- •Тема 1: основи теорії держави і права
- •1. Основні закономірності і теорії виникнення держави і права.
- •2. Поняття держави та її ознаки. Суверенітет держави.
- •3. Форма держави та її елементи.
- •4. Механізм і апарат держави.
- •5. Функції держави.
- •7. Загальна характеристика правової держави.
- •8. Поняття права та його ознаки.
- •9. Право в системі соціальних норм.
- •10. Функції права.
- •12. Джерела (форми) права.
- •13. Закони і підзаконні нормативні акти. Законодавчий процес.
- •14. Поняття про законодавство. Форми систематизації законодавства.
- •15. Поняття, структура, види правовідносин. Юридичні факти.
- •16. Правопорушення: поняття, склад, види.
- •17. Юридична відповідальність: поняття, підстави, види.
- •Тема 2: основи конституційного права україни
- •1. Конституція: поняття, види, місце в системі законодавства.
- •2. Загальні засади конституційного ладу України.
- •3. Конституційні принципи правового статусу особи в Україні.
- •4. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
- •5/А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
- •5/Б/. Принципи виборчого права.
- •5/В/. Референдум.
- •5/Г/. Порядок підготовки та проведення виборів в Україні.
- •6/А/. Верховна Рада України.
- •До повноважень Верховної Ради України належить:
- •6/Б/. Президент України.
- •6/В/. Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади.
- •6/Г/. Правосуддя в Україні.
- •Внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;
- •Прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;
- •7. Місцеве самоврядування в Україні.
- •Тема 3: основи адміністративного права україни
- •1. Адміністративне право і державне управління.
- •2. Адміністративне правопорушення.
- •3. Види адміністративних стягнень.
- •4. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності.
- •Тема 4: основи фінансового права україни
- •1. Поняття, предмет та метод фінансового права.
- •2. Правове становище та функції органів державної влади у сфері фінансової діяльності держави.
- •3. Бюджетна система України: поняття та принципи побудови.
- •4. Склад доходів та видатків бюджетів.
- •5. Система оподаткування.
- •6. Податок з доходів фізичних осіб
- •Тема 5: основи кримінального права україни
- •1. Кримінальний закон.
- •2. Поняття і ознаки злочину.
- •3. Кримінальна відповідальність та її підстави.
- •4. Склад злочину.
- •5. Обставини, що виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння.
- •6. Стадії вчинення злочину.
- •Тема 6: основи екологічного права україни
- •1. Правова охорона навколишнього природного середовища.
- •2. Право природокористування.
- •3. Право власності на природні ресурси.
- •4. Екологічні права і обов’язки громадян.
- •5. Контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •6. Відповідальність за порушення екологічного законодавства.
- •Тема 7 основи цивільного права україни
- •2/А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
- •2/Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.
- •3/А/. Право власності.
- •3/Б/. Право приватної власності.
- •3/В/. Право державної власності.
- •3/Г/. Речові права на чуже майно.
- •3./Ґ/ Право інтелектуальної власності.
- •4. Захист права власності.
- •5. Цивільно-правові правочини та умови їх дійсності.
- •6. Представництво у цивільному праві.
- •7. Поняття цивільно-правового договору та його види.
- •8. Цивільно-правова відповідальність.
- •9. Поняття і види строків позовної давності.
- •11. Опіка та піклування.
- •Тема 8: основи сімейного права україни
- •Тема 9: основи трудового права та права соціального забезпечення україни
- •12. Індивідуальні та колективні трудові спори.
- •13. Види пенсійного забезпечення.
- •Тема 10: основи підприємницького права україни
- •1. Поняття, принципи, види підприємницької діяльності.
- •2. Суб’єкти підприємницької діяльності та їх державна реєстрація.
- •3. Припинення підприємницької діяльності.
- •4. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.
- •5. Правові форми державного регулювання підприємництва.
- •Тема 11: судоустрій і судочинство в україни
- •1. Загальна характеристика судоустрою України.
- •2. Конституційний Суд України.
- •3. Система судів загальної юрисдикції.
- •4. Військові суди.
- •5. Система господарських судів.
- •6. Адміністративні суди
- •7/А/. Поняття про судовий процес.
- •7/Б/. Цивільне судочинство.
- •7/В/. Кримінальне судочинство.
- •7/Г/. Порядок розгляду господарських спорів.
- •7/Ґ/ Адміністративне судочинство
- •Тема 12 правоохоронні та правозахисні органи в україні
- •1. Система правоохоронних органів України.
- •2. Прокуратура України.
- •3. Адвокатура.
- •4. Міліція.
- •5. Служба безпеки України.
- •6. Система органів і посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії.
- •Список джерел та літератури
5. Обставини, що виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння.
У деяких випадках особою можуть бути здійснені вчинки, які зовні нагадують злочин, оскільки ними об’єктивно завдається шкода суспільним відносинам, що охороняються законом. Але за своєю суттю вони не є суспільно небезпечними і кримінально-протиправними (не містять у собі складу злочину і не тягнуть кримінальної відповідальності). До них належать: необхідна оборона, уявна оборона, затримання злочинця, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діяння пов’язане з ризиком, виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Дії, вчинені у стані необхідної оборони, вважаються правомірними і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності за наявності таких умов:
1) посягання є суспільно небезпечним, тобто містить у собі ознаки злочину, або ж є об’єктивно суспільно небезпечним (дії душевнохворих чи осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності);
2) посягання є наявним (воно вже почало здійснюватися, але ще не закінчилося; ще не почалося, але в даній конкретній ситуації існує реальна загроза його здійснення; посягання вже закінчилося, але за обставинами справи для особи, яка захищається, не був зрозумілим момент його закінчення);
3) посягання є реальним (воно відбувається в об’єктивній реальності, а не в уяві особи, яка захищається).
Захисні дії визнаються правомірними, якщо:
1) шкода завдається особі, що посягає, а не третім особам;
2) посягання перешкоджається з метою захисту державних, громадських інтересів або прав та інтересів особи, яка захищається, чи інших громадян, які зазнали посягання;
3) захист не перевищує меж необхідності.
Відповідає вимогам необхідної оборони і не є злочином застосування зброї чи якихось інших засобів та предметів, незалежно від наслідків, якщо воно вчинене для захисту від нападу озброєної особи або групи осіб, попередження протиправного насильницького проникнення в житло чи інше приміщення, а також якщо особа, яка захищається, не могла внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характеру посягання.
Під перевищенням меж необхідної оборони розуміють заподіяння особі, яка посягає, шкоди, що явно не відповідає небезпеці посягання чи обстановці захисту. Заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони тягне відповідальність лише у випадках, передбачених законом.
Крайня необхідність визнають дії що заподіяли шкоду правоохоронюваним інтересам, але, які були спрямовані для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.
Затримання злочинця являє собою дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.
Затримання злочинця є правомірним і не тягне кримінальної відповідальності за таких умов:
1) воно здійснене безпосередньо після (під час) вчинення злочину з метою затримання злочинця й доставлення його до відповідних органів влади;
2) дані дії були необхідні для затримання і при цьому відповідали небезпеці посягання та обстановці затримання.
Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.
Уявною обороною визнаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.
Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.
Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.
Фізичним або психічним примусом визнають дії або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинену під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
Виконання наказу або розпорядження не є злочином дії або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо вони були вчинені з метою виконання законного наказу або розпорядження.
Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.
Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ чи розпорядження.
Діяння, пов’язане з ризиком не є злочином дії або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо вони були вчинені в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації - не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.
Особа підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов’язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.