31.Головний комплекс гістосумісності. Трансплантаційний імунітет.

Спочатку вважали, що головний комплекс гістосумісності (ГКГС) виконує важливу роль у процесі відторгнення трансплантата, а нині визначили, що білки, які кодуються цією зоною генома, беруть участь у багатьох аспектах імунологічного розпізнавання. До них належать взаємодії між різноманітними лімфоїдними клітинами, а також між лімфоцитами та клітинами, що презентують антиген.

Скупчення генів ГКГС розміщується в хромосомі 6-ї пари (мал. 1). Воно містить гени, що кодують головний комплекс гістосумісності людини, глікопротеїни, які розташовані на поверхні клітин (їх можна знайти на багатьох клітинах, а не лише на лейкоцитах). Кожна людина успадковує один гаплотип головного комплексу гістосумісностиі від кожного з батьків і, внаслідок того, що існує декілька генних локусів, а кожний локус має багато різноманітних спеціалізацій, виділяють величезну кількість генотипів головного комплексу гістосумісності людини (в межах однієї популяції) .

 З усіх закодованих білків ГКГС антигени НLА-А та НLА-В класи 1 розташовані на поверхні усіх клітин, що містять ядра, та на поверхні тромбоцитів. Вони містять один пептидний ланцюг, закодований ГКГС і пов’язаний з різноманітними поліпептидами та бета-2-імуноглобуліном, закодованим в іншому місці у геномі. Антигени класу 2 НLА-D мають більш обмежені зони розташування у тканинах, сюди входять В-лімфоцити, макрофаги та активовані Т-клітини.

Знання про ГКГС широко застосовуються у медичній практиці.

Розпізнавання антигенів за допомогою Т-клітин

Молекули імуноглобуліну (антитіла) розпізнають загальні контури антигенної детермінанти. Т-клітинний рецептор антигенна, маленький ланцюг, який відносять до імуноглобулінів, здатний помітити свій особливий антиген, лише коли цей антиген перебуває на поверхні наступної клітини та тісно пов’язаний з головним комплексом гістосумісності. Т-цитотоксичні клітини можуть розпізнавати антигени (наприклад, віруси) тільки тоді, коли вони об’єднані з молекулами кляси І ГКГС і розміщені на поверхні клітини. Тобто, ГКГС ніби направляє Т-цитотоксичну клітину на її “мішень”. З другого боку, Т-хелпери розпізнають антиген, розташований на макрофагах та В-клітинах (на антигенпрезентуючих клітинах), якщо він пов’язаний з антигенами класу 2 ГКГС-D (НLА-D). У більшості випадків антигенпрезентуючі клітини спочатку інтерналізують та обробляють такий антиген.

Захворювання, пов’язані з HLA

Існує велика кількість захворювань, пов’язаних з антигенами головного комплексу гістосумісності людини (табл. 1). Це частково є наслідком зв’язку генів імунної відповіді з відповідними генами системи HLA або подібністю антигенних властивостей інфекційного чинника та генного продукту системи НLА. Іноді статус HLA виявляється більше захисним, ніж пов’язаним з поширенням захворювання. Такі зв’язки дуже цікаві для наукових досліджень, але рідко можуть прислужитися для медичної практики.

 Визначення типу та трансплантація тканин

Вже давно відомо, що трансплантати шкіри та інших органів, які трансплантували між близькими родичами з однаковими системами HLA або між близнюками, функціонують протягом тривалого часу, тоді як у осіб, що не пов’язані родинними зв’язками, але донор та хазяїн підходили один до одного з точки зору системи HLA, трансплантати деяких органів (наприклад, нирок) приживались, а інших органів (наприклад, печінки) — ні. Детальну інформацію про типи тканин тих пацієнтів, які чекають на трансплантати, збирають на державному, а у тяжких випадках навіть на міжнародному рівні задля того, щоб знайти відповідних донорів. Визначення типів HLA також має важливе значення (поряд із визначенням групи крови) у процесі підбору живих донорів, наприклад, для трансплантації нирки або кісткового мозку.