- •Вищі органи влади Київської Русі.
- •Адміністративно-фінансова реформа х ст.
- •Джерела холопства в Київській Русі.
- •Редакції Руської Правди.
- •Договори Русі з Візантією.
- •Релігійна реформа Володимира Святославовича.
- •Правове становище населення в Київській Русі.
- •Злочин і покарання за Руською Правдою: поняття, види.
- •Процес за Руською Правдою: форма, судові докази.
- •Норманська теорія походження державності у східних слов’ян та її критика.
- •Феодальна роздробленість Київської Русі.
- •Характер державного ладу в Галицько-Волинському князівстві.
- •Державний лад Володимиро-Суздальського князівства.
- •Вищі органи влади і управління Великого Новгороду.
- •Новгородська та Псковська феодальні республіки: загально-державна характеристика.
- •Новгородська і Псковська судні грамоти: загально-правова характеристика.
- •Злочин і покарання за Псковською судною грамотою.
- •Процес за Псковською судною грамотою: форма, судові докази.
- •Правове становище населення Новгородської республіки.
- •Формування самодержавної влади в Московській державі.
- •Правове становище населення в Московській державі в XV ст.
- •Судебники 1497 і 1550 років, загальна характеристика.
- •Юріїв день. Заповідні і урочні літа.
- •Злочин і покарання за Судебниками 1497 і 1550 років: поняття, види.
- •Зародження інквізиційного процесу.
- •Станово-представницька монархія в Московській державі.
- •Характеристика державного ладу Московської держави у 2 пол. XVI ст.
- •Земські Собори: склад, компетенція.
- •Стоглав 1551 року.
- •Соборне Уложення 1649 року: історія прийняття, джерела.
- •Правове становище населення за Соборним Уложенням.
- •Закріпачення селянства за Соборним Уложенням.
- •Поняття і види злочинів за Соборним Уложенням.
- •Поняття, мета і види покарань за Соборним Уложенням.
- •Форми судового процесу за Соборним Уложенням.
- •Формування абсолютної монархії в Росії, її особливості.
- •Кодифікаційні роботи на поч. XVIII ст.
- •Форми правових актів XVIII ст.
- •Поняття і види злочинів за Воїнським Уставом 1716 року.
- •Поняття, мета і види покарань за Воїнським Уставом 1716 року.
- •Реформа центрального управління за часів Петра і.
- •Правове становище населення в першій чверті XVIII ст.
- •Церковна реформа Петра і.
- •Устав про єдиноспадкування 1714 р.
- •Опричнина, її правова суть і історичне значення.
- •Освічений абсолютизм в Росії.
- •Кодифікація права Катерини іі.
- •Жалувана грамота російському дворянству 1785 року.
- •Жалувана грамота містам 1775 року.
- •Установа про губернії 1775 року.
- •Реформування вищих органів влади і управління при Олександрі і.
- •Спроби ліквідації кріпосного права в 1 пол. Хіх ст.
- •Кодифікація права м. Сперанського.
- •Основні риси цивільного права за Зводом законів Російської імперії.
- •Злочин і покарання за Уложенням про покарання виправні та кримінальні 1845 року.
- •Політична поліція в Російській імперії.
- •Реформи Олександра іі, їх юридична суть і історичне значення.
- •Юридичний зміст селянської реформи 1861 року.
- •Судова система за судовою реформою 1864 року.
- •Буржуазно-демократичні принципи судоустрою і судочинства за судовою реформою 1864 року.
- •Земська реформа 1864 року.
- •Міська реформа 1870 року.
- •Кримінальне Уложення 1903 року.
- •Маніфест від 17 жовтня 1905 року: юридичний зміст, історичне значення.
- •Основні закони Російської імперії від 23 квітня 1906 року.
- •Реформи п. Столипіна: юридичний зміст, історичне значення.
- •Система органів влади після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії.
- •Жовтневі події. Перші декрети радянської влади.
- •Формування радянської судової системи в 1917-1919 роках.
- •Декларація прав народів Росії.
- •Декларація прав трудящого та експлуатованого народу.
- •Утворення внк, робітничо-селянської міліції, їх компетенція.
- •Політика «воєнного комунізму», її суть.
- •Перші радянські кодекси (1917-1919 рр.).
- •Створення радянської робітничо-селянської міліції.
- •Створення радянської адвокатури та прокуратури.
- •Конституція рсфрр 1918 року.
- •Судова реформа 1922 року.
- •Кодифікація права 1922-1927 років.
- •Цивільний кодекс 1922 року.
- •Кримінальний кодекс 1922 року.
- •Кодекс законів про шлюб, сім’ю і опіку 1926 року.
- •Утворення срср: юридичний зміст, значення.
- •Конституція срср 1924 року.
- •Неп: юридичний зміст, значення.
- •Загальна характеристика конституційного будівництва в срср.
- •Формування тоталітарної державності в срср.
- •Колективізація в срср.
- •Закон від 7 серпня 1932 року про охорону соціалістичної власності.
- •Територіальні зміни в срср в передвоєнні роки.
- •Конституція срср 1936 року.
- •Перебудова державного апарату срср в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Зміни в правовій системі в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Зміни в кримінальному праві в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Зміни в трудовому праві в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Кодифікація права в срср в 60-ті, 70-ті роки хх ст.
- •Зміни в політичній системі срср в роки «перебудови».
- •Конституція срср 1977 року.
- •Розпад срср: причини, юридичні наслідки.
-
Перебудова державного апарату срср в роки Великої Вітчизняної війни.
Ради, РНК і ЦК ВКП (б) прийняли спільну постанову про створення вищого надзвичайного органу - Державного комітету оборони (ДКО), який зосередив у своїх руках всю повноту влади. Очолив Комітет І. В. Сталін. Всі громадяни та організації були зобов'язані виконувати рішення і розпорядження ДКО.
ДКО не мав свого апарату і діяв через існуючі державні, партійні, громадські органи і своїх уповноважених. У деяких містах створювалися місцеві комітети оборони, які очолювалися першими секретарями обкомів або міськкомів партії. До їх складу також входили представники партійних органів, працівники органів НКВС і військового командування та інші особи.
Для евакуації промислових підприємств у східні райони країни було створено Раду у справах евакуації при ДКО. У жовтні 1941 р. був утворений Комітет з евакуації продовольчих запасів, промислових товарів і підприємств промисловості. У грудні 1941 р. обидва цих органи змінило Управління у справах евакуації. Евакуацією людей займалося Управління з евакуації населення.
У липні 1941 р. Політбюро ЦК ВКП (б) прийняло постанову про організацію партизанського руху на окупованих територіях. Організація покладалася на партійні органи, диверсійні військові групи та органи НКВС. Рішенням ДКО від 30 травня 1942 р. при Ставці головнокомандувача був створений Центральний штаб партизанського руху, у вересні - Особливе Головне командування партизанського руху.
2 листопада 1942 Указом Президії Верховної Ради СРСР була утворена Надзвичайна Державна комісія з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та їх спільників і завданих ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР. У республіках, краях, областях і містах утворювалися місцеві комісії.
Для проведення мобілізації працездатного населення в червні 1941 р. був створений Комітет з обліку та розподілу робочої сили при РНК СРСР, при обласних і крайових виконкомах засновувалися бюро з обліку та розподілу робочої сили.
2. У перший день війни була оголошена мобілізація чоловіків у віці від 19 до 55 років.
Вище військове керівництво покладалося на Ставку Верховного Головнокомандування. Її склад включав членів Політбюро ЦК ВКП (б) і Наркомату оборони. Органами Ставки були Генеральний штаб Червоної Армії, управління наркоматів оборони і флоту, командування фронтами. У межах фронтів створювалися з'єднання, оперативні об'єднання і корпусу.
17 вересня 1941 ДКО прийняв постанову «Про загальне обов'язкове навчання військовій справі громадян СРСР». Згідно з цим нормативним актом обов'язкове військове навчання вводилося для громадян СРСР чоловічої статі у віці від 16 до 50 років. Організацією навчання займалися Наркомат оборони і його органи.
З липня 1941 р. по жовтень 1942 р. в армії діяв інститут військових комісарів і політруків. Восени 1942 р. його змінив інститут заступників командирів з політчастини, на яких покладалося здійснення ідеологічного контролю та виховання.
Структура збройних сил включала фронти, армії, корпуси, дивізії, бригади, полки, батальйони, роти, взводи, відділення.
У січні 1943 р. були введені нові знаки розрізнення - погони. У липні 1943 р. запроваджено поділ військовослужбовців Червоної Армії на рядовий, сержантський, офіцерський склади і генералітет.
3. Особлива система військової юстиції регламентувалася Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 р. «Про військові трибунали в місцевостях, оголошених на військовому положенні, і районах військових дій». Згідно
цього Указу трибунали утворилися при арміях, корпусах, дивізіях, гарнізонах, бригадах на залізницях і в річкових (морських) басейнах. Вони розглядали всі злочини, вчинені військовослужбовцями, а також справи про злочини проти оборони, громадського порядку, державної безпеки та деякі інші.
Встановлювався наступний процесуальний порядок розгляду справ. До 1943 р. трибунали діяли у складі трьох постійних членів, потім у них стали брати участь засідателі. Терміни розгляду справ були гранично стиснуті. Справи слухалися в закритому процесі. Вироки вступали в законну силу з моменту їх проголошення і приводилися у виконання негайно. Виконання смертних вироків могло бути призупинено командувачами арміями і округами, а також військовими радами. Вироки переглядалися тільки в порядку нагляду. Наглядовими інстанціями були Військова, Військово-залізнична, Військова воднотранспортної колегії Верховного суду СРСР і Пленум Верховного суду СРСР.
4. Одним з найважливіших заходів було відновлення керівних церковних органів. У вересні 1943 р. був скликаний Собор, який обрав Патріарха Московського і Всієї Русі (вперше з 1925 р.), і утворений синод. Для співпраці з церквою створювався спеціальний державний орган - Рада у справах православної церкви. Був подоланий створений в 20-і рр.. церковний розкол.