2/Б/. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права.

Юридичними особами, відповідно до статті 80 ЦК, визнається організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Вони мають офіційну назву і місцезнаходження, рахунок у банку, можуть мати свої товарні знаки, символіку й атрибутику (печатку), але основною ознакою юридичної особи є її організаційна єдність, закріплена у відповідному статуті (положенні), та наявність власного майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Правоздатність і дієздатність юридичної особи виникають одночасно з моменту її державної реєстрації,

Юридична особа здійснює свою дієздатність через свій орган, який може бути одноособовим (директор, голова, начальник) або колегіальним (рада, правління, президія). Всі вони представляють інтереси юридичної особи у відносинах з іншими суб’єктами права без довіреності.

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчідокументи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті.

До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Для розширення своєї діяльності на інші регіони юридична особа може відкривати в них:

1. філії – відокремлені підрозділи юридичної особи, що розташовуються поза місцем її знаходження і здійснюють всі або частину її функцій;

2. представництва – відокремлені підрозділи юридичної особи, що розташовані поза місцем її знаходження і здійснюють представництво і захист її інтересів.

Юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями належним їй на праві власності майном, якщо інше не встановлено законом. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями власника або засновника. Юридична особа, яка фінансується власником і за якою майно закріплене на праві оперативного управління, відповідає за зобов’язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

Чинне законодавство передбачає обов’язкову державну реєстрацію всіх юридичних осіб. Діяльність юридичної особи припиняється шляхом її ліквідації або реорганізації (злиття, поділу, виділення, приєднання, перетворення) з моменту внесення про це запису у відповідний реєстр. Припинення юридичної особи відбувається за рішенням власника чи за рішенням судових органів.

Держава теж може виступати особливим суб’єктом цивільного права: володіти, користуватися, розпоряджатися майном, що належить до державної власності, виступати стороною цивільних договорів, захищати свої права в суді. Держава виступає суб’єктом цивільного права при визначенні долі безгосподарного майна, не витребуваної знахідки, при реквізиції та конфіскації майна; у спадкових правовідносинах, коли відсутні спадкоємці за законом або за заповітом чи у випадку відмови спадкоємців від спадщини; у зобов’язальних правовідносинах, котрі можуть виникати внаслідок випуску облігацій державної позики, казначейських зобов’язань тощо.

Цивільно-правовий статус держави має такі особливості:

1) держава, приймаючи певні закони, встановлює порядок і правила взаємодії учасників цивільних правовідносин;

1. від імені держави діють спеціальні органи, уповноважені управляти і розпоряджатися державним майном (КМУ, НБУ, Фонд держмайна України тощо);

2. тільки держава на законних підставах може володіти речами, вилученими з обігу (ядерні матеріали, бойова зброя, предмети історичної цінності тощо).