Лучне кормовиробництво

покриві. Це залежить також від кількості опадів, які коливаються від 500 до 700 мм. Ґрунти тут переважно еродовані, кам’янисто- щебенисті, намиті кам’янисто-глинисті. У цих намитих ґрунтах вміст органічної речовини досить високий — від 16 – 18 до 20 %. Тут переважають злакові, різнотравно-злакові, різнотравні, бобово- злакові та бобові фітоценози. Проте найпоширеніші різнотравно- злакові, серед яких трапляється мітлиця біла, костриця лучна, тон- коніг вузьколистий, трясучка середня, війник наземний, конюшина альпійська, середня, перемінна; із різнотрав’я — таволга, герань, підмаренник звичайний та ін. Урожайність лук 16 – 20 ц/га. Трива- ле випасання худоби призвело до погіршення їхньої продуктивності і розвитку степових типчакових фітоценозів. Ці угіддя, як і луки Карпат, потребують поліпшення

3.2. Зміна рослинності пасовищ і сіножатей

3.2.1. Зміна рослинності під впливом природних факторів

Сезонні і річні зміни. Рослинність сіножатей змінюється під впливом природних факторів. Ці зміни є динамічними і сприяють збереженню кількісного та видового складу фітоценозу. Разом з тим лучне кормовиробництво — це не тільки природні, а й штучні угру- повання, тобто агрофітоценози культурних пасовищ і сіножатей. У них зміни більш динамічні, зміна рослинності чіткіша. Так, у фіто- ценозі видовий склад може зберігатися довго — десятки років, особ- ливо на природних угіддях екстенсивного й помірного використан- ня. На культурному пасовищі травостій змінюється за 2 – 3 роки. Спочатку він бобово-злаковий, потім — злаково-бобовий, а потім — переважно злаковий, у більш північних широтах — злаково-бобо- вий. Якщо через 4 – 7 років не проводити перезалуження, з’явля- ється різнотрав’я, агрофітоценоз поступово переходить у фітоценоз.

Розрізняють два типи зміни рослинності: по роках — річну (зво- ротну) і сезонну (фенологічну). Змінність другого типу пов’язана з перебудовою фітоценозу, яка призводить до розвитку на місцевості попередніх нових фітоценозів. А.П. Шенников і В.М. Сукачов нази- вають таку зміну рослинності сукцесіями, підкреслюючи цим незво- ротні зміни фітоценозу в часі.

За даними І.В. Ларіна, для луківництва мають значення пере- важно три категорії сукцесій: сингенетичні (зміна фітоценозу під впливом розмноження і розселення нових рослин), ендоекогенетич- ні (зміни у зв’язку з життєдіяльністю фітоценозу), екзоекогенетичні (під впливом змін умов місцевості, де ростуть рослини). Перші два види — це внутрішні зміни фітоценозу, третій залежить від зовніш- ніх умов — діяльності людини, тварин, комах (наприклад, розмно-

165

Частина 2

ження гусениць лучного метелика, які знищують рослинність), змін родючості ґрунтів внаслідок затоплення, солонцюватості тощо.

Зміна рослинності під впливом лучної стадії дернового процесу. Як уже зазначалося, на природних кормових угіддях від- бувається послідовна зміна рослинності. Так, дерев’яниста форма- ція змінюється дерновим процесом, який розвивається на підзолис- тих ґрунтах, де ріс ліс. Дерновий період має лучну і болотну стадії і змінюється степовим, у якому, за В.Р. Вільямсом (1936), у свою чер- гу, розрізняють три фази — кореневищну, нещільнокущову та щільнокущову.

Травостій у кореневищній фазі характеризується високою проду- ктивністю. У ньому переважають кореневищні злаки. Для середньої смуги це стоколос, пажитниця багаторічна, китник, костриця чер- вона (останні три нещільнокущово-кореневищні), південніше — стоколос безостий і прямий, пирій повзучий.

Наступна фаза — нещільнокущова також характеризується високопродуктивним травостоєм, який складається з нещільно- кущових злаків і кущових бобових — тимофіївки лучної, костриці лучної і тростинної, райграсу багатоукісного і високого, пирію безкореневищного, грястиці збірної та ін.; з бобових — конюшини лучної, люцерни синьої і жовтої, еспарцету, буркуну жовтого і бі- лого тощо. У міру ущільнення ґрунту ця фаза змінюється щільно- кущовою, насамперед у Степу й Лісостепу. Бур’янів у такому тра- востої мало, але небагато і продуктивних рослин. Основою траво- стою стають щільнокущові злаки — костриця вузьколиста (боро- зенчаста), у Степу — ковила, костриця овеча, житняк, келерія, на півдні зони з’являються ковила і житняк як проміжна форма між нещільнокущовими і щільнокущовими злаками. З’являється та- кож різнотрав’я — цикоріум, подорожники, деревій та ін., із бобо- вих — астрагали, зберігаються буркун і еспарцет, поширені лю- церна жовта і хмелеподібна, горошок мишачий, конюшина біла й гірська, чина. На півдні вони з’являються у степових подах і за- плавах річок.

У зв’язку з ущільненням ґрунтів, погіршенням повітряного режи- му, нестачею вологи продуктивність дернини у щільнокущовій фазі невисока (7 – 12 ц/га сухої речовини). Велике значення для складу фітоценозів і лучної стадії дернового процесу має зволоження. Якщо вони стають гіршими, кореневищна і нещільнокущова фази швидше змінюються щільнокущовою, після якої починаються процеси заболо- чування — у середній і нечорноземній смузі та на півдні на степових подах і заплавах. Заболочення відбувається не скрізь. Для цього по- трібні певні умови і високий рівень залягання ґрунтових вод, який призводить до надмірного ґрунтового зволоження, внаслідок чого

166

Лучне кормовиробництво

опади погано вбираються ґрунтом, відсутність стоку, достатня кіль- кість опадів, погана водопроникність ґрунтів.

3.2.2.Зміна рослинності пасовищ і сіножатей під впливом використання та іншої діяльності людини

Випасання, скошування, удобрення, зрошення, випалювання сі- ножатей і пасовищ, непряма діяльність людини (вона останнім ча- сом виходить на перший план) великою мірою позначаються на бо- танічному складі і продуктивності травостоїв природних угідь.

Вплив випасання на зміну рослинності і ґрунту лук. Раціо-

нальне використання сіножатей і пасовищ сприяє збереженню у травостої корисних видів трав. Проте під впливом неорганізованого випасання із травостою випадають чутливі до випасання і витопту- вання верхові злакові зі слабкорозвиненими прикореневими лист- ками — стоколос безостий і прямий, пирій безкореневищний і пов- зучий, райграс високий, китник лучний. Більш стійкі — костриця лучна, тимофіївка, грястиця збірна

А.П. Мовсисянц (1976), посилаючись на Х.Л. Бентлі (1972), пока- зав, до чого призводить стихійна експлуатація пасовищ (на прикладі сумного досвіду пасовищного господарства США). Наприкінці ХІХ ст. тут найважливішим «відкриттям» стало те, що трава пасовищ потре- бує захисту від інтенсивного випасання. Є досвід і в Калмикії, де в 70-х роках минулого століття внаслідок надмірного навантаження, безсистемного випасання різко зменшилась продуктивність пасовищ, що спричинило масову загибель тварин. З погіршенням травостою з’являється багато видів рослин, які професор А.М. Дмитрієв поділив на рослини ранні, пізні, та сторонні рослини, рослини з насінням, що чіпляється. Насіння жовтцю, кульбаби, волошки лучної, підмаренни- ка чіпкого, щучнику та інших небажані в травостоях. Поява їх свід- чить про негосподарське ставлення людини до природного угіддя. Поряд з насінням бур’янів у травостій потрапляють і корисні трави — китник лучний, тонконіг, мітлиця звичайна. Проте вплив їх незнач- ний порівняно з масою небажаних видів.

В усіх районах тривале беззмінне випасання призводить до послаб- лення рослин, ущільнення ґрунту, порушення його водно-повітряного режиму, погіршення ботанічного складу, зниження продуктивності і поживної цінності пасовищного корму (А.П. Мовсисянц, 1976).

Для того щоб запобігти пасовищній дегресії, слід організувати раціональну систему випасання і догляду за пасовищем.

Вплив скошування на зміну рослинності лук. На відміну від випасання дво- і триразове скошування трав, навпаки, зумовлює випадання із травостою малоцінного різнотрав’я (зонтичні, склад- ноцвіті та ін., які не встигають дати насіння) і появу верхових зла-

167

Частина 2

кових та бобових трав. Жовтці, кульбаби, запашний колосок, подо- рожник, цикоріум та інші трави випадають з травостою або різко зменшується їх кількість.

Зміну травостою під впливом скошування А.М. Дмитрієв назвав

сінокісною деформацією травостою. Бобові трави краще розвива-

ються при дво- і триразовому скошуванні, злакові менше реагують на частоту скошування. Це слід враховувати при експлуатації сінокосів.

Вплив добрив на зміну рослинності. Добрива неоднаково впливають на ботанічний склад травостою лук. Азот, наприклад, посилює ріст злакових трав і сприяє тому, що вони витісняють бобо- ві із травостою. Внесення фосфорно-калійних добрив збільшує у травостої частку бобових трав. Тому під бобово-злакові травостої слід вносити мінеральні добрива у правильному співвідношенні, щоб забезпечити рівномірний розвиток обох біогруп рослин. На ки- слих ґрунтах велике значення має внесення вапняних добрив, а в районах, де вирощують буряки, — і дефекату. За даними М.Ф. Щер- бакова, якщо кислотність знижувалась із 4,2 до 6,5, урожайність сіна люцерни підвищувалась до 39 ц/га, конюшини лучної пізньо- стиглої — з 3 до 42, лядвенцю рогатого — з 8 до 40 ц/га. Злакові трави менш чутливі до кислотності ґрунтів, тому збільшення вро- жаю внаслідок вапнування на злакових травостоях у 1,5 – 2 рази менше порівняно із бобово-злаковими. Вапнування сприяє знижен- ню вмісту в ґрунті рухливих сполук алюмінію, заліза, марганцю, збільшенню насиченості ґрунту основами.

Вплив випалювання на рослинність сіножатей і пасовищ.

Цей фактор у цілому позитивно впливає на травостій у разі ранньо- весняного застосування. Знищуються торішні сухі рештки траво- стою, насіння бур’янів, шкідники і збудники хвороб трав, зменшу- ється кількість багаторічних рослин, у яких бруньки відновлення знаходяться на поверхні ґрунту, наприклад, у полину. Після випа- лювання (на чорному фоні) поліпшується температурний режим ґрунту. Трави відростають дружно, поліпшується життєдіяльність мікроорганізмів, збільшується збір зеленої маси і сіна Проте при пізньовесняному, літньому й осінньому випалюванні на малопродук- тивних травостоях напівпустель і південних степів, на торфово- болотних ґрунтах можуть бути і негативні результати — вигоряння дернини до мінеральної частини ґрунту. В цілому цей метод слід застосовувати обґрунтовано, з урахуванням конкретних умов.

Зміна рослинності під впливом діяльності людини (ан-

тропогенний фактор). Освоюючи території не тільки під госпо- дарські, а й під промислові об’єкти, людина так чи інакше впливає на біоценози природних кормових угідь. При цьому зменшується їхня продуктивність, погіршується видовий склад рослинності. Міс-

168