Загальні теоретичні питання кормовиробництва

біт. Це показано у другій і третій частинах підручника на прикла- дах технологій створення пасовищних травостоїв і вирощування кормових і зернокормових культур.

5.5. Агрохімічні основи кормової площі

5.5.1. Органічні добрива

Основними джерелами живлення кормових рослин є органічні добрива (гній, сидерати), кореневі і стерньові рештки попередніх культур, біологічний азот бобових, а також мінеральні добрива.

Гній — основне органічне добриво. Особливо цінним є гній, який зазнав термічної обробки самозігріванням, що сприяє очищенню його від насіння бур’янів, гельмінтів, хвороботворних бактерій. У загальному обсязі виробництва органічних добрив у районах розви- неного рослинництва і тваринництва підстилковий гній становить приблизно 50 – 60 %. Вміст поживних речовин у ньому порівняно з іншими видами гною і органічних добрив найвищий (табл. 14). Весь гній, який є у господарстві, треба утилізувати, інакше він становить велику загрозу для навколишнього середовища, особливо для вод- них джерел.

Цінне органічне добриво можна виготовляти безпосередньо у по- лі, використовуючи для цього рештки соломи минулих років, змі- шуючи її з рідким гноєм і гноївкою.

Для кормової площі характерне більше винесення з ґрунту, пе- редусім азоту і відповідно калію, фосфору. Тому і норми внесення тут органічних добрив можуть бути значно більшими, ніж у рослин- ництві. Наприклад, підстилковий гній можна вносити на кормовому полі не один раз за 3 – 4 роки, як у польових сівозмінах, а часті- ше — через 2 роки по 18 – 20 т/га.

Цінним органічним добривом є заорана зелена маса хрестоцві- тих (редьки олійної, гірчиці білої), люпину, буркуну та ін. Найчас- тіше для цього використовують післяжнивну сівбу хрестоцвітих. Вони добре мінералізуються, містять азоту 3,5 – 4 % сухої маси, поліпшують санітарний стан ґрунту. Сидерацію використовують насамперед у кормопольових сівозмінах у районах задовільного і достатнього зволоження. Звичайно заорюють від 120 до 300 ц/га зеленої маси. Буркун для сидерації добре використовувати переду- сім у зайнятих парах польових сівозмін.

Цінним органічним джерелом живлення рослин є рослинні реш- тки (корені + стерня) багаторічних трав — бобових і бобово-злакових сумішей (від 70 до 120 ц/га сухої маси).

79

Частина І

Таблиця 14. Хімічний склад різних видів підстилкового

і безпідстилкового гною, продуктів механічної і біологічної його переробки, %

Органічні добрива, на відміну від мінеральних, навіть при вне- сенні великими нормами насамперед засвоюються ґрунтом і пере- творюються на малорухомі форми. При цьому збільшується вміст органічної речовини в ґрунті, органічна маса поступово мінералізу- ється і забезпечує рослини азотом, фосфором і калієм, а також ін- шими елементами живлення.

Цінне добриво — рідкий безпідстилковий гній. Дія його навіть перевищує дію мінеральних добрив, значно підвищує продуктив- ність кормових культур — кукурудзи на силос на 80 – 120 ц/га, кор- мових буряків — на 100 – 250, зеленої маси однорічних трав — на 100 – 160, редьки олійної — на 150 – 250 ц/га. Проте при внесенні великої кількості органічних добрив потрібно контролювати фітоса- нітарну обстановку на полях, щоб запобігти збільшенню засміченос- ті посівів бур’янами. Слід проводити аналізи ґрунту і рослин на вміст не тільки нітратів, а й важких металів, миш’яку, селену, які надходять з надмірною кількістю органічних добрив, стічними во- дами і промисловими відходами мінерального й органічного похо- дження. Вміст їх у ґрунтах внаслідок цього може перевищувати гранично допустимі концентрації (ГДК) у десятки і сотні разів.

80

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

5.5.2. Мінеральні добрива

Перевагу слід віддавати рідким, а також комплексним добривам. У комплексних мінеральних добривах вміст азоту має значно пере- важати над вмістом фосфору і калію. В.Г. Лінеєв, В.П. Гризлов, Р.І. Синдашкіна при внесенні під кормові культури рекомендують співвідношення N : Р : К як 1,5 : 1 : 1; 1 : 1 : 0,5.

У кормовиробництві особливо необхідні азотовмісні добрива як важливий фактор підвищення врожайності кукурудзи, коренеплодів, зернокормових культур, багаторічних і однорічних кормових трав.

Норми внесення азоту по 60 кг/га д.р. на фоні фосфору і калію збільшують продуктивність кормової площі у середньому на 22 – 25 %. При цьому врожайність бобових і бобово-злакових сумішей багаторічних трав без зрошення збільшується на 16 – 20, а при зро- шенні люцерни — на 44 – 52 %. За даними досліджень автора, про- ведених у Лісостепу, врожайність зеленої маси кукурудзи при вне- сенні повного мінерального добрива N60Р60К60 підвищується у серед-

ньому на 46,1 %, на фоні N90Р90К90 — на 64,2, при внесенні

N105P80K110 (розрахунок на одержання 500 ц/га зеленої маси) — на 66,4 %. Внесення лише фосфорних і калійних добрив різко знижує

урожай кормових культур.

У роки з достатньою кількістю опадів (за тими самими даними) урожайність сумішей кукурудзи із суданською травою і соєю за два укоси досягає 1140, кукурудзи з горохом — 940 ц/га. Таке підви- щення врожайності завдяки взаємодії двох факторів — достатнього живлення рослин і зволоження — свідчить про великі невикорис- тані резерви збільшення продуктивності кормової площі.

Баланс поживних речовин у ґрунті при інтенсивному виробництві кормів. З підвищенням урожайності культур при внесенні мінеральних добрив збільшується винесення рослинами з ґрунту елементів живлення, особливо при ущільненні кормової площі проміжними культурами, що сприяють інтенсифікації ви- робництва кормів. Положення про те, що проміжні культури зна- чно збільшують нагромадження органічної речовини у ґрунті, а отже, й елементів мінерального живлення, не завжди підтвер- джується.

Як і інші культури, рослини проміжних посівів використову- ють поживні речовини для росту вегетативної маси більше, ніж повертають їх у ґрунт з рослинними рештками. У дослідженнях автора, наприклад, дефіцит балансу азоту і калію при збільшенні насичення проміжними культурами кормових сівозмін не тільки не зменшувався, а, навпаки, зростав і лише баланс фосфору був позитивним (табл. 15). Негативний баланс елементів мінераль-

81

Частина І

ного живлення після вирощування проміжних культур підтвер- джується дослідами, проведеними в інших ґрунтово-кліматичних зонах.

Таблиця 15. Баланс поживних речовин у 7-пільних кормових

сівозмінах при різному насиченні проміжними культурами і залежно від добрив (за даними автора)

П р и м і т к а: повернення азоту — рослинні рештки, добрива, насіння, опади; фосфору — рослинні рештки, добрива; калію — рослинні рештки, добрива, насіння.

Роль калійних добрив в інтенсивному кормовиробництві.

В інтенсивному кормовиробництві спостерігаються великі втрати ґрунтового калію. При регулярному вирощуванні високих урожаїв зеленої маси вміст калію у ґрунті різко знижується. За даними Ф. Цюрна, у таких випадках навіть внесення великих доз калійних добрив (К160) може бути недостатнім. Найбільш потрібний рослинам

калій на супіщаних і піщаних ґрунтах.

Роль калію в життєдіяльності рослинних організмів надзвичайно велика. Не входячи безпосередньо до складу органічних сполук, як азот і фосфор, він незамінний як каталізатор усіх обмінних процесів у рослині.

82