілактика, противірусні препарати
- •76. Параміксовіруси. Вірус кору, вірус паротиту. Епідеміологія, патогенез, специфічна профілактика. Парагрипозні віруси. Рс-вірус.
- •77. Флавовіруси. Вірус кліщового енцефаліту. Епідеміологія, патогенез, вірусологічна діагностика, профілактика.
- •78. Арена- та філовіруси. Віруси Ласа, Ебола, Марбург
- •79. Віруси-збудники кишкових інфекцій. Ротавіруси
- •80. Віруси- збудники респіраторних інфекцій. Коронавіруси
- •81. Рабдовіруси. Вірус сказу. Епідеміологія, патогенез, вірусологічна діагностика, профілактика.
- •83. Віруси гепатитів. Гепатити а,е. Параентеральні гепатити в,с,g,d,f. Епідеміологія, патогенез, вірусологічна діагностика, профілактика.
- •84. Онкогенні віруси. Вірусний канцерогенез.
- •85. Поксвіруси, загальна характеристика.
- •86. Віруси герпесу, класифікація, Особливості патогенезу, персистенція. Епідеміологія, патогенез, вірусологічна діагностика, противірусне лікування.
- •87. Аденовіруси. Епідеміологія, патогенез, вірусологічна діагностика
- •89.Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
- •90.Стрептококи, біологічні властивості, класифікація. Токсини, ферменти патогенності.
- •91. Стрептококи пневмонії, біологічні властивості. Патогенність для людини і тварин. Мікробіологічна діагностика пневмококових захворювань.
- •93. Менінгококи, біологічні властивості, класифікація. Патогенез мікробіологічна діагностика менінгококових захворювань і бактеріоносійства.
- •94. Гонококи. Біологічні властивості, патогенез і мікробіологічна діагностика захворювань.
- •98. Сальмонели - збудники гострого гастроентериту, їх властивості. Принципи класифікації. Патогенез харчових токсикоінфекцій сальмонельозної природи. Мікробіол. Діагностика.
- •99. Рід Шигел, біологічні властивості, класифікація. Патогенез дизентерії, роль токсинів і ферментів патогенності. Імунітет. Методи мікробіологічної діагностики дизентерії, їх оцінка.
- •100-101. Холерні вібріони, біологічні властивості, біовари. Патогенез і імунітет при холері. Методи мікробіологічної діагностики холери та їх оцінка. Специфічна профілактика і терапія холери.
- •103.Збудник туляремії, біологічні властивості. Патогенез, імунітет, методи мікробіологічної діагностики і специфічної профілактики туляремії.
- •104. Бруцели, види, диференціація. Патогенез та імунітет при бруцельозі. Методи мікробіол. Діагностики бруцельозу, їх оцінка. Препарати для специфічної профілактики і терапії.
- •105. Клебеієли,. Їх роль в патології людини. Характеристика клебсієл пневмонії, озени, риносклероми. Мікробіологічна діагностика, специфічна профілактика.
- •106. Бордетели, їх властивості. Збудник коклюшу, морфологічні, культуральні, антигенні властивості. Мікробіологічна .Діагностика і специфічна профілактика коклюшу.
- •107. Бацили сибірки. Біологічні особливості, патогенез, мікробіологічна діагностика і специфічна профілактика сибірки.
- •109.Клостридії правця, властивості. Токсиноутворення. Патогенез правця у людини. Мікробіологічна діагностика, специфічна профілактика і терапія, їх теоретичне обгрунтування та оцінка.
- •110. Клостридії ботулізму. Морфологічні й культуральні особливості, антигенна структура, токсиноутворення, класифікація. Патогенез, мікробіологічна діагностика і терапія ботулізму.
- •111. Збудники анаеробної інфекції ран, властивості, класифікація. Патогенез і мікробіологічна діагностика. Методи специфічної профілактики і терапії анаеробної інфекції ран.
- •112. Коринебактерії, характеристика. Еволюція коринебактерій. Біовари дифтерійних паличок. Токсиноутворення, генетичні детермінанти токсигенності. Вимірювання сили токсину.
- •113. Етапи розвитку вчення про збудника дифтерії. Теоретичні основи специфічної профілактики дифтерії. Протидифтерійні препарати.
- •114.Патогенез дифтерії, імунітет. Мікробіологічна діагностика бактеріоносійства. Диференціації збудника дифтерії і сапрофітних коринебактерій.
- •115.Збудник дифтерії, біологічні властивості. Характеристика екзотоксину. Специфічна профілактика і терапія дифтерії. Виявлення антитоксичного імунітету.
- •116.Патогенні мікобактерії, роль в розвитку патології людини. Збудники туберкульозу, властивості. Види туберкульозних бактерій. Патогенез і мікробіологічна діагностика туберкульозу.
- •117.Мікробіологічна діагностика туберкульозу:
- •119. Патогенні гриби і актиноміцети (збудники кандидозу, дерматомікозу, актиномікозу, їх характеристика). Принципи мікробіологічної діагностики мікозу.
- •120.Збудник сифілісу (Treponemapallidum)
- •123.Рикетсіози - гострі трансмісивні інфекційні хвороби, які спричиняють рикетсії, й характеризуються ураженнями судин, центральної нервової системи і висипами на шкірі.
- •124. Збудники висипного тифу . Рикетсії Провачека належать до роду Rickettsia родини Rickettsiaceaе.
- •126. Хламдії, класифікація, біологічні властивості. Методи культивування; Роль в розвитку патології людини. Мікробіологічна діагностика хламідіозу.
- •126. 38.Хламдії, класифікація, біологічні властивості. Методи культивування; Роль в розвитку патології людини. Мікробіологічна діагностика хламідіозу.
- •127. 39.Малярійні плазмодії, їх характеристика. Патогенез малярії. Мікробіологічна діагностика. Специфічна профілактика і терапія
- •128. 40.Токсоплазми, морфологія, особливості культивування. Патогенез захворювань. Мікробіологічна діагностика. Специфічна терапія.
- •129. 41.Патогенні найпростіші, біологічні властивості. Класифікація. Роль в розвитку патології людини. Лейшманії, властивості, патогенез захворювань. Мікробіологічна діагностика лейшманіозу.
- •130. 42.Патогенні спірили. Збудник гарячки від укусу щурів. Мікробіологічна діагностика захворювання.
- •131. 43.Кампілобактери - збудники гострих кишкових захворювань. Біологічні властивості, мікробіологічна діагностика.
- •132. 44.Хелікобактер пілорі - збудник гастродуоденадьних захворювань людини. Відкриття, біологічні властивості, патогенез. Методи мікробіологічної діагностики. Лікування
- •133.Умовно патогенні мікроорганізми, біологічні властивості, етіологічна роль у розвитку опортуністичних інфекцій. Характеристика захворювань, спричинених умовно-патогенними мікроорганізмами.
- •135. 3.Клінічна мікробіологія. Об'єкт досліджень. Предмет, завдання, методи. Критерії етіологічної ролі умовно-патогенних мікробів, виділених з патологічного осередку.
- •4, 139. Вода як середовище проживання і зберігання мікроорганізмів. Автохтонна і алохтонна мікрофлора відкритих водоймищ. Сапробність. Мікроорганізми - показники процесу самоочищення води.
- •5,, 140.Екологія мікроорганізмів. Мікрофлора навколишнього середовища: повітря, води, грунту. Методи дослідження.
- •6, 141.Мікрофлора грунту. Роль грунту у передачі Інфекційних захворювань. Фактори, які впливають на виживання патогенних мікроорганізмів у грунті.
- •7, 142.Санітарно-показові мікроорганізми, які використовують при оцінці забруднення грунту. Методи санітарно-мікробіологічного дослідження грунту.
- •8, 143.Мікрофлора повітря, її характеристика. Роль повітря у передачі інфекційних захворювань.
- •9. 144.Мікробне число і санітарно-показові мікроорганізми повітря закритих приміщень, методи визначення, їх оцінка.
- •10, 145.Санігарно-показові мікроорганізми повітря, методи їх виявлення. Критерії оцінки чистоти повітря закритих приміщень.
35. .Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці.
Моноклональні антитіла— це препарати антитіл, високоспецифічні до однієї антигенної детермінанти, одержані з одного клону клітин-продуцентів in vitro. Продуцентами моноклональних антитіл є гібридоми — клітини, одержані шляхом злиття лімфоцита та мієломної клітини. Лімфоцит,як високодиференційована клітина, продукує антитіла однієї специфічності in virto, але не розмножується. Мієломна клітина, що походить із злоякісної пухлини, має здатність до безмежного розмноження. Гібридомна ж клітина розмножується, утворюючи клон, який продукує антитіла.
Етапи одержання моноклональних антитіл:
1.Імунізація тварин певним антигеном.
2.Одержання лімфоцитів від імунізованої тварини.
3.Одержання гібридом. Лімфоцити поодинці розміщують у мік-рокамерах спеціальних панелей і додають мієломні клітини. Завдяки дії спеціального "ферменту злиття" або інших речовин, що впливають на клітинні мембрани, утворюються гібридні клітини. При цьому застосовують спеціальне інкубаційне середовище, в якому ні лімфоцит, ні мієломна клітина не виживають, а гібридома розмножується.
4.Відбір гібридом, які продукують потрібні антитіла. Досліджуючи наявність потрібних антитіл у культуральній рідині, відбирають необхідний клон.
5. Вирощування клону в промислових біотехнологічних умовах і одержання комерційних препаратів моноклональних антитіл.
Як правило, діагностичні моноклональні антитіла випускають міченими радіоізотопом або ферментом. Застосовують їх для виявлення антигенів, коли важливо уникнути перехресних реакцій із близькими антигенами. У мікробіології сфера їх застосування — ідентифікація бактеріальних, вірусних та інших антигенів. У неін-фекційній імунології — виявлення поліпептидних та білкових гормонів (наприклад, рання діагностика вагітності на основі' виявлення гормону гонадотропіну в сечі). Важливе значення має застосування моноклональних антитіл для ранньої діагностики злоякісних пухлин на основі виявлення "ракових" антигенів, розроблені спеціальні тест-системи для діагностики раку кишкового тракту, пухлин жіночих статевих органів та ін.
36,Взаємодіяантигенів і антитіл. Серологічніреакції, їхфеномени. Практичневикористання
Серологічними реакціями (у діагностиці інфекційних захворювань) називають сукупність пробіркових реакцій, заснованих на АГ-АТ-взаємодії. Серологічні дослідження — це методи вивчення визначених антитіл чи антигенів у сироватці крові хворих, засновані на реакціях імунітету (проводяться in vitro).
1) Направлені на виявлення в сироватці крові й інших рідинах організму АТ до АГ збудників інфекційних хвороб.
2) Пробірочні реакції, що мають метою виявлення в сироватці крові й інших субстратів розчинних мікробних АГ за допомогою стандартних імунних сироваток.
Серологічні реакції проводяться з використанням
1) АГ для пошуку АТ
2) АТ для пошуку АГ
3) IN VIVO (шкірні проби, РН in vivo .)
4) серопрофілактика (введення АГ, АТ)
В серологічні методи не входять реакції, що ставлять на людях чи тваринах (реакція Шику, Дика), і серологічна ідентифікація культур мікроорганізмів (це один з етапів бактеріологічних методів).
Класифікація серологічних реакцій
1. Двухкомпонентні
- прості (РА,РП)
- розеточні тести
- цитофлюоресцентні методи
- складні (РН /гемадсорбції, токсину, .,РТГА,РНГА, реакція прямої імунофлюоресценції, реакції адгезії).
Реакції адгезії відрізняються взаємодією часток, наприклад, клітки, із серологически активною поверхнею, у т.ч. з інший кліткою.
2. Трикомпонентні- прості- реакція бактеріолізу,- реакція коагглютинації- складні- реакція непрямий иммунофлюоресценции,- РІА,- РЕМА,- літичні тести (РСК, визначення АОК за допомогою еритроцитарних Аг-ів),- використання електронних парамагнітних і ядерно-магнітного резонансу),
Матеріал для серологічних реакцій:- сироватка крові (парні сироватки). Заморозку протягом 10-14 днів.- ліквор,- сеча,- фільтрат випорожнень,- промивні води бронхів, порожнини рота, ковтки, носа /2640до/,шлунка.
- Слиз (шийки матки, . - тут АТ часом більше, ніж в сироватці)
Облік серологічних реакцій здійснюється відуально, іноді за допомогою лупи і рідко -мікроскопа.
При оцінці серологічних реакцій застосовують 3 головних критеорія:
- наявність і інтенсивність реакції (у плюсах і ін.),
- діагностичний титр, заздалегідь відпрацьований для всіх захворювань,
- наростання титру АТ протягом хвороби в 4 і більш рази.
Виявлення в сироватці крові хворого антитіл до збудника інфекції чи відповідного антигену дозволяє встановити причину захворювання.
Серологічні дослідження містять у собі різні серологічні реакції:
1. Реакція аглютинації.
2. Реакція преципітації.
3. Реакція нейтралізації.
4. Реакція за участю комплементу.
5. Реакція з використанням мічених чи антитіл антигенів.
Серологічні дослідження застосовують також для визначення антигенів груп крові,
тканинних антигенів і рівня гуморальної ланки імунітету.