Частина 3

3.5.Прийоми підвищення продуктивності кормових сівозмін

Крім загальноприйнятих прийомів підвищення продуктивності кожної культури (добір сортів і гібридів, обробіток ґрунту, удоб- рення, зрошення, боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами рослин та ін.), сівозміна як система має і свої специфічні резерви підвищення загальної продуктивності площі, яку вона займає. Це найбільш вдале поєднання високопродуктивних культур у полях сівозміни, тобто чергування їх, використання міжкультурних про- міжків вегетації, не зайнятих рослинами, для додаткового одер- жання продукції завдяки вирощуванню різних проміжних куль- тур, система обробітку ґрунту, система удобрення, загальна систе- ма ґрунтозахисних і протиерозійних та інших заходів, можливих насамперед у сівозміні, система агротехнічних, біологічних і хіміч- них заходів захисту рослин. У кормових сівозмінах останнє стосу- ється здебільшого зерно-кормових культур, коренеплодів і хресто- цвітих.

Удосконалення чергування культур. Цей фактор значною мірою визначає фізичні властивості, водний і поживний режими, санітарний стан ґрунту, вміст у ньому корисних мікроорганізмів (бактерій, грибів, водоростей). Так, багато- і однорічні бобові трави, бобово-злакові травосуміші поліпшують родючість і санітарний стан ґрунту, зменшують вміст у ньому кореневої гнилі, засміченість на- сінням бур’янів. Хрестоцвіті (капустяні) рослини також зменшують вміст кореневої гнилі, але після них можливе розмноження нема- тод, що несприятливо впливає на буряки. Тому ці культури не слід поєднувати в процесі чергування.

Можуть бути сівозміни, де чергуються 2 – 3 культури, напри- клад люцерна, кукурудза і коренеплоди. При поєднанні люцерни і кукурудзи в кукурудзяно-люцерновій або люцерно-кукурудзяній сівозміні культури вирощують по 3 – 4 роки, потім міняють міс- цями як за типом вивідних полів, так і за принципом звичайної ротації, щороку виорюючи одне поле під кукурудзу. При збиранні кукурудзи на силос в молочно-восковій і восковій стиглості, мож- на використовувати також озимі проміжні посіви. При цьому, за даними автора і А.І. Зайця, продуктивність сівозміни збільшува- лась на 12 – 16 % за виходом сухої речовини і на 18 – 20 % — про- теїну.

Досліди показали також можливість висіву кукурудзи після лю- церни по необробленому полю. Проте треба знищити рослини люце- рни гербіцидом типу 2,4Д-амінна сіль, що не є кращим вирішенням

256

Польове кормовиробництво

проблеми, але раз за 3 – 4 роки це можна допустити. Замість оброб- ки гербіцидами можна провести восени і навесні поверхневий обробіток ґрунту на глибину до 8 см.

Система основного обробітку ґрунту в кормових сівозмі-

нах. При складанні систем обробітку ґрунту в сівозміні треба керу- ватися зональними рекомендаціями, довідковими матеріалами про ефективність полицевого, безполицевого і поверхневого обробітку ґрунту і стерньової сівби під різні кормові культури. Глибокий без- полицевий обробіток ґрунту плоскорізами в кормових сівозмінах з великою кількістю стерньових решток застосовується рідше, ніж по- лицевий. Це пояснюється тим, що при 2 – 3-укісній системі одер- жання кормів слід хоч би раз за 1 – 2 роки заорювати рештки рос- лин.

Система удобрення. Нині є загальноприйнятим положення, що вирішальне значення має органо-мінеральна система удобрен- ня, коли не менше половини, а можливо, й більше поживних речо- вин вносять у вигляді органічного добрива. Більш того, сівозміну можна повністю перевести на органічну систему удобрення. Допус- тимою нормою на 1 га ріллі може бути 18 – 20 т/га органічної речо- вини (з розрахунку на гній). Слід зазначити, що високі норми гною, як і мінеральних добрив, можуть погіршувати загальний екологіч- ний і, що не менш важливо, санітарний стан сівозміни (гельмінти, бактерії). Усунути це можна самозігріванням гною в буртах і гноєс- ховищах на початку його зберігання.

У сівозміні треба враховувати післядію органічних і мінеральних добрив, які вносять під попередники, а також родючість ґрунту. Пі- слядія мінеральних добрив у сівозміні триває недовго. Мінеральні добрива використовують здебільшого культури, під які їх вносять. Вплив органічних добрив, як відомо, триває протягом 2 – 4, а при внесенні великих норм — 4 – 5 років. На супіщаних і піщаних ґрун- тах не слід вносити великі норми гною на окремих полях, а рівномі- рно розподіляти їх по полях сівозміни. Великі норми органічних добрив внаслідок їх мінералізації і сильної фільтрації цих ґрунтів несприятливо впливають на екологічний стан сівозміни, водні дже- рела і якість продукції. На суглинкових і важкосуглинкових ґрунтах така загроза різко зменшується, що дає змогу в 7 – 8-пільних кормо- вих сівозмінах органічні добрива вносити рідше, але великими нор- мами (табл. 50).

Усі відомості про удобрення основних і проміжних культур зано- сять у паспорт сівозміни або агротехнологічну карту поля.

257

Частина 3

Таблиця 50. Орієнтовна система удобрення полів у кормовій сівозмі-

ні при урожайності зеленої маси 450 – 500 ц/га

(ґрунт — опідзолений суглинистий чорнозем )

* У знаменнику — норма безпідстилкового гною.

Проміжні культури і продуктивність сівозміни. Ефектив-

ність добрив підвищується при поєднанні їх з іншими прийомами інтенсифікації сівозміни, особливо з поливом і введенням проміж- них посівів. Проміжні культури треба вирощувати у всі вільні піс- лязбиральні проміжки часу. Невикористані резерви часу вегетації рослин як у кормових, так і в польових сівозмінах поки що великі — 35 – 45 % у середньому на сівозміну (див. рис. 24).

У разі насичення сівозмін проміжними посівами збільшується кількість органічних решток і вирівнюється розподіл їх по полях. При цьому звужується співвідношення між надземною і кореневою масою. Поля сівозміни більше збагачуються на органіку завдяки рослинним решткам. Наприклад, у дослідженнях автора у звичай- ній виробничій кормовій сівозміні з невеликою часткою проміжних культур (2 поля із 7) співвідношення між масами врожаю і рослин- них решток становило 1,95 : 1, а коли збільшили кількість полів з проміжними культурами до 4, то 1,65 : 1. Разом з тим велике зна-

258

Польове кормовиробництво

чення має вчасна «утилізація» цієї органічної речовини ґрунтом. Погано, коли мінералізація його відбувається дуже бурхливо, але не слід допускати і значного нагромадження в ґрунті рослинних реш- ток. Вміст азоту в них має становити не менш як 1,2 – 1,4 %. Рос- линні рештки, які містять менше азоту (0,8 – 1 %), повільно мінера- лізуються. Часто мінералізація гальмується внаслідок недостатньо- го зволоження та з інших причин.

Рухомі форми азоту ґрунту значною мірою використовують це- люлозоруйнівні бактерії для руйнування клітковини рослинних решток. Рослинам, що ростуть, його залишається мало. Цим зумов- люється азотне голодування рослин, яке буває досить різко вираже- ним. У такому випадку слід додавати азотні добрива або гноївку, вирощувати більше бобових і бобово-злакових сумішей в основних і проміжних посівах, що сприяє рівномірному розкладу органічної речовини, а звідси — рівномірному азотному, фосфорному і калій- ному живленню рослин. При цьому проміжні культури навіть без добрив позитивно впливають на родючість ґрунту і врожайність на- ступних культур.

Збільшення частки проміжних культур наближує однорічні тра- ви і взагалі однорічні кормові культури за кількістю органічних ре- човин, що вони залишають у ґрунті, до багаторічних трав. Завдяки проміжним культурам поліпшуються водопроникність ґрунту, його структура і аерація, а звідси — родючість.

Проміжні посіви використовують додаткову кількість вологи, то- му їх нерідко побоюються вирощувати в районах недостатнього зво- ложення. Тривалі досліди (з 1965 р. і тривають донині) показують, що в одних випадках волога, яку використала проміжна культура, поповнюється в ґрунті уже восени, в інші роки деякі відмінності до весни залишаються, але в травні їх уже немає. Це стосується насам- перед умов недостатнього зволоження, що не має практичного зна- чення в районах достатнього зволоження і при зрошенні. Слід за- значити, що завдяки проміжним посівам краще використовується загальний дебіт вологи в сівозміні.

Насиченість кормової сівозміни проміжними посівами внаслідок збільшення періоду фотосинтезу і кореневого живлення рослин на полі дає змогу значно підвищити виробництво кормів. Вихід сухої речовини в сівозміні збільшується на 12 – 14, протеїну — на 20 – 24 %. Якщо проміжні культури вирощувати на фоні навіть невели- ких норм удобрення, то вихід кормів значно збільшується. В наших дослідах вихід сухої речовини в кормовій сівозміні за цих умов під- вищився на 34, протеїну — на 37 %. Отже, проміжні посіви в сіво- зміні є самостійним і ефективним фактором підвищення її продук- тивності. Аналогічні дані мали в інститутах кормів, землеробства, зрошуваного землеробства УААН, Національному аграрному уні-

259