5/В/. Референдум.

Референдум – це прийняття населенням шляхом голосування законів або інших важливих рішень загальнодержавного чи місцевого значення.

Референдум є найважливішою і вищою формою прямого народовладдя, оскільки за його допомогою відбувається безпосереднє прийняття населенням остаточного рішення щодо найважливіших питань державного і суспільного життя. Організація та проведення референдумів здійснюється згідно Конституції України та Закону України від 3 липня 1991 р. “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.

Залежно від тих чи інших ознак референдуми поділяються на декілька видів.

За юридичною силою розрізняють:

1) імперативний референдум, результати якого набувають найвищої юридичної сили і не потребують затвердження державними та іншими органами, є обов’язковими для них;

2) консультативний референдум або всенародне (місцеве) опитування, результати якого не мають юридичної сили і лише враховуються при прийнятті рішень відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування.

За змістом питання, що виноситься на голосування, референдуми бувають:

1) конституційними;

2) законодавчими;

3) з питань поточної політики.

Конституційний референдум  – це голосування виборчого корпусу, яке звичайно затверджує основний закон, його перегляд або внесення поправок до нього.

Законодавчий референдум – це голосування виборчого корпусу, яке звичайно затверджує законопроект або скасовує закон, що набув чинності.

Референдум з питань поточної політики – це голосування виборчого корпусу, що прямо не стосується конституційної або законодавчої нормотворчості.

Деякі з таких референдумів за своїм значенням і наслідками нічим не поступаються законодавчим або навіть конституційним референдумам.

Різновидом референдуму з питань поточної політики є плебісцит. Поняття плебісциту в юридичній науці тлумачиться по-різному. Нерідко воно сприймається як синонім загального поняття референдуму.

З іншого боку, плебісцитами називають референдуми, що не мають законодавчого і конституційного характеру. Термін “плебісцит” використовується для позначення голосувань, які проводяться для визначення політичного статусу територій. Зокрема, плебісцити проводяться з питань визначення державної належності окремих територій. У міжнародному праві плебісцит характеризується як засіб і юридична підстава територіальних змін. Плебісцитами є також голосування з питань форми держави.

За територіальною ознакою референдуми поділяються на всеукраїнські та місцеві.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України. Всеукраїнський референдум може проголошуватися Президентом України також за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу. Причому підписи щодо призначення референдуму мають бути зібрані не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Конституцією України визначене коло питань, які можуть вирішуватися лише шляхом всеукраїнського референдуму.

Це питання про зміну території України (референдум призначається Верховною Радою України) та про затвердження змін до розділів І ”Загальні засади”, ІІІ “Вибори. Референдум” і XVІІІ “Внесення змін до Конституції України” (призначається Президентом України). Згідно статті 74 Конституції України, референдум в Україні не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Місцевий референдум – це форма прийняття територіальною громадою шляхом голосування рішень з питань, віднесених законодавством до відання органів місцевого самоврядування. Питання, віднесені законом до відання органів державної влади, на місцевий референдум винесені бути не можуть. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов’язковими для виконання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.