Другий етап: підраховуємо бали

Прочитавши обидва висловлювання («а» і «б»), поставте хрестик у накресленому вами бланку відповідей коло тієї з них, яка вам більше імпонує і, за вашим внутрішнім переконанням, вказує правильний на­прям дій учителя Порівнявши кількість хрестиків у кожному рядку, визначте для себе, до якої з тенденцій педагогічної взаємодії з дітьми ви внутрішньо тяжієте більше

262

Бланк для обробки результатів

Припустімо, ви поставили найбільшу кількість хрестиків і набрали найбільше число балів у графі «тенденція до рівноправного спів­робітництва». Про що це говорить? Про те, що ви, без сумніву, здатні до побудови рівноправних взаємин з дітьми, визнаєте їхнє право на само­стійність, поважаєте їхнє почуття власної гідності, схильні до аналізу власної професійної діяльності, прагнете до єдності своїх поглядів і дій. Отже, можете працювати з дітьми у режимі діалогових стосунків.

Інший варіант: ви обрали судження, які свідчать про тенденцію до авторитарної взаємодії. Це означає, що ви будуєте відносини з дітьми переважно з позиції «вчитель завжди має рацію» і не схильні довіряти учням, давати їм можливість виявляти самостійність. Ви завжди певні своєї правоти і не припускаєте заперечень та інших думок, у вас не виникає необхідності аналізувати свою діяльність. У разі помилок та невдач ви схильні перекладати провину на дітей та їхніх батьків.

Зрозуміло, ми розглянули крайні педагогічні позиції. Вони не зав­жди виявляються в «чистому» вигляді. Нерідко вчитель залежно від ситуації використовує різні методи. Проте важливо зрозуміти, які ваші головні пріоритети.

(Див.: Фролова Т. Самодіагностика: чи готовий учитель до діалогу з учнями // Директор школи. Україна. - 2002. - № 4. - С. 28-31)

2. Обговорення головних теоретичних положень

З'ясування теоретичного підґрунтя теми може бути здійснене у різних формах: як тестова перевірка знань (9), як дискусія із залучен­ням студентів до виконання ролей керівника дискусією тощо. При будь-яких формах усвідомлення суті й специфіки педагогічне спілкування важливо здійснювати, виходячи із розуміння курсу школи на гумані­зацію, не лише як дотримання норм і правил поведінки у стосунках «учитель — учень», а й як створення умов, у яких дитина, взаємодіючи з учителем, ровесниками, світом, набуває досвіду навчальної трудової діяльності, гідної культурної людини. Умови, які створює педагог-гума-ніст, викликають у дитини добровільне прагнення (свідоме чи несві­доме) взаємодіяти з учителем, виховуватися, бути вихованим.

Потрібно осмислити проблему, щоб навчитися закладати фундамент гуманних стосунків у школі, організовувати педагогічну взаємодію на засадах толерантності, полісуб'єктності, ненасилля.

Наведена нижче схема-конспект може слугувати опертям не лише у домашній підготовці студентів, айв організації співбесіди на занятті.

Педагогічне спілкування (ПС) — комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, спрямована на створення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності й стосунків (6). На практиці воно виступає не завжди як професіональне.

263

Звідси ознаки професіоналізму спілкування педагога

• воно багатогранне,

• поліфункцюнальне,

• особистісно зорієнтоване

Однобічність (а не багатогранність) у спілкуванні обмежує можли­вості використання його впливу на дитину, його функції

Перцептивна — пізнати партнера й самоствердитися

Враховуючи те, що в педагогічному спілкуванні вчитель завжди дотримується вектора мети (воно здійснюється для того, щоб організу­вати взаємодію дитини зі світом як неухильний рух особистості до гідного життя і здійснюється таким чином, щоб цей рух був гідним життя), Н Щуркова наголошує на таких трьох специфічних педагогіч­них функціях (б, с 52 — 53)

функція відкриття дитини до спілкування, яка полягає в тому, щоб переконати дитину в позитивному ставленні вчителя до неї і цим збу­дити бажання спілкуватися, зняти страх, психологічні затиски,

функція співучасті — передавати й приймати внутрішній світ учи­теля й учня, транслювати своє «Я» іншому «Я»,

функція піднесення вихованця й збереження вчителем власної гідно­сті — здійснення впливу, який допомагає сходженню до духовних ново­утворень (публічне оголошення чеснот дитини, авансування, звернення до неї по допомогу)

Зазначені специфічні функції педагогічного спілкування дають педа­гогові змогу організувати його як особистісно зорієнтоване

264

Як розрізняються особистісно зорієнтоване і формальне спілкуван­ня?

особистісно зорієнтоване — виконання нормативне заданих

Особистісно зорієнтоване спілкування — суб'єкт-суб'єктне рівно-партнерське. Формально зорієнтоване — суб'єкт-об'єктне, суборди-новане, ієрархічне.

Формально зорієнтоване (формально рольове) спілкування спрямо­ване на упорядкування навчання. Головне у ньому — раціональне нача­ло. В особистісно зорієнтованому спілкуванні раціональне й емоційне начала поєднуються.

Для організації особистісно зорієнтовного спілкування важливо:

• ініціювати суб'єктність учня: активізувати його діяльність для самоусвідомлення, усвідомлення своєї здатності бути стратегом власно­ го життя;

• дати учневі можливість зробити вільний вибір способів дії;

— формування в учнів не лише знання, а й ставлення до знань. Забезпечити багатогранність, поліфункціональність, особистісну орієн­ тацію у спілкуванні може діалогічна структура.

Як уже зазначалось, у психології розрізняють дві форми спілку­вання.

Монологічне — спілкування поляризоване за активністю.

У діалогічному спілкуванні відбувається конструктивне співробіт­ництво, всі залучені до взаємодії. Діалогічне педагогічне спілкування ґрунтується на обміні смислами у спілкуванні, вибудовується на заса­дах діалогу педагогічного — дії у педагогічному процесі, яка дає кож­ному партнерові у спілкуванні можливість самоутвердитися.

Діалогічне педагогічне спілкування — тип професійного спілкування, що забезпечує суб'єкт-суб'єктний характер взаємодії педагога та учнів і відповідає критеріям діалогу.

Критерії і показники діалогу:

визнання рівності особистісних позицій у спілкуванні (спільне роз­в'язання проблем, надання учням матеріалу для самостійної оцінки);

265

домінанта на співрозмовникові і взаємовплив поглядів (урахування позиції співрозмовника, увага до його ставлення, готовність змінити власну думку);

персоніфікація повідомлення (мінімізація знеособлених висловлю­вань, звернення до особистого досвіду, досвіду учнів, інших осіб);

модальність висловлювання (обмін смислами, а не лише змістом; висловлювання словесне, інтонаційне та мімічне);

установка на відповідь (звернення вербальні і невербальні, запи­тання, пропозиції);

поліфонічність взаємодії (врахування кожної думки, можливість висловлюватися кожному);

двоплановість позиції (природність спілкування, дотримання над­завдання).

У педагогічній взаємодії розрізняють стилі ставлення, керівництва та спілкування.

Розгляньмо, як має бути побудоване педагогічне спілкування.

Стиль спілкування — усталена система способів і прийомів у взає­модії.

Взаємозв'язок стилів ставлення, керівництва, спілкування

Для оволодіння продуктивним стилем спілкування (захоплення спільною творчою діяльністю) потрібно мати такі якості:

• спрямованість на дитину;

• захопленість справою;

• професійне володіння організаторською технікою;

• делікатність, на якій ґрунтується педагогічний такт.

266

Порівняльна характеристика стилів керівництва вчителя

Порівняльна характеристика стилів спілкування вчителя (за В. Кан-Каликом)