1. Внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2. Прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3. здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років.

Вища рада юстиції:

1) вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

4) розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Указом Президента від 3 березня 2003 року в Україні створено Державну судову адміністрацію (ДСА), яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

ДСА України здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи.

Розділ ХІІ Конституції України визначає основні принципи організації та діяльності Конституційного Суду України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев’ять років без права бути призначеним повторно.

7. Місцеве самоврядування в Україні.

Місцеве самоврядування – це право територіальної громади (жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Суб’єктом місцевого самоврядування є територіальна громада (не адміністративно-територіальна одиниця). Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо (місцевий референдум, вибори, загальні збори громадян), так і через виборні органи (сільські, селищні, міські ради). Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Характерною рисою органів місцевого самоврядування на відміну від органів державної влади є те, що вони не мають так званої “вертикалі”: немає “вищих” і “нижчих” рад – “вищими” для них є тільки територіальні громади, які їх обрали.

Депутати місцевих рад обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Так само обираються і сільські, селищні, міські голови терміном на чотири роки, які очолюють виконавчий орган відповідної ради та головують на її засіданнях. Районні й обласні ради не створюють виконавчих органів. Голови районної та обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради, який лише забезпечує організацію її роботи і не має повноважень виконавчо-розпорядчого характеру. Функції виконавчих органів районних і обласних рад здійснюють відповідні місцеві держадміністрації, тобто відбувається делегування окремих функцій місцевого самоврядування органам виконавчої влади.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад.

До компетенції сільських, селищних, міських рад належить: управління майном, що є в комунальній власності; затвердження програм соціально-економічного і культурного розвитку та контроль їх виконання; затвердження бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контроль за їх виконанням; встановлення місцевих податків і зборів відповідно до закону; проведення місцевих референдумів тощо.

Обласні і районні ради затверджують обласні і районні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами, та виконують інші функції.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Література: 1-3, 11, 14-16, 29, 31-33, 37, 39, 40, 43, 44, 49, 52, 54-58, 60-66, 68, 69, 74, 77-79, 88, 89, 97, 99-103, 112, 114-116, 123-126, 129-131, 135-137, 143-145, 150.