- •Вступ
- •Загальні теоретичні питання кормовиробництва
- •1. Біологічні та екологічні особливості кормових рослин
- •1.1. Життєві форми рослин — джерела добування кормів
- •1.2. Відношення кормових рослин до основних факторів життя — навколишнього середовища (екологічні особливості кормових рослин)
- •1.2.1. Відношення кормових рослин до вологи
- •1.2.2. Відношення кормових рослин до світла
- •1.2.4. Відношення кормових рослин до ґрунтів. Еутрофи, мезотрофи, оліготрофи
- •1.2.5. Поділ рослин за способом живлення
- •1.2.6. Фітоценози і агрофітоценози
- •1.3. Біологічні особливості кормових культур
- •1.3.1. Способи розмноження
- •1.3.2. Ріст і розвиток рослин
- •1.3.3. Коренева система кормових рослин
- •1.3.4. Поділ рослин за будовою кореневих систем, особливостями кущіння (пагоноутворення)
- •1.3.5. Поділ трав за висотою і облистненістю
- •1.3.6. Поділ злакових і бобових трав за типом суцвіття
- •1.3.7. Поділ кормових рослин за тривалістю життя
- •2. Оцінка якості кормів
- •2.1. Коротка історія питання
- •2.2. Сучасні методи оцінки кормів
- •3. Принципи біоенергетичної оцінки ефективності технологій вирощування кормових культур і заготівлі кормів
- •4. Програмування врожайності кормових культур
- •5.1. Поняття про кормову площу
- •5.3. Біологічні основи кормової площі
- •5.3.1. Добір видів і сортів кормових культур
- •5.4. Агротехнічні основи кормової площі
- •5.4.2. Загальні питання технологій вирощування кормових культур
- •5.5. Агрохімічні основи кормової площі
- •5.5.1. Органічні добрива
- •5.5.2. Мінеральні добрива
- •5.6. Меліоративні основи кормової площі
- •5.6.1. Агротехнічні заходи боротьби з ерозією ґрунту
- •5.7.1. Способи поліпшення екологічних умов на кормових угіддях
- •5.8. Конвеєрне виробництво кормів
- •5.8.1. Зелений конвеєр
- •5.8.2. Силосно-сінажний конвеєр
- •5.8.3. Сировинний конвеєр трав’яних концентратів
- •5.8.4. Гідропонний метод виробництва зелених кормів
- •5.9. Прецизійні (точні) технології в кормовиробництві
- •Лучне кормовиробництво
- •1. Народногосподарське значення лучного кормовиробництва
- •2. Коротка характеристика основних видів лучних рослин
- •2.1. Злакові
- •2.2. Бобові
- •2.3. Осокові
- •2.4. Різнотрав’я
- •3.1. Класифікація природних кормових угідь
- •3.2. Зміна рослинності пасовищ і сіножатей
- •3.2.1. Зміна рослинності під впливом природних факторів
- •3.2.2. Зміна рослинності пасовищ і сіножатей під впливом використання та іншої діяльності людини
- •3.3. Інвентаризація і паспортизація природних кормових угідь
- •4. Система поліпшення природних кормових угідь
- •4.1. Система поверхневого поліпшення природних пасовищ і сіножатей
- •4.1.1. Культуртехнічні роботи на пасовищах і сіножатях
- •4.1.2. Поліпшення і регулювання водного режиму
- •4.1.3. Удобрення лук
- •4.1.4. Догляд за дерниною і травостоєм на луках
- •4.1.6. Комплексне застосування прийомів поверхневого поліпшення лук і пасовищ
- •4.2. Система докорінного поліпшення природних пасовищ і сіножатей (створення сіяних пасовищних і сіножатних травостоїв)
- •4.2.2. Травосуміші
- •4.2.3. Догляд за посівами трав
- •4.2.4. Прискорене залуження
- •5. Створення і використання культурних пасовищ і сіножатей
- •5.1. Створення і використання культурних пасовищ
- •5.1.1. Значення культурних пасовищ
- •5.1.2. Основи раціонального використання пасовищ
- •5.1.3. Переведення тварин на пасовища
- •5.1.4. Технологія випасання тварин
- •5.1.5. Пасовища для інших видів поголів’я і птиці
- •5.1.6. Пасовищний конвеєр
- •5.1.7. Випасання тварин у системі зеленого конвеєра
- •5.1.8. Догляд за пасовищами
- •5.2. Незрошувані багаторічні пасовища
- •Польове кормовиробництво
- •1. Коротка історія розвитку польового кормовиробництва
- •2. Складові польового кормовиробництва
- •3. Кормові сівозміни
- •3.1. Значення кормових сівозмін як спеціалізованих кормових площ
- •3.2. Основні види кормових сівозмін і схеми їх
- •3.3. Агроекономічна і біоенергетична оцінка кормових сівозмін
- •3.4. Порядок впровадження кормових сівозмін
- •3.5. Прийоми підвищення продуктивності кормових сівозмін
- •3.6. Зрошення в кормових сівозмінах
- •4.1. Загальні положення
- •4.2. Ефективність основних прийомів вирощування кормових і зернокормових культур. Видовий склад кормових рослин і ефективність удобрення при біологічній рекультивації кар’єрних виробок
- •4.3. Особливості технології вирощування деяких кормових і зернофуражних культур
- •5. Використання піщаних земель у польовому кормовиробництві
- •6. Польове травосіяння
- •6.1. Багаторічні трави польового травосіяння
- •6.1.1. Місце у системі кормової площі
- •6.1.2. Технологія вирощування багаторічних трав
- •6.1.3. Травосуміші
- •6.1.4. Економічна ефективність і технологічна схема вирощування багаторічних трав
- •6.2. Однорічні трави
- •6.2.2. Бобові однорічні трави
- •6.2.3. Злакові однорічні трави
- •7. Однорічні кормові культури різних родин у кормовому конвеєрі
- •7.1. Хрестоцвіті (капустяні) рослини
- •7.1.1. Господарське значення, біологічні особливості, поживність, продуктивність
- •7.1.2. Коротка характеристика основних видів
- •7.1.3. Технологія вирощування
- •7.2. Соняшник
- •7.3. Щириця
- •7.4. Мальва
- •8. Кукурудза
- •8.1. Використання на зелений корм
- •8.1.1. Загальні відомості про культуру при вирощуванні на зелений корм
- •8.1.2. Основні прийоми, технології вирощування
- •8.2. Кукурудза на силос
- •9. Сорго та інші однорічні культури на силос
- •10. Нетрадиційні багаторічні силосні культури
- •10.1. Загальні відомості
- •10.2. Коротка характеристика основних видів малопоширених силосних культур
- •11. Змішані і сумісні посіви однорічних кормових культур
- •12. Коренеплоди, бульбоплоди і баштанні
- •12.1. Кормові коренеплоди
- •12.1.1. Технологія вирощування
- •12.2. Бульбоплоди (картопля, топінамбур)
- •12.3. Кормові баштанні
- •12.3.1. Гарбузи
- •12.3.2. Кормові кавуни
- •13. Проміжні посіви кормових культур
- •13.1. Значення для кормовиробництва і рослинництва, коротка історія використання, класифікація
- •13.2. Агрокліматичний потенціал вирощування проміжних культур в Україні
- •13.3. Якість кормів із проміжних посівів. Добір культур
- •13.4. Технологія вирощування
- •13.5. Ущільнені посіви кукурудзи на зерно
- •14. Зернові кормові культури
- •14.1. Значення в системі кормовиробництва
- •14.3. Технологія вирощування
- •14.3.1. Місце в сівозмінах
- •14.3.2. Основні прийоми вирощування
- •14.4. Змішані і сумісні посіви зернокормових культур
- •Сучасні технології заготівлі кормів
- •1. Заготівля сіна
- •1.1. Загальні положення
- •1.2. Фізіологічні і господарські основи заготівлі сіна
- •1.3. Організація збирання сіна
- •1.4. Облік і оцінка якості сіна
- •2. Заготівля силосу
- •2.1. Основні фактори виготовлення якісного корму
- •2.2. Силосні споруди
- •2.3. Організація заготівлі силосу
- •2.4. Консервування качанів кукурудзи воскової і повної стиглості, вологого зерна
- •3. Заготівля сінажу
- •3.1. Фізіологічні основи заготівлі сінажу
- •3.2. Організація заготівлі сінажу
- •4. Заготівля кормів штучного сушіння
- •4.2. Технологія заготівлі
- •5.1. Коротка історія питання
- •5.2. Деякі сучасні способи хімічного консервування кормів і їх ефективність
- •7. Вирощування кормових культур на насіння
- •7.1. Загальні питання виробництва насіння
- •7.2. Технологія вирощування кормових культур на насіння
- •Список використаної літератури
Частина 3
5.ВИКОРИСТАННЯ ПІЩАНИХ ЗЕМЕЛЬ У ПОЛЬОВОМУ КОРМОВИРОБНИЦТВІ
Піщані землі вздовж великих річок (Дніпра, Дону, Дністра та ін.) займають значні площі. Тільки у басейні Дніпра їх близько мі- льйона гектарів. Внаслідок тривалого безсистемного випасання ху- доби і неправильної оранки у минулому ці ґрунти перетворилися на еродовані, малопродуктивні або зовсім не придатні для викорис- тання землі. Останнім часом тут проводять здебільшого заліснення найбільш еродованих ділянок. Проте використовувати піски під лі- сонасадження не завжди доцільно. Під продуктивні сільськогоспо- дарські угіддя використання їх технічно реальне (планування тери- торії, спеціальний обробіток ґрунту, сівба цінних високопродуктив- них культур). Під захистом створюваних лісонасаджень на еродова- них горбистих, рівнинних і пологогорбистих площах піщаних ґрун- тів можна вирощувати сільськогосподарські, у тому числі й кормові культури. Дослідження показують, що кліматичні, ґрунтово- гідрологічні й екологічні умови тут здебільшого сприятливі для рос- ту і розвитку багатьох кормових культур.
Сівозміни. Для закріплення пісків, збагачення їх на органічні речовини слід вводити кормові ґрунтозахисні сівозміни з порівняно тривалим періодом використання багаторічних трав, які закріплю- ють піщаний ґрунт і запобігають його розпорошенню.
У степових і лісостепових районах можна широко застосовувати ґрунтозахисну сівозміну, наприклад: 1 – 5 — багаторічні трави; 6 — баштанні; 7 — озима пшениця або жито + післяжнивні посіви; 8 — однорічні трави з підсіванням багаторічних трав, післяукісні посіви багаторічних трав.
Обробіток і удобрення піщаних ґрунтів. При обробітку піща-
них ґрунтів велику увагу приділяють глибокій, особливо плантаж- ній оранці. Її виконують для інтенсифікації ґрунтотворних процесів і поліпшення проникнення коренів у глибокі шари ґрунту. Багаторічні дослідні дані показують, що плантажна оранка на глибину 50 – 60 см з одночасним внесенням добрив значно поліпшує фізико-хімічні вла- стивості ґрунту завдяки зменшенню щільності орного шару, збіль- шенню загальної пористості і підвищенню вологоємкості. У метрово- му шарі ґрунту накопичуються водорозчинні форми азоту і фосфору, відбувається окультурення орного горизонту. Так, дослідженнями Нижньодніпровської сільськогосподарської дослідної станції із заліс- нення пісків встановлено, що плантажну оранку піщаних ґрунтів з одночасним внесенням добрив слід проводити раз на 6 років, най- краще під кукурудзу, соняшник, баштанні. Вже в перший рік після плантажу підвищується врожайність кукурудзи на 26 %, соняшни- ку — на 30, столових кавунів — на 50 – 96 %.
272
Польове кормовиробництво
На бідних піщаних ґрунтах треба вносити органічні (гній, компо- сти) і мінеральні добрива. Післядія гною триває близько 3 років. Значне збільшення урожаю від мінеральних добрив спостерігається у рік внесення їх. Тому треба щороку вносити під оранку суперфос- фат, калійну сіль і аміачну воду, а під час передпосівної культивації (дискування) — додатково аміачну воду, при висіванні насіння — суперфосфат у рядки.
Правда, мінеральні добрива досить дорогі, їх використовують пе- редусім під провідні польові культури — пшеницю, кукурудзу та ін.
Оскільки піщані ґрунти бідні на органічну речовину, на них тре- ба широко висівати сидеральні культури, особливо буркун, сераде- лу, люпин білий, гірчицю білу. Добирати треба швидкорослі, скоро- стиглі й урожайні сорти. Корені буркуну, люпину та інших культур проникають у ґрунт на глибину 2 – 3 м. Зелена маса сидератів з урахуванням коріння за кількістю азоту відповідає 30 – 50 т/га гною. Вирощування культур на зелене добриво у господарствах сприяє значному підвищенню врожаю. За даними Нижньодніпров- ської дослідної станції, збільшення урожаю зеленої маси озимого жита після люпину і буркуну на зелене добриво становило 20 – 40, зерна — 11 – 13 %. Добре реагують на сидеральне удобрення і баш- танні — гарбузи, кормові кавуни
Особливої уваги заслуговують серадела і вика озима, які мають здатність до інтенсивної азотфіксації. Як і люпин, це культури- піонери на піщаних землях, і після них можна вирощувати інші ви- ди сільськогосподарських культур.
Багаторічні трави використовують як найкращі попередники для баштанних культур, після яких вирощують озиме жито та ярі зернові. Із багаторічних трав на піщаних ґрунтах слід вирощувати люцерну, еспарцет, буркун, житняк, стоколос безостий і прямий.
Люцерна синя (посівна) і жовта (потрібно вирощувати районовані сорти) краще ростуть на більш багатих супіщаних ґрунтах — дають добрі урожаї зеленої маси і сіна. На піщаних ґрунтах люцерна росте 5 – 7 років, найбільш урожайна вона на другий — третій рік життя. Еспарцет добре росте на піщаних ґрунтах і за поживною цінністю майже не поступається перед люцерною. Крім того, він є добрим ме- доносом. У сівозмінах еспарцет — один із найкращих попередників. Найбільш урожайні його сорти на піщаних ґрунтах — Піщаний 1251, Піщаний поліпшений, Південноукраїнський, Інгульський та ін.
Житняк як різновид пирію росте на одному місці 12 – 15 років. Навесні він починає вегетувати раніш від інших рослин. Має цінні кормові якості — високу енергоємність, поживність, посухостійкістю, його добре поїдає худоба. Але, як і інші злакові трави, його слід ви- рощувати з люцерною та еспарцетом у дво- і трикомпонентних су- мішах. Норма висіву суміші 4 – 6 млн насіння на 1 га.
273
Частина 3
На піщаних ґрунтах доцільні післяжнивні і післяукісні посіви багаторічних трав, які сіють по стерні стерньовими сівалками.
З баштанних культур у південних районах заслуговують на ува- гу кормові кавуни, які добре витримують посуху і дають високі вро- жаї, іноді навіть вищі, ніж на чорноземах. На більш зв’язних, окуль- турених ґрунтах ефективні посіви гарбузів. Загальна продуктив- ність 1 га кавунового або гарбузового поля еквівалентна полю ози- мого жита з урожайністю 40 – 45 ц/га.
Більш високі врожаї кормових кавунів і гарбузів збирають після глибокої оранки (28 – 32 см) з розпушуванням на глибину до 45 см. Баштанні культури досить добре реагують на удобрення. Внесення 30 т/га гною забезпечує збільшення врожаю гарбузів і кавунів до 60 ц/га, а в більш вологі роки і більше Кавуни і гарбузи добре реа- гують також на внесення мінеральних добрив (N60P60K60 забезпе-
чує приріст урожаю в середньому на 20 – 30 %).
Для вирощування на піщаних ґрунтах рекомендуються районо- вані високоврожайні сорти столових і кормових кавунів та гарбузів.
У південних районах урожайність кормових кавунів вища, ніж гарбузів. Залежно від забезпеченості ґрунту вологою на не- удобреному фоні після багаторічних трав вона становить 160 – 300 ц/га і більше.
Слід відмітить, що баштанні культури краще висівати після ба- гаторічних трав.
Кормові кавуни сіють наприкінці квітня — на початку травня піс- ля зяблевої оранки при площі живлення 1,5…2 × 1 м.
Із зернових культур найбільш пристосоване для вирощування на пісках озиме жито. Воно добре витримує безсніжні зими і холод, стійке проти посухи, енергійно кущиться і добре захищає піщаний ґрунт від вітрової ерозії. Порівняно з ярими культурами воно краще використовує ґрунтові запаси вологи, що позитивно впливає на фо- рмування врожаю. Жито добре реагує на внесення гною і мінераль- них добрив, що сприяє збільшенню урожаю на 30 – 40 %.
Висівають жито наприкінці серпня — на початку вересня при нормі 120 – 140 кг/га з одночасним або передпосівним внесенням
мінеральних добрив (N30–45Р30–45К30–45).
Озиме жито добре реагує на весняне підживлення аміачною се- літрою з розрахунку N45–60. Середня врожайність його зеленої маси
на удобрених піщаних ґрунтах становить 160 – 200 ц/га, зерна —
26– 32 ц/га.
Перспективним для вирощування на піщаних ґрунтах є трити-
кале на зерно і зелений корм. Порівняно з пшеницею у тритикале підвищений вміст сухих речовин, незамінної амінокислоти лізину, розчинних вуглеводів і його зелену масу добре поїдають тварини. Зерно доцільно вводити у склад концкормів.
274