5. Система оподаткування.

У Конституції України (ст.67) зазначається, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (щорічно усі громадяни подають до податкових адміністрацій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік). Правовим засобом забезпечення виконання цього обов’язку виступає податкове право, яке є сукупністю правових норм, що регулюють податкові відносини між державою і платниками податків.

Принципи організації оподаткування, види податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету і внесків до державних цільових фондів (далі – податки та інші обов’язкові платежі), а також права, обов’язки та відповідальність платників податків визначені Законом України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року, який є основою податкового законодавства.

Під податком розуміють обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, що здійснюється платниками в порядку та на умовах, визначених законами України про оподаткування.

Встановлення та скасування податків та інших обов’язкових платежів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України та місцевими радами народних депутатів відповідно до чинного законодавства. Верховна Рада АР Крим та місцеві ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування в межах сум, що надходять до їх бюджетів. Ставки податків і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими нормативно-правовими актами України, крім законів про оподаткування.

Платниками податків та інших обов’язкових платежів (суб’єкти оподаткування) є фізичні та юридичні особи, на яких законодавчими актами покладено обов’язок сплачувати податки та інші обов’язкові платежі.

Облік платників податків та інших обов’язкових платежів здійснюють державні податкові інспекції та інші державні органи згідно з чинним законодавством. Зокрема, відповідно до Закону України “Про Державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” від 22 грудня 1994 року, в Україні існує Державний реєстр – автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку осіб – платників податків.

Об’єктом оподаткування є доходи (прибуток), спеціальне використання природних ресурсів, майно фізичних і юридичних осіб та інші об’єкти , визначені законодавчими актами України.

Система оподаткування – це сукупність податків, зборів, інших платежів до бюджету та внесків у державні цільові фонди, що справляються в установленому законами України порядку.

Система оподаткування будується за принципами: обов’язковості, економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств та громадян.

Залежно від різних критеріїв податки поділяють на такі групи:

1) за об’єктом оподаткування – прямі та непрямі;

2) залежно від органу, що здійснює стягнення податків – державні та місцеві;

3) за порядком використання – загальні (знеособлені і використовуються на загальнодержавні потреби) та спеціальні (надходять до цільових фондів і використовуються з чітко визначеною метою – наприклад, Пенсійний фонд).

Прямі податки встановлюються на доход і майно фізичних та юридичних осіб і поділяються на такі види:

1) реальні, які стягуються з окремих видів майна платника податків за переліком, що враховує середній, а не дійсний доход платника (земельний; з власників будівель; з власників транспортних засобів тощо);

2) особисті, встановлені на доход або майно індивідуально для кожного платника податків залежно від його фінансового стану (податок з доходів фізичних осіб; податок на прибуток підприємств; податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності в Україні; плата за спеціальне користування природними ресурсами тощо).

Непрямі податки – це податки на товари та послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни товарів, до тарифів послуг і робіт. Серед непрямих податків розрізняють:

1) акциз – податок з обороту, який вилучається з вартості товарів масового споживання (податок на товари та послуги підприємств недержавної форми власності);

2) фіскальні монопольні податки – непрямі податки на товари та послуги державних підприємств (податок з обороту та податок з продаж);

3) мито – непрямі податки на імпортні, експортні та транзитні товари.

Універсальним видом непрямого оподаткування є податок на додану вартість, що являє собою частину поновленої вартості і сплачується на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Загальнодержавні податки та інші обов’язкові платежі встановлюються ВРУ і справляються на всій території України.

До них належать:

• податок на додану вартість;

• акцизний збір; податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• мито;

• державне мито;

• податок на нерухоме майно;

• плата (податок) за землю;

• рентні платежі;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• податок на промисел;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів;

• збір за забруднення навколишнього природного середовища;

• збір на обов’язкове соціальне страхування;

• збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та інші.

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), порядок їх сплати встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Законом передбачені такі місцеві податки та інші обов’язкові платежі:

• податок з реклами;

• комунальний податок;

• збір за припаркування автотранспорту;

• ринковий збір;

• збір за видачу ордера на квартиру;

• курортний збір;

• збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

• збір із власників собак та інші.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків до бюджету і додержання законодавства про податки покладається законом на платників податків.

При несвоєчасній подачі податкових декларацій, включенні до них неправильних даних платники притягуються до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Суми податків та інших обов’язкових платежів, не внесених у визначений термін, а також суми штрафів та інших фінансових санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів з підприємств, установ та організацій у безперечному порядку, а з громадян – за рішенням суду або через нотаріальні контори по виконавчих листах.

Кримінальне законодавство України передбачає відповідальність за ухилення від сплати податків шляхом умисного неподання податкових декларацій та розрахунків або приховання (зниження) об’єктів оподаткування, вчинені службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності, якщо ці дії завдали шкоди державі у великих розмірах.