2. Загальні засади конституційного ладу України.

Конституційний лад – це закріплена в Конституції форма організації держави, що забезпечує підпорядкування її праву і характеризує її як конституційну державу.

Загальні засади конституційного ладу нашої держави закріплені в першому розділі Конституції, який має назву “Загальні засади”. У статті 1 Україна визначається як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Суверенність і незалежність Української держави означає, що її влада є верховною, повною, самостійною і неподільною всередині країни, а також її рівноправність у стосунках з іншими державами.

Демократизм держави означає, що вона має за мету створення найсприятливіших умов для реальної участі своїх громадян в управлінні державними і суспільними справами.

Характеристика держави як соціальної означає її орієнтацію на здійснення ефективної соціальної політики, тобто на реальне забезпечення прав людини і громадянина, на створення загальнодоступних систем освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення.

Правовою є держава, в якій панує право.

Стаття 2 Конституції визначає Україну унітарною державою, тобто державою, у складі якої немає інших державних утворень.

А стаття 5 встановлює, що Україна є республікою, тобто носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в ній визнається народ, влада Українського народу є первинною, єдиною і невідчужуваною, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні, що походить від народу.

Статті 3 і 4 Конституції України закріплюють вихідні принципи державної політики щодо людини, особи, громадянина. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 6 Конституції визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

У першому розділі Конституції закріплюються також основні принципи побудови та функціонування національної правової системи, серед яких:

1) принцип верховенства права;

2) принцип найвищої юридичної сили Конституції України;

3) визнання положень Конституції України нормами прямої дії;

4) недопустимість укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, до внесення відповідних змін до Конституції України;

5) недопустимість примусу до виконання того, що не передбачено законодавством (примусу до виконання протиправних дій або дій, які не є юридичним обов’язком суб’єкта);

6) функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 10, 11, 12 Конституції закріплюються основи національного розвитку та міжнаціональних відносин в Україні (зокрема, державною мовою в Україні визнається українська).

У статтях 13, 14, 16 Конституції закріплюються принципові засади економічних та екологічних відносин в Україні: перераховуються об’єкти, які є власністю українського народу (земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси); зазначається, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави; закріплюється обов’язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України та ін.

У статті 15 Конституції України закріплюється принцип політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності суспільного життя, що передбачає багатопартійність, рівноправність різних форм власності й господарювання, відсутність загальнообов’язкової ідеології.

У першому розділі Конституції визначаються також основні принципи забезпечення національної безпеки України, зовнішньополітичної діяльності держави. Остання стаття першого розділу присвячена державній символіці України.