Загальні теоретичні питання кормовиробництва

органічних добрив. Широко застосовують також біологічні джерела азоту, зокрема бульбочкові бактерії (використовують високоефекти- вні штами). Дедалі більшого поширення набувають екологічно чисті технології вирощування кормових культур.

5.3. Біологічні основи кормової площі

5.3.1. Добір видів і сортів кормових культур

Неодмінною умовою високопродуктивної кормової площі є еколо- гічно та біологічно обґрунтований добір видів і сортів кормових рос- лин для основної і проміжної сівби. Неприпустима інтродукція гіб- ридів і сортів кормових культур з інших регіонів без попередньої перевірки їх на зимостійкість, продуктивність, уражуваність шкід- никами і хворобами, періоду використання, насінної продуктивнос- ті. Для поповнення видового і сортового складу кормових рослин господарство має підтримувати зв’язки з науково-дослідними уста- новами, дослідними станціями, ботанічними садами.

Великим резервом кормів є дикорослі місцеві рослини, наприк- лад, мишачий горошок, жовта люцерна, конюшина лучна, вика огорожна, люцерна хмелевидна, тонконоги, тимофіївка, костриця, житняк, буркун, вайда красильна, пирій повзучий та ін. Досвід по- казує, що при введенні їх у культуру вони нерідко за продуктивніс- тю та якістю перевищують культурні види трав і кращі селекційні сорти.

Попередньо слід провести випробування рослин у невеликому колекційно-демонстративному розсаднику, щоб переконатися в до- цільності введення тієї чи іншої культури.

Добір холодостійких видів є важливою біологічною основою збі- льшення періоду вегетації рослин. Із 160 – 170 днів його можна збі- льшити до 190 – 210, а на півдні — до 220 і мати зелену масу вже в квітні — на початку травня і в листопаді — грудні. Так, окремі сор- ти вівса можуть витримувати температуру мінус 6 – 8 °С і залиша- тися зеленими; кормову капусту можна збирати з-під снігу, і при цьому вона не втрачає своїх кормових якостей як високобілкова рос- лина, що містить, крім того, багато вітамінів.

Важливим біологічним напрямом удосконалення кормової площі є подальша робота з добору компонентів агрофітоценозів для змі- шаних і ущільнених посівів. Велике значення мають також дослі- дження з проблеми проміжних посівів кормових культур. Збіль- шення періоду надходження кормів, тобто тривалості періоду фото- синтезу, використання ФАР, підвищення віддачі кожного кормового гектара неможливе без широкого використання цього джерела де- шевих і високоякісних кормів.

67

Частина І

Треба підвищувати продуктивність бобових культур, широко вико- ристовувати їх у змішаних посівах. Для збільшення їхньої продуктив- ності крім добрив, поливу та інших прийомів вирощування слід шир- ше використовувати селекційні штами бульбочкових бактерій, що дасть змогу збільшити урожай зеленої маси, сіна і зерна на 15 – 24 %.

Кормова площа має бути об’єктом біотехнологів і генетиків- селекціонерів. У деяких країнах, наприклад в Австралії і Новій Зе- ландії, використовуючи принципи віддаленої гібридизації, розроб- леної І.В. Мічуріним, створюють нові міжвидові і навіть міжродові гібриди пасовищних і сіножатних трав.

Широке запровадження видів і сортів кормових культур, що ха- рактеризуються високою якістю зеленої кормової маси, швидким темпом наростання її, дасть змогу ефективно використовувати фак- тори часу і простору — підвищити виробництво кормів за одиницю часу на одиниці площі.

5.3.2.Динаміка основних показників хімічного складу рослин

іпрактичні висновки з організації кормової площі, збільшення виробництва кормів

Динаміка нагромадження сухої речовини і протеїну в су-

хій речовині. Ріст рослин, як відомо, супроводжується зміною їх- нього хімічного складу. Практично найбільший інтерес становить динаміка нагромадження в них сухої речовини й азоту (протеїну). У міру росту й розвитку вміст сухої речовини в зеленій масі кормових рослин у період вегетації з 8 – 12 % у початкові фази збільшується до 18 – 22 % у період колосіння (бутонізації) — цвітіння, підвищую- чись потім у фазі молочно-воскової і воскової стиглості до 27 – 30 % і більше (кормові трави, кукурудза, озимі жито і пшениця на корм, ранні ярі бобово-злакові суміші). Вміст сирого протеїну (або загаль- ного азоту) у сухій речовині рослин після колосіння і бутонізації, тобто після настання генеративного періоду, навпаки, різко знижу- ється (табл. 10). Це пояснюється тим, що на початку вегетації рос- лини дуже обводнені і посилено засвоюють азот: на одиницю сухої речовини їм потрібно у 2 – 3 рази більше азоту, ніж у генеративні фази. Далі у процесі росту і нагромадження сухої речовини у них відбувається так зване «ростове розведення» азотистих поживних речовин.

Спостерігається чітка обернена залежність між нагромадженням сухої речовини у рослинах і вмістом у ній загального азоту (сирого протеїну). Рослина на початку вегетації виявляє біологічну «жадобу» щодо азоту, а в міру нагромадження сухої речовини фізіологічна по- треба у цьому елементі зменшується. Тому потрібна для рослин кіль- кість загального азоту (протеїну) нагромаджується в них набагато

68

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

раніше, ніж сухої речовини. За короткий період вегетації (40 – 55 днів) озимі й ранні ярі, кукурудза можуть нагромаджувати 55 – 85 % валової кількості протеїну, тоді як сухої речовини 24 – 48 % (табл. 11). Це означає, що, забезпечуючи оптимальні умови вегетації рослин і загущуючи посіви, можна «примусити» рослини «здійснити заготівлю» протеїну на тій самій площі кілька разів за рік замість одного при вирощуванні однієї культури за закінченим вегетацій- ним циклом — до повного дозрівання або до молочно-воскової стиг- лості. У польових умовах це вдається 2 – 3, максимум 4 рази (4 уко- си трав), на пасовищах 5 – 6 разів.

Таблиця 10. Динаміка вмісту в рослинах сухої речовини і протеїну в різні фази вегетації та росту кормових культур (за даними автора), %

Оскільки суху речовину рослини накопичують повільніше, зага- льна кількість її за 2 – 3 врожаї (укоси) або за 5 – 6 циклів випасан- ня худоби може ненабагато перевищити або виявитися приблизно

69

Частина І

такою, як і при вирощуванні однієї, але високопродуктивної куль- тури за вегетаційний період. Основний виграш — збільшення у 1,5 – 2 рази виходу протеїну. Аналіз показує, що можливостей для двох, трьох укосів кормів у польових сівозмінах практично немає. У господарствах слід впроваджувати спеціалізовані кормові сівозміни і культурні високопродуктивні пасовища й сіножаті.

Таблиця 11. Вихід сухої речовини і протеїну у різні фази розвитку

культур

Отже, теоретичне узагальнення питання про динаміку показни- ків хімічного складу кормових рослин має прямий практичний ви- хід — є обґрунтуванням біологічного способу збільшення виробниц- тва рослинного протеїну і необхідності створення з цією метою спе- ціалізованої кормової площі.

70

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

5.3.3.Оцінка продуктивності кормових культур

іодиниці площі у кормовиробництві

Вивчення динаміки формування урожаю різних за тривалістю вегетаційного періоду кормових культур дало змогу дійти висновку, що в інтенсивному кормовиробництві, як і в будь-якому виробничо- му (промисловому) процесі, дуже важливо мати максимальну кіль- кість продукції за одиницю часу або скоротити час для одержання цієї кількості її. Отже, в інтенсивному кормовиробництві потрібно враховувати не тільки кількість вирощеної продукції взагалі, а й час, протягом якого її виростили. При цьому також треба брати до уваги темп формування врожаю.

Автор пропонує виражати цей показник виходом сухої речовини (кормових одиниць) і протеїну у середньому з 1 га за декаду вегета- ції культури. В Інституті кормів (А.О. Бабич, Г.П. Квітко, 1985) вважають за доцільне показувати темп формування врожаю за до- бу, що дасть змогу порівняти його з чистою продуктивністю фотоси- нтезу, тобто порівняти добовий темп наростання маси на 1 м2 площі листків з таким самим показником на 1 м2 площі посіву.

На практиці час, за який одержано врожай, поки що врахову- ють недостатньо або не враховують зовсім. У зв’язку з цим абсо- лютно безпідставно (навіть у наукових працях) порівнюють між собою, скажімо, продуктивність ранніх ярих кормосумішей і куку- рудзи, яку збирають у фазі молочно-воскової стиглості. На основі такого суб’єктивного підходу зменшували площі посіву так званих малопродуктивних однорічних трав і збільшували посіви, зокрема, кукурудзи на силос. Вона може бути більш урожайною на 100 – 150 ц/га, або на 30 – 40 %, проте має в 2 – 2,5 раза більший період вегетації. Як видно з табл. 12, навіть при низьких урожаях вико- вівсяної суміші (46 ц корм. од. з 1 га) у середньому за декаду веге- тації формується врожай 9,2 ц корм.од./га і вихід протеїну стано- вить 132 кг/га. Високі показники мають і по озимих проміжних посівах при врахуванні наростання маси протягом тільки весняно- го періоду.

Кукурудза у фазі молочно-воскової стиглості при виході 78 ц корм. од. і 806 кг протеїну з 1 га забезпечила за декаду відповідно 8,67 ц/га і 78,7 кг/га, травосуміш люцерни з конюшиною і костри- цею — 5,43 і 97,8, незважаючи на те, що вихід протеїну за 2,5 укоса становив 1370 кг/га, кормових одиниць — майже так само, як і ку- курудзи молочно-воскової стиглості. Основна причина низької про- дуктивності травосуміші за декаду — тривалий період її вегетації —

140 днів.

71

Частина І

Таблиця 12. Ефективність використання періоду вегетації кормовими культурами в середньому за декаду (за даними автора)

*Дані зведеного річного звіту господарств Уманського району.

**Експериментальні дані, одержані на дослідному полі Уманського державного аграрного університету.

Показники кукурудзи на зелений корм вищі, ніж кукурудзи мо- лочно-воскової стиглості. Велике загущення посівів (200 – 300 тис. шт. рослин на 1 га) кукурудзи на зелений корм забезпечує інтенсивне наростання зеленої маси за одиницю часу. При одержанні на висо- ких фонах ранніх ярих кормосумішей по 450 – 500, а кукурудзи на

72