- •Тема 1: основи теорії держави і права
- •1. Основні закономірності і теорії виникнення держави і права.
- •2. Поняття держави та її ознаки. Суверенітет держави.
- •3. Форма держави та її елементи.
- •4. Механізм і апарат держави.
- •5. Функції держави.
- •7. Загальна характеристика правової держави.
- •8. Поняття права та його ознаки.
- •9. Право в системі соціальних норм.
- •10. Функції права.
- •12. Джерела (форми) права.
- •13. Закони і підзаконні нормативні акти. Законодавчий процес.
- •14. Поняття про законодавство. Форми систематизації законодавства.
- •15. Поняття, структура, види правовідносин. Юридичні факти.
- •16. Правопорушення: поняття, склад, види.
- •17. Юридична відповідальність: поняття, підстави, види.
- •Тема 2: основи конституційного права україни
- •1. Конституція: поняття, види, місце в системі законодавства.
- •2. Загальні засади конституційного ладу України.
- •3. Конституційні принципи правового статусу особи в Україні.
- •4. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
- •5/А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
- •5/Б/. Принципи виборчого права.
- •5/В/. Референдум.
- •5/Г/. Порядок підготовки та проведення виборів в Україні.
- •6/А/. Верховна Рада України.
- •До повноважень Верховної Ради України належить:
- •6/Б/. Президент України.
- •6/В/. Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади.
- •6/Г/. Правосуддя в Україні.
- •Внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;
- •Прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;
- •7. Місцеве самоврядування в Україні.
- •Тема 3: основи адміністративного права україни
- •1. Адміністративне право і державне управління.
- •2. Адміністративне правопорушення.
- •3. Види адміністративних стягнень.
- •4. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності.
- •Тема 4: основи фінансового права україни
- •1. Поняття, предмет та метод фінансового права.
- •2. Правове становище та функції органів державної влади у сфері фінансової діяльності держави.
- •3. Бюджетна система України: поняття та принципи побудови.
- •4. Склад доходів та видатків бюджетів.
- •5. Система оподаткування.
- •6. Податок з доходів фізичних осіб
- •Тема 5: основи кримінального права україни
- •1. Кримінальний закон.
- •2. Поняття і ознаки злочину.
- •3. Кримінальна відповідальність та її підстави.
- •4. Склад злочину.
- •5. Обставини, що виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння.
- •6. Стадії вчинення злочину.
- •Тема 6: основи екологічного права україни
- •1. Правова охорона навколишнього природного середовища.
- •2. Право природокористування.
- •3. Право власності на природні ресурси.
- •4. Екологічні права і обов’язки громадян.
- •5. Контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •6. Відповідальність за порушення екологічного законодавства.
- •Тема 7 основи цивільного права україни
- •2/А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
- •2/Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
- •3/А/. Право власності.
- •3/Б/. Право приватної власності.
- •3/В/. Право державної власності.
- •3/Г/. Речові права на чуже майно.
- •3./Ґ/ Право інтелектуальної власності.
- •4. Захист права власності.
- •5. Цивільно-правові правочини та умови їх дійсності.
- •6. Представництво у цивільному праві.
- •7. Поняття цивільно-правового договору та його види.
- •8. Цивільно-правова відповідальність.
- •9. Поняття і види строків позовної давності.
- •11. Опіка та піклування.
- •Тема 8: основи сімейного права україни
- •Тема 9: основи трудового права та права соціального забезпечення україни
- •12. Індивідуальні та колективні трудові спори.
- •13. Види пенсійного забезпечення.
- •Тема 10: основи підприємницького права україни
- •1. Поняття, принципи, види підприємницької діяльності.
- •2. Суб’єкти підприємницької діяльності та їх державна реєстрація.
- •3. Припинення підприємницької діяльності.
- •4. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.
- •5. Правові форми державного регулювання підприємництва.
- •Тема 11: судоустрій і судочинство в україни
- •1. Загальна характеристика судоустрою України.
- •2. Конституційний Суд України.
- •3. Система судів загальної юрисдикції.
- •4. Військові суди.
- •5. Система господарських судів.
- •6. Адміністративні суди
- •7/А/. Поняття про судовий процес.
- •7/Б/. Цивільне судочинство.
- •7/В/. Кримінальне судочинство.
- •7/Г/. Порядок розгляду господарських спорів.
- •7/Ґ/ Адміністративне судочинство
- •Тема 12 правоохоронні та правозахисні органи в україні
- •1. Система правоохоронних органів України.
- •2. Прокуратура України.
- •3. Адвокатура.
- •4. Міліція.
- •5. Служба безпеки України.
- •6. Система органів і посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії.
- •Список джерел та літератури
15. Поняття, структура, види правовідносин. Юридичні факти.
Правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, що забезпечуються державою. Структуру правовідносин становлять такі елементи: суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин.
Суб’єкти правовідносин – це учасники (сторони) правовідносин, які мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки. До їх числа можуть належати:
1) фізичні та юридичні особи;
2) державні та громадські організації;
3) різні спільноти (трудовий колектив, населення регіону, нація, народ).
Фізичні особи як суб’єкти правовідносин можуть бути громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства. Їх також можна поділити на приватних осіб, посадових осіб і спеціальних суб’єктів.
Юридичними особами визнаються організації, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, виконувати обов’язки, бути позивачами і відповідачами у загальному, господарському чи третейському суді.
Суб’єкти правовідносин повинні володіти правосуб’єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов’язків.
Правосуб’єктність державних і громадських організацій знаходить свій прояв у компетенції їх органів, тобто у сукупності передбачених юридичними нормами прав і обов’язків, які надаються їм для виконання певних функцій.
Правосуб’єктність фізичних осіб складається з таких елементів:
1) правоздатність – це здатність суб’єкта бути носієм суб’єктивних прав і юридичних обов’язків (виникає у людини з моменту народження і припиняється зі смертю);
2) дієздатність – це здатність суб’єкта своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб’єктивні права і виконувати юридичні обов’язки (залежно від об’єму розрізняють повну, часткову і обмежену дієздатність);
3) деліктоздатність – здатність суб’єкта самостійно нести юридичну відповідальність за скоєне правопорушення (іноді її розглядають як аспект дієздатності).
Об’єкти правовідносин – це соціальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини.
Об’єктами конкретних правовідносин можуть бути:
1) засоби виробництва (підприємства, устаткування, інструменти та ін.);
2) предмети вжитку (продукти харчування, одяг та ін.);
3) гроші та цінні папери;
4) продукти інтелектуальної творчості (твори літератури, мистецтва та ін.);
5) особисті немайнові блага (здоров’я, ім’я, честь, гідність та ін.);
6) дії суб’єктів правовідносин (офіційне звинувачення у вчиненні злочину);
7) результати діяльності суб’єктів правовідносин (виконані роботи, надані послуги);
8) стан природних об’єктів (екологічна чистота повітря, води тощо).
Правовідносини поєднують фактичні суспільні відносини та юридичні норми, тому розрізняють їх юридичний і фактичний зміст.
Юридичний зміст правовідносин – це зафіксовані у нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин (відбиває ідеальну картину правовідносин – те, якими відносини повинні бути з точки зору права).
Фактичний зміст правовідносин – це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію своїх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків (показує, в якій мірі передбачені правовими нормами права і обов’язки знайшли своє втілення у реальній дійсності).
Зміст суб’єктивного права включає в себе такі можливості:
1) діяти відповідно до свого бажання;
2) вимагати певних дій від зобов’язаної сторони;
3) користуватися соціальним благом, що закріплене нормою права;
4) звертатися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права.
Зміст юридичних обов’язків полягає в необхідності:
1) здійснювати певні дії;
2) утримуватися від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб;
3) вимагати здійснення або нездійснення певних дій від інших осіб;
4) нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій.
Залежно від тих чи інших критеріїв правовідносини поділяють на такі види:
1) за предметом правового регулювання (конституційні, цивільні та ін.);
2) залежно від кількості суб’єктів – прості (між двома суб’єктами) та складні (між трьома і більше суб’єктами);
3) за дією в часі (довготривалі, короткотривалі);
4) залежно від функціонального призначення – регулятивні (виникають як результат правомірних дій суб’єктів) та охоронні (виникають як реакція держави на протиправні дії суб’єктів);
5) за методом правового регулювання – договірні (для їх виникнення необхідна згода обох сторін) та керувальні (достатньо волевиявлення однієї сторони);
6) за змістом поведінки зобов’язаної сторони (пасивні, активні).
Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правових відносин.
Залежно від критеріїв юридичні факти поділяють на такі види:
1) за юридичними наслідками – правоутворюючі (на їх підставі у суб’єктів виникають певні права і обов’язки), правозмінюючі, правоприпиняючі;
2) за складом – прості (складаються з однієї обставини, наявності якої достатньо для настання конкретних юридичних наслідків) та складні (складаються з кількох конкретних фактів);
3) за характером дії – одноразової дії (договір дарування) та безперервної дії (перебування у шлюбі);
4) залежно від наявності волі суб’єктів – події (відбуваються незалежно від волі суб’єкта) та дії (відбуваються з волі суб’єктів);
5) дії як юридичні факти бувають – правомірні (відповідають приписам правових норм) та протиправні (суперечать приписам норм права);
6) правомірні дії поділяють на юридичні акти (дії, які спеціально вчиняються з метою досягнення конкретних юридичних наслідків) та юридичні вчинки (дії, що не мали на меті досягнення будь-яких юридичних наслідків, але викликають їх в силу приписів норм права).
Специфічним юридичним фактом є правова презумпція – закріплене в законодавстві припущення про наявність чи відсутність певних юридичних фактів. Вони поділяються на два види: презумпції, які не можуть бути спростовані (наприклад, презумпція недієздатності душевнохворої людини не підлягає сумнівам і не потребує доведення) та презумпції, які можуть бути спростовані (наприклад, презумпція невинності у вчиненні злочину має юридичне значення до того моменту, коли у встановленому законом порядку не буде доведене інше).