7. Загальна характеристика правової держави.

Ідея правової держави зародилася ще в античні часи. Власне концепцію правової держави пов’язують з класичними працями Дж. Локка, Ш.Л. Монтеск’є, І. Канта. Сам термін “правова держава” утвердився в німецькій юридичній літературі у першій половині ХІХ ст. у працях К.Т. Велькера, Р. Моля та ін.

Виходячи із сучасних поглядів правова держава характеризується такими суттєвими рисами (принципами):

1) наявність розвинутого громадянського суспільства та суверенітет народу (джерелом державної влади має бути народ);

2) панування права в усіх сферах державного і суспільного життя;

3) непорушність прав і свобод громадян, їх юридичне закріплення в конституції та інших законах;

4) верховенство законів у регулюванні суспільних відносин;

5) поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

6) наявність ефективної правоохоронної системи;

7) забезпечення функціонування держави, її органів і посадових осіб за принципом “заборонено все, крім того, що дозволено законом”;

8) забезпечення участі громадян в усіх сферах суспільного і державного життя за принципом “дозволено все, що не заборонено законом”;

9) взаємна відповідальність держави та особи;

10) висока правова культура суспільства та особи.

Таким чином, правова держава - це держава, яка обмежена у своїй діяльності правом, що захищає свободу та інші права особи і підпорядковує владу волі суверенного народу.

До основних шляхів формування правової держави в Україні слід віднести:

1) необхідність зв’язати правом діяльність держави та її органів;

2) подолання відчуження громадян від власності, безпосередньої та представницької форм демократії;

3) чітка і ефективна робота законодавчої влади;

4) проведення судово-правової реформи;

5) формування у населення нового правового мислення, високого рівня правової культури.

Ідея правової державності дістала офіційне закріплення у ст.1 Конституції України. Але варто підкреслити, що цю ідею слід розглядати як ідеал, на реалізацію якого необхідно багато часу і зусиль.

8. Поняття права та його ознаки.

В юридичній науці існують різні підходи до розуміння права (нормативний, соціологічний, аксіологічний та ін.). Крім того сам термін “право” вживається у декількох значеннях:

1) природне право (право на життя, свободу, безпеку, власність тощо) - є незмінним і абсолютним; існує незалежно від держави, але охороняється нею; виступає у вигляді об’єктивних вимог, уявлень, поглядів, які згодом відображаються в певних соціальних нормах;

2) позитивне або юридичне право – має два аспекти:

а) суб’єктивне право (свобода або можливість конкретної особи на юридично забезпечену поведінку);

б) об’єктивне право (сукупність юридичних норм, виражених у законах та інших джерелах, які визнаються державою).

Необхідно також розрізняти поняття “право” і “закон”:

1) право – це загальна міра свободи і рівності, що втілює вимогу справедливості;

2) закон – це офіційне, формально визначене і нормативно обов’язкове вираження права.

Тепер докладніше визначимо, які ознаки характеризують право:

1) нормативність права (право існує як система норм – правил поведінки, які мають загальнообов’язковий характер, поширюються на всі подібні випадки і дозволяють встановити в житті людей єдиний порядок);

2) право встановлюється або санкціонується державою (завдяки цьому соціальні норми набувають юридичного характеру);

3) формальна визначеність права (вираження норм права в законах та інших джерелах – судових прецедентах, звичаях та актах недержавних організацій, санкціонованих державою);

4) право охороняється державою (у випадках невиконання приписів юридичних норм держава застосовує засоби для їх примусової реалізації).

Таким чином, право – це система загальнообов’язкових формально визначених правил поведінки, які встановлюються, санкціонуються і охороняються державою з метою регулювання суспільних відносин.

Сутність права полягає в тому, що воно є регулятором суспільних відносин, відображає узгоджену волю учасників регульованих відносин, виступає критерієм для визначення правомірності чи неправомірності поведінки людини в суспільстві.