Частина 2

Таблиця 40. Орієнтовна схема пасовищезміни для багаторічних

зрошуваних пасовищ із злаковим травостоєм

(за П.С. Макаренком, 1988)

П р и м і т к а: ст — скошування у фазі виходу в трубку; ск — скошування у фазі колосіння; сц — скошування у фазі цвітіння; вр, вс, вп — випасання відповідно ран- нє, середнє і пізнє.

5.1.3. Переведення тварин на пасовища

Поділ стада на гурти. Якщо в господарстві 1000 – 1200 голів, стадо ділять на гурти. Раніше оптимальним вважали гурт зі 100 – 150 дійних корів. Вчені Інституту землеробства УААН М.В. Куксін, А.В. Боговін, І.А. Паламарчук на прикладі організації випасання худоби на пасовищі держгоспу «Бортничі» Бориспільського району Київської області встановили реальну можливість ділити велике стадо на гурти по 300 – 400 і навіть 500 голів. Нині в Україні дійних корів випасають переважно великими гуртами — 250 – 500 голів.

Обладнання пасовищ. На культурному пасовищі має бути ого- рожа. Загони краще розміщувати довшим боком до скотопрогону. Вони повинні мати двоє воріт, щоб запобігти зайвим прогонам тва- рин по спасеному травостою. Межі між загонами на зрошуваному пасовищі повинні легко зніматися або їх позначають пікетами. На пасовищі, віддаленому від ферм, обладнують доїльний центр та ін- ші необхідні приміщення.

На пасовищах проводять культуртехнічні роботи, ремонтують автопоїлки, резервуари, корита, роблять підходи до них, ремонту- ють навіси, сараї і всі приміщення доїльного центру, дезінфікують їх, білять, територію очищають від гною, сміття, упорядковують до- роги. Проводять дезінфекцію приміщень і ділянок, де спостерігався падіж тварин від захворювань. Випасання на них може бути дозво- лене лише після зміни травостою (перезалуження або насівання), після щеплення тварин і проведення інших ветеринарно-профілак- тичних заходів.

210

Лучне кормовиробництво

Важливим засобом захисту стада від гельмінтів є додержання пасовищезміни. Слід також запобігати заболоченості площі, обме- жовувати заболочені ділянки. Ці заходи слід підкріплювати вете- ринарною профілактикою — дегельмінтизацією стада. Треба пері- одично проводити вапнування пасовища, вносити фосфатшлак, вапно, дефекат.

Підготовка тварин до випасання. Перехід на пасовищний режим від стійлового утримання тварин — найвідповідальніший період для зоотехніка, бригадира і всіх працівників ферми. Здійс- нювати його треба поступово. Приблизно за тиждень-два тваринам збільшують норми соковитих кормів, особливо коренеплодів, а за 1 – 2 дні до вигону на пасовище — грубих (сіна, солом’яної січки). У перший день, щоб запобігти захворюванню на тимпанію і трав’яну тетанію (оскільки трава дуже соковита, в ній мало сухої речовини — не більше 14 %), тварин випасають лише протягом 1 – 2 год, на дру- гий день — 2 – 3 і тільки через 8 – 10 днів — 8 – 10 год. Після цього тварин утримують на пасовищі більшу частину доби. Додатково їм дають грубі корми — сіно або солом’яну січку чи прив’ялену траву на ніч.

5.1.4. Технологія випасання тварин

Особливості спасування трави різними видами тварин.

Трава. яку поїдають тварини на пасовищі, перетравлюється краще, ніж із годівниць. На пасовищі у тварин різко посилюється секреція с- лини. За даними К.В. Бейлі (1961), при поїданні зеленої маси і ре- миґанні на одиницю сухої речовини цього корму тварина виділяє у 2 – 3 рази більше слини, ніж на одиницю сухої речовини силосу. Напевно, це результат комплексного впливу свіжого соковитого зе- леного корму, його аромату і смаку на організм тварини. При цьому забезпечується висока перетравність поживних речовин зеленого корму при мінімальних витратах енергії на підтримання життєдіяль- ності.

Коні і кози скушують траву дуже низько — на висоті 1 – 1,5 см. Вівці завдяки роздвоєній губі добре вибирають ніжні частини рос- лин навіть із травостою, який має колючки.

Корови зривають або щипають рослини здебільшого на висоті 3 – 4, а якщо травостій високий, — 14 – 18 см. При висоті травостою 26 – 32 см вони зривають лише верхню частину рослин. Довжина пучків трави, за даними Джонстона Уоллеса, при цьому становить 6 – 8 см. Проте, за цими даними, тварини нерідко зривають пучок на всю довжину рослини. Це найчастіше спостерігається при випа- санні тварин на посівах однорічних культур — вівса з викою, жита,

211

Частина 2

перерослих злакових, а також бобових багаторічних трав. При зри- ванні довгих пучків тварини на певний час припиняють спасування травостою.

А.П. Мовсисянц з посиланням на Джонстона Уоллеса повідом- ляє, що за хвилину корова може зірвати і проковтнути не менш ніж 30 пучків трави. За даними цього автора з посиланням на результа- ти хронометражу, проведеного на дослідній станції в Раукарі (Нова Зеландія), телиця робить у середньому 51,3, а корова залежно від відчуття голоду і якості трави — 30 – 90 і більше щипків за хвили- ну. Загальна кількість щипків за добу — від 25 000 за умови достат- нього травостою до 75 000 на бідному пасовищі. Спостереження ав- тора свідчать, що корови симентальської породи роблять до 40 щип- ків за хвилину при висоті травостою 18 – 22 см.

Тривалість випасання. Тварин випасають у середньому 7,5 – 8 год за день Якщо корму на соковитому травостої достатньо, твари- на витрачає менше часу, якщо травостій перестояв, — більше, від 330 до 600 хв залежно від продуктивності тварини і травостою. В середній смузі на соковитому травостої, який не перестояв, тварини пасуться протягом 8 – 9 год, на травостої, який перестояв, і на ма- лопродуктивному пасовищі — 9 – 10 і навіть 11 – 12 год.

Через 2 – 3 год випасання переривається ремиґанням. Воно триває і вночі. На пасовищі на ремиґання припадає не менш ніж 5 – 6 год, при стійловому утриманні і великій частці грубих кор- мів — 8 – 10 год. У малих жуйних на пасіння і ремиґання витрача- ється відповідно по 2 – 3 і 1,5 – 2 год. Коні під час пасіння одночасно пережовують корм.

Ранкове випасання більш доцільне, оскільки вранці трава по- живніша і містить більше вітамінів. За даними Ю.І. Бєляєвського (1984), найбільше каротину у вранішній траві (о 5 – 8-й год ранку). Ранкове випасання позитивно впливає на здоров’я тварини, розви- ток плоду у корів, одержання здорових телят. Він вважає, що випа- сання — це не тільки повноцінна годівля, а й великомасштабний ветеринарно-профілактичний і лікувальний засіб у стадах з десят- ками мільйонів голів без будь-яких матеріально-технічних витрат і застосування людських ресурсів. Позитивно випасання впливає і на якість молока. Тому бажано, щоб тварини в пасовищний період по- стійно були на пасовищі, навіть якщо пасовище розміщене безпосе- редньо біля місць утримання тварин.

При випасанні влітку тварини іноді зазнають теплових стресів, втрачають апетит і знижують продуктивність. Зменшення спожи- вання корму позбавляє їх додаткового тепла.

Питання етології тварин на пасовищах. Питання етології тварин — один з напрямів вивчення їх поведінки мало турбують

212

Лучне кормовиробництво

фахівців-тваринників, їх нерідко просто ігнорують, що на практиці призводить до грубого, необдуманого ставлення до тварин. Крім те- плових і кормових, тварини на пасовищі зазнають емоційних стре- сів, які впливають на їхню продуктивність і якість продукції. У США підрахували вартість збитків від емоційних стресів, яка на поголів’я овець становлять 225 млн доларів щороку (А.П. Мовси-

сянц, 1976).

Тварини (молочні корови, вівці, свині) є комунікабельними і спо- стережливими. Автор не раз спостерігав, як молочні корови реагують на зміну обстановки, наприклад, на наявність чи відсутність концен- тратів на доїльній установці під час доїння. Якщо немає концентра- тів і тварини, які стоять попереду, це виявили, то в усіх корів, що очі- кують доїння, це відразу позначається на віддачі молока, настрої, вони стають стурбованими, не поспішають до доїльного станка.

Важливим фактором є постійність обслуговуючого персоналу. Тварини негативно реагують на його зміну. У них добре розвинений рефлекс звикання, що також входить до комплексу стадної взаємо- залежності. Подібно до того, як тварини реагують на появу нових особин у стаді, так само вони сприймають появу нових осіб серед обслуговуючого персоналу і те, коли вони не приходять. Чим менше стадо, тим більше це помітно.

Слід чітко додержувати прийнятого режиму і розпорядку дня, оскільки організм тварини до нього звикає. Як зазначає А.П. Мов- сисянц, основного ланкою, яка зв’язує тварину з подразниками на- вколишнього середовища, є їжа, режим годівлі і напування. Тут пе- реплітаються два взаємозалежних процеси — фізіологічний та ор- ганізаційний. Тварини хворобливо реагують на ламання стереоти- пів у годівлі, молоковіддачі, місцезнаходженні. При довільному під- ході до зміни складових цієї системи можуть виникати несприятли- ві наслідки. Так, в одному із великих господарств Уманського райо- ну Черкаської області на початку 70-х років вирішили сконцентру- вати поголів’я на одній з ферм центрального відділку. Там також було організовано зрошувану ділянку для випасання худоби, облад- нано доїльний зал із сучасними доїльними установками, тобто було поліпшено умови утримання, годівлі і доїння тварин. Результат ви- явився відразу, проте зовсім не такий, якого очікували. Ламання стереотипів в утриманні дорослих тварин призвело до різкого зме- ншення надоїв. Тварини почали хворіти на мастит. Ферму довелося терміново розукомплектовувати по відділках, формувати стадо за- ново, багатьох тварин вибраковувати.

Серед тварин на пасовищі спостерігається високий ступінь стад- ної організованості, сильна стадна взаємозалежність, тобто поголів’я за стійлового утримання — це не стадо, а просто група тварин. Спіл-

213

Частина 2

кування тварин виникає переважно на пасовищі і є важливою умо- вою його раціонального використання.

Навесні, після стійлового зимового утримання, відчуття стадності знову виробляється тваринами. У стаді вони здебільшого одночасно припиняють випасання (пастись продовжують лише окремі твари- ни), починають ремиґати, відпочивати, йдуть на водопій. У стаді завжди є тварини-вожаки, домінуюче становище яких «визнає», «приймає» решта його. Якби цього не було, у стаді не припинялись би бійки тварин біля водопою, годівниць і навіть на пасовищі при скупченому випасанні. Антагоністичні відношення найчастіше ви- являються при введенні нових тварин у стадо.

Устаді кожна тварина знає своє місце, силу, стан іншої тварини,

уньому при тривалому спільному перебуванні встановлюється і свій специфічний запах, який сприяє спокійному перебуванню ху- доби на пасовищі, під час перегонів, на прогулянці, дає змогу відра- зу відрізняти «своїх» і «чужих», вважає А.П. Мовсисянц.

Утварин виробляються стереотипи поведінки, умовні рефлекси, наприклад, підхід до годівниці, водопою, доїльної установки тощо. Багато процесів виконуються потім рефлекторно.

Устаді існує велика сила наслідування. Авторові доводилося спостерігати за стадом, яке відпочивало і ремиґало. Паслись лише окремі тварини. Як тільки переносили електроогорожу, так услід за кількома тваринами стадо дружно піднімалось і буквально накида- лося на свіжу смугу трави. За повідомленням Трайба (1950), який спостерігав за отарою на пасовищі, напівголодні вівці, які ще не на- паслись, прямували за більшістю і припиняли приймати корм ра- зом з тими, які наїлись.

Кожна тварина під час випасання займає смугу, приблизно удві- чі ширшу за її корпус.

Автор спостерігав добре організоване випасання тварин «з-під ноги» у кормовій сівозміні колишнього колгоспу ім. Щорса (Мань- ківський район Черкаської області). У стаді, яке пасеться, завжди є тварини, які є авангардом. Вони займають передню його частину, другі пасуться посередині, а треті — тільки позаду. Є тварини — «порушники» установленого порядку. Вони намагаються відійти вбік, на свіжий травостій. Ніби «усвідомлюючи неправомірність» своїх дій, вони чутливо реагують на окрик пастуха, знаючи, що він стосується їх. Очевидно, в них виробляється умовний рефлекс вна- слідок кількох порушень.

Випасання «з-під ноги» — мистецтво, досвід, результат знань тваринників, любові до своєї справи. Тварини по-своєму і правильно оцінюють ділову, спокійну обстановку, тишу, яку лише зрідка по- рушує неквапливий спокійний окрик пастуха чи підпасків. Вміло і спокійно виконують свої обов’язки спеціально навчені собаки.

214