Хрестоматійний матеріал до теми

Навчально-виховна мудрiсть нашого народу йде вiд дiда-прадiда, вiтця-матерi, родини, рiдно¿ оселi й материнсько¿ мови, землi-годувальницi, вiд ясного неба i свiтлого сонця, матiнки-приро­ди, вiд доброго серця й щиро¿ душi, глибоких людських почуттiв i переживань, кришталево¿ чесностi й людяностi, свiтло¿ духовностi, сердечно¿ любовi до дiтей, духу Матерi-Укра¿ни.

Енергiйне впровадження в сiм`¿ створено¿ в центрi ªвропи укра¿нсько¿ етнопедагогiки не тiльки надаº родинному вихованню нацiонального характеру, але й вевнено спрямовуº в русло ºвро­пе¿зму, проймаº рисами iстинностi, вселюдськостi, гуманностi й демократизму.

У педагогiчнiй теорi¿ i практицi слiд розрiзняти поняття "народна родинна педагогiка" i "родинна етнопедагогiка": народна родинна педагогiка - явище, суспiльно-iсторичний феномен; родинна етнопедагогiка - наука про нього. Окремо видiлення етнопедагогiки сiм`¿ теж маº свiй сенс. Без такого кроку в науцi родинна етнопедагогiка губиться, розчиняºться в загальнiй етнопедагогiцi, хоч народна педагогiка з давнiх давен i понинi реально функцiонуº переважно в сiм`¿. Такий диференцiйний пiдхiд у дослiдженнi теоретичних i практичних проблем традицiйно¿ культури родинного виховання плодотворний i перспективний.

Iдеальний варiант сучасно¿ батькiвсько¿ педагогiки той, що базу­ºться на iнтеграцi¿ народно¿ педагогiки, етнопедагогiки та педагогiчно¿ науки в цiлому, передово¿ практики навчання й виховання дiтей в сiм`¿. Внаслiдок цього найпродуктивнiшою виступаº така ¿х спiвдружнiсть, коли iде¿ й засоби родинно¿ народно¿ педагогiки одержують своº наукове обгрунтування в родиннiй етнопедагогiцi, а положення й рекомендацi¿ родинно¿ етнопедагогiки, як i педагогiчно¿ науки, знаходять своº пiдтвердження в масовiй практицi родинного виховання у дусi народних традицiй. Названа iнтеграцiя не означаº позбавлення ¿х самостiйностi чи iндивiдуальних рис власного вияву, бо кожнiй з них, поряд iз спiльними, належать також характернi тiльки ¿й властивостi.

Родовiд вихователiв та вчителiв йде, звичайно, вiд матерi, яка стала прародителькою народно¿ педагогiки i педагогiчно¿ науки. Вiд школи материнсько¿ постала школа громадська й вiдповiдна ¿й нау­кова педагогiка. Ось чому народну педагогiку ще нерiдко називають усною, традицiйною, фольклорною, звичаºвою, материнською, вихов­ною, пансофiºю, педагогiкою життя, школою, яка завжди з нами.

Iстотною ознакою родинно¿ етнопедагогiки º те, що ¿¿ втiлення у найкращих взiрцях вiдбуваºться у контекстi повсякденного життя малюка, природно, вiльно, невимушено. Дитина навiть не вiдчуваº, що ¿¿ виховують. Тому й виховний вплив оптимальний! До того ж вона надзвичайно легка й проста в застосуваннi, загальнодоступна, насичена великим емоцiйним зарядом, бо це педагогiка масового користування.

Теоретичну розробку наукових проблем укра¿нсько¿ родинно¿ етнопедагогiки варто здiйснювати у всiй ¿¿ багатогранностi. Така потреба зумовлена багатством компонентiв родинно¿ педагогiки нашого народу, яка об`ºдуº в собi у тiй чи iншiй мiрi народне родинознавство (фамiлiстику); народне дитинознавство (педагогiю); батькiвську виховну практику; домашню дидактику; елементи укра¿нсько¿ козацько¿ педагогiки, педагогiчно¿ деонтологi¿; педагогiки народного календаря та опiкунську педагогiку.

Таким чином, укра¿нська етнопедагогiка виступаº як надзвичай­но вагомий компонент укра¿нознавства, могутнiй фактор етнiчно¿ со­цiалiзацi¿ особистостi, формування нацiонально свiдомих укра¿нцiв, всебiчно розвинених, справедливих i чесних, сильних духом, тiлом i розумом.

Укра¿нська нацiональна система родинного виховання – iсто­рично зумовлена й створена укра¿нським народом система iдей, по­глядiв, засобiв, переконань, iдеалiв, традицiй, звича¿в, обрядiв, свят та iнших форм соцiально¿ практики життя родини, спрямованих на органiзацiю життºдiяльностi пiдростаючих поколiнь вiдповiдно до при­родно-iсторичного розвитку матерiально¿ й духовно¿ культури нацi¿.

Нацiональне родинне виховання, базоване на укра¿нознавствi, сприяº пiднесенню нацiонально¿ самосвiдомостi учня, формуванню сукупностi уявлень про власну нацiю, ¿¿ самобутнiсть, iсторичний шлях, мiсце серед iнших етносiв (нацiй).

Кожен конкретний народ через свою нацiональну систему виховання й засвоºння народознавства органiчно продовжуº й далi розвиваº себе в сво¿х дiтях, генезуº нацiональний дух, менталiтет, характер, психологiю, традицiйну родинно-побутову культуру, спосiб життя. Тому цiлком природним й об`ºктивно закономiрним виступаº наше прагнення мати свою власну нацiональну систему родинного виховання. Саме воно, укра¿нське родинне виховання, базоване на укра¿нознавствi, репрезентуº автентичне педагогiчне обличчя Укра¿ни, ¿¿ славу i непереможнiсть.