- •Вищі органи влади Київської Русі.
- •Адміністративно-фінансова реформа х ст.
- •Джерела холопства в Київській Русі.
- •Редакції Руської Правди.
- •Договори Русі з Візантією.
- •Релігійна реформа Володимира Святославовича.
- •Правове становище населення в Київській Русі.
- •Злочин і покарання за Руською Правдою: поняття, види.
- •Процес за Руською Правдою: форма, судові докази.
- •Норманська теорія походження державності у східних слов’ян та її критика.
- •Феодальна роздробленість Київської Русі.
- •Характер державного ладу в Галицько-Волинському князівстві.
- •Державний лад Володимиро-Суздальського князівства.
- •Вищі органи влади і управління Великого Новгороду.
- •Новгородська та Псковська феодальні республіки: загально-державна характеристика.
- •Новгородська і Псковська судні грамоти: загально-правова характеристика.
- •Злочин і покарання за Псковською судною грамотою.
- •Процес за Псковською судною грамотою: форма, судові докази.
- •Правове становище населення Новгородської республіки.
- •Формування самодержавної влади в Московській державі.
- •Правове становище населення в Московській державі в XV ст.
- •Судебники 1497 і 1550 років, загальна характеристика.
- •Юріїв день. Заповідні і урочні літа.
- •Злочин і покарання за Судебниками 1497 і 1550 років: поняття, види.
- •Зародження інквізиційного процесу.
- •Станово-представницька монархія в Московській державі.
- •Характеристика державного ладу Московської держави у 2 пол. XVI ст.
- •Земські Собори: склад, компетенція.
- •Стоглав 1551 року.
- •Соборне Уложення 1649 року: історія прийняття, джерела.
- •Правове становище населення за Соборним Уложенням.
- •Закріпачення селянства за Соборним Уложенням.
- •Поняття і види злочинів за Соборним Уложенням.
- •Поняття, мета і види покарань за Соборним Уложенням.
- •Форми судового процесу за Соборним Уложенням.
- •Формування абсолютної монархії в Росії, її особливості.
- •Кодифікаційні роботи на поч. XVIII ст.
- •Форми правових актів XVIII ст.
- •Поняття і види злочинів за Воїнським Уставом 1716 року.
- •Поняття, мета і види покарань за Воїнським Уставом 1716 року.
- •Реформа центрального управління за часів Петра і.
- •Правове становище населення в першій чверті XVIII ст.
- •Церковна реформа Петра і.
- •Устав про єдиноспадкування 1714 р.
- •Опричнина, її правова суть і історичне значення.
- •Освічений абсолютизм в Росії.
- •Кодифікація права Катерини іі.
- •Жалувана грамота російському дворянству 1785 року.
- •Жалувана грамота містам 1775 року.
- •Установа про губернії 1775 року.
- •Реформування вищих органів влади і управління при Олександрі і.
- •Спроби ліквідації кріпосного права в 1 пол. Хіх ст.
- •Кодифікація права м. Сперанського.
- •Основні риси цивільного права за Зводом законів Російської імперії.
- •Злочин і покарання за Уложенням про покарання виправні та кримінальні 1845 року.
- •Політична поліція в Російській імперії.
- •Реформи Олександра іі, їх юридична суть і історичне значення.
- •Юридичний зміст селянської реформи 1861 року.
- •Судова система за судовою реформою 1864 року.
- •Буржуазно-демократичні принципи судоустрою і судочинства за судовою реформою 1864 року.
- •Земська реформа 1864 року.
- •Міська реформа 1870 року.
- •Кримінальне Уложення 1903 року.
- •Маніфест від 17 жовтня 1905 року: юридичний зміст, історичне значення.
- •Основні закони Російської імперії від 23 квітня 1906 року.
- •Реформи п. Столипіна: юридичний зміст, історичне значення.
- •Система органів влади після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії.
- •Жовтневі події. Перші декрети радянської влади.
- •Формування радянської судової системи в 1917-1919 роках.
- •Декларація прав народів Росії.
- •Декларація прав трудящого та експлуатованого народу.
- •Утворення внк, робітничо-селянської міліції, їх компетенція.
- •Політика «воєнного комунізму», її суть.
- •Перші радянські кодекси (1917-1919 рр.).
- •Створення радянської робітничо-селянської міліції.
- •Створення радянської адвокатури та прокуратури.
- •Конституція рсфрр 1918 року.
- •Судова реформа 1922 року.
- •Кодифікація права 1922-1927 років.
- •Цивільний кодекс 1922 року.
- •Кримінальний кодекс 1922 року.
- •Кодекс законів про шлюб, сім’ю і опіку 1926 року.
- •Утворення срср: юридичний зміст, значення.
- •Конституція срср 1924 року.
- •Неп: юридичний зміст, значення.
- •Загальна характеристика конституційного будівництва в срср.
- •Формування тоталітарної державності в срср.
- •Колективізація в срср.
- •Закон від 7 серпня 1932 року про охорону соціалістичної власності.
- •Територіальні зміни в срср в передвоєнні роки.
- •Конституція срср 1936 року.
- •Перебудова державного апарату срср в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Зміни в правовій системі в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Зміни в кримінальному праві в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Зміни в трудовому праві в роки Великої Вітчизняної війни.
- •Кодифікація права в срср в 60-ті, 70-ті роки хх ст.
- •Зміни в політичній системі срср в роки «перебудови».
- •Конституція срср 1977 року.
- •Розпад срср: причини, юридичні наслідки.
-
Державний лад Володимиро-Суздальського князівства.
Володимиро-Суздальське князівство розцінюється як класичний зразок російського князівства періоду феодальної роздробленості. До цього є ряд підстав. По-перше, воно займало величезну територію північно-східних земель - від Північної Двіни до Оки і від витоків Волги до впадання Оки у Волгу. Володимиро-Суздальської Русі стала згодом центром,навколо якого об'єднувалися руські землі, складалося Російська централізована держава .* На території Володимиро-Суздальського князівства утворилася Москва, що стала згодом столицею великої держави.
По-друге, саме у Володимиро-Суздальське князівство перейшов з Києва великокнязівський титул. Всі володимиро-суздальські князі, нащадки Мономаха - від Юрія Долгорукого (1125 - 1157) аж до Данила Московського (1276 - 1303) - носили великокнязівський титул. Це ставило Володимиро-Суздальське князівство в центральне положення в порівнянні з іншими руськими князівствами періоду феодальної роздробленості.
По-третє, у Володимир була перенесена митрополича кафедра. Після розорення Батиєм Києва в 1240 р. на зміну митрополиту - грека Йосипу константинопольський патріарх поставив в 1246 р. як глави російської православної церкви руського за походженням митрополита Кирила. У своїх роз'їздах по єпархіях Кирило явно віддавав перевагу Північно-Східної Русі. А вже наступний за ним митрополит Максим у 1299 р., «не стерпівши насилля татарського», залишив митрополію в Києві. В 1300 р. він вже остаточно «седе в Володимер і з усімкліром своїм ». Максим першим з митрополитів привласнив собі титул митрополита «всієї Русі».
Ростов Великий і Суздаль - два найдавніших російських міста, перший з яких згадується в літописі під 862 р., другий - під 1024 р. Ці важливі північно-східні руські центри спрадавна давалися великими київськими князями в уділи своїм синам. Володимир Мономах заснував у 1108 р. м. Володимир на Клязьмі і дав його на ділянку сімнадцятирічному синові Андрію. Місто увійшло до складу Ростово-Суздальського князівства, великокнязівський престол якого займав старший брат Андрія - Юрій Володимирович Долгорукий. Після смерті Юрія Долгорукого його син Андрій Боголюбський (1157 - 1174) переніс столицю з Ростова у Володимир. З тих пір і бере свій початок Володимиро-Суздальське князівство.
Слід сказати, що Володимиро-Суздальське князівство недовгий час зберігало єдність і цілісність. Незабаром після свого піднесення за великого князя Всеволода Юрійовича Велике Гніздо (1176 - 1212) воно стало дробитися на дрібні князівства. На початку ХШ в. від нього відокремилося Ростовське князівство, в 70-х роках того ж століття при молодшого сина Олександра ЯрославовичаНевського (1252 - 1263) - Данила - самостійним стало Московське князівство.
-
Вищі органи влади і управління Великого Новгороду.
Володимиро-Суздальське князівство являло собою ранньофеодальна монархію з сильною великокнязівської владою. Вже перший ростово-суздальський князь - Юрій Долгорукий - характеризується як сильний монарх, зумів підкорити в 1154 р. Київ, де він посадив свого сина Андрія, який втік, правда, звідти через рік. У 1169 р. Андрій Боголюбський знову завоювавКиїв, але не залишився на київському престолі, а повернувся у Володимир. Він зумів підпорядкувати ростовських бояр, за що отримав в російських літописах характеристику «самовластца» Володимиро-Суздальській землі. Після смерті Всеволода Велике Гніздо Володимиро-Суздальське князівство стало дробитися на ряд дрібніших, проте володимирський стіл впродовж XIII-XIV ст. все ж таки традиційно розцінювався як великокнязівський, найперший престол навіть у лиху годину монголо-татарського ярма. Монголо-татари залишили недоторканими внутрішнє державний устрій і право російського народу, в тому числі і родової порядок спадкоємства великокнязівської влади.
Великий князь володимирський спирався у своїй діяльності на дружину, за допомогою якої створювалося військову могутність князівства. З дружини, як і в київські часи, формувався Рада при князеві. У нього входили і представники духовенства, а після перенесення митрополичої кафедри у Володимир - сам митрополит. Рада зосереджував кермо влади всім Володимиро-Суздальським князівством, до нього входили намісники-дружинники, які управляли містами.
Великокнязівським палацом керував дворецький або двірський, який був другим за значенням особою в державному апараті. Іпатіївський літопис згадує в 1175 р. про тіуна, Мечников і дитячих,які також належали до числа князівських чиновників. Очевидно, що Володимиро-Суздальське князівство успадкувало від Київської Русі палацово-вотчинну систему управління.
Місцеве управління було зосереджено в руках намісників, посаджених у містах, і волостелей - у сільській місцевості. Органи управління вершили і суд у підвідомчих землях. Як згадує про це Іпатіївський літопис, посадники «многу тягар людем сім створіша продажами і вірамі».
До перенесення митрополичої кафедри у Володимир у Володимиро-Суздальському князівстві було кілька єпархій, очолюваних архієпископами або єпископами. Кандидати в єпископи обиралися на соборах вищого духовенства за участю великого князя і присвячувалися у сан митрополита. Єпархії ділилися на округи на чолі з церковними десятниками. Найнижчу одиницю церковної організації становили парафії на чолі зі священиками. До «чорного» духовенству належали монахи і монахині на чолі з настоятелями монастирів. Монастирі часто грунтувалися князями, літописці з любов'ю відгукувалися про такі князів, як Юрій Долгорукий, Всеволод Велике Гніздо і ін Монастирі в Північно-Східній Русі з'явилися вже в XI ст, як, наприклад, Аврааміевскій монастир в Ростові Великому, і до цього днявражають нас своєю величчю і красою.