Тема 4. Робочий час та час відпочинку

1. Поняття та загальні види робочого часу:

а) нормальна тривалість робочого часу;

б) скорочений робочий час;

в) неповний робочий час та його види;

г) надурочний робочий час – його особливості;

д) нічний робочий час.

2. Відхилення від норм робочого часу, особливості їх правового регулювання.

3. Види режимів робочого часу. Облік та контроль використання робочого часу.

4. Поняття та загальні види часу відпочинку:

• перерви протягом робочого дня;

• міжзмінні перерви;

• щотижневі перерви;

• святкові та неробочі дні;

5. Поняття, види та порядок надання працівнику відпусток.

Тема 5. Нормування та оплата праці. Гарантії та компенсації

1. Нормування праці, поняття та види норм.

2. Поняття та структура заробітної плати.

3. Державно-правове та договірне регулювання оплати праці.

4. Тарифна система: поняття та структурні елементи.

5. Загальні форми та системи оплати праці. Поняття та призначення преміальної системи оплати праці.

6. Поняття та правові підстави гарантійних виплат. Правове регулювання основних видів гарантійних виплат та доплат: для працівників, які займають виборні посади; для працівників, які призвані на строкову або альтернативну службу; для працівників, які були направленні для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; для працівників, які знаходяться у встановленій законодавством відпустці; для працівників, які були направленні на медичне обстеження.

7. Поняття та правові підстави для компенсаційних виплат. Правове регулювання компенсаційних виплат та доплат: при переведенні працівника на інше підприємство та в іншу місцевість з ініціативи власника або уповноваженого ним органу; при переїзді працівника з його власної ініціативи; при направленні працівника у службове відрядження; при використанні працівником власного спеціального одягу, спеціального інструменту, спеціальної їжі.

8. Обмеження утримань з заробітної плати.

Тема 6. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору

1. Поняття та основні умови настання матеріальної відповідальності.

2. Загальні види матеріальної відповідальності працівників та особливості їх правового регулювання: обмежена матеріальна відповідальність; повна матеріальна відповідальність; підвищена матеріальна відповідальність; колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

3. Порядок визначення та відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником підприємству.

4. Матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду, завдану майну та здоров’ю працівника.

5. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу за порушення законодавства про працю.

Тема 7. Дисципліна праці та дисциплінарна відповідальність

1. Поняття та методи встановлення трудової дисципліни.

2. Правове регулювання правил внутрішнього трудового розпорядку.

3. Основні види порушень трудової дисципліни та засоби впливу на порушників.

4. Засоби суспільного впливу на порушників трудової дисципліни.

5. Засоби заохочення за сумлінне відношення працівників до трудових обов’язків.

6. Порядок накладання та зняття дисциплінарних стягнень.

Тема 8. Трудові спори (конфлікти)

1. Поняття та причини виникнення трудових спорів.

2. Основні види трудових спорів та особливості їх правового регулювання.

3. Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів у комісії з розгляду трудових спорів (КТС).

4. Порядок та особливості розгляду індивідуальних трудових спорів у місцевих судах загальної юрисдикції.

5. Порядок та особливості вирішення колективних трудових спорів.

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

6.1. Методичні рекомендації щодо здійснення самостійної роботи студентом

6.1.1. Загальні положення.

Самостійна робот та студента є однією з основних форм організації навчання, основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових аудиторних занять час.

Мета самостійної роботи – закріплення, поглиблення й узагальнення знань, здобутих на лекційних, семінарських і практичних заняттях. У процесі самостійної роботи у студентів формуються індивідуальні вміння та навички самостійного засвоєння навчальної та наукової літератури, нормативних джерел, використання сучасних інформаційних засобів і технологій.

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисципліни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доцільно її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями:

– вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, семінарських занять);

– трудомісткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібностей і особистісних якостей студента);

– форми і методи навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи;

– місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у бібліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп’ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо);

– форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента;

– необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостійної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостійного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняльно-пасивного її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу розширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальною, науковою та нормативною літературою студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Для можливості здійснення контролю за самостійною роботою від студента вимагається ведення окремого зошиту для конспектування самостійно вивченого матеріалу та письмового розв’язання задач.

Самостійна робота студента складається з таких етапів:

1. Вивчення рекомендованих джерел, а також самостійний підбір та вивчення навчальної та наукової літератури, нормативно-правових та індивідуальних актів, матеріалів юридичної практики за окремими темами курсу. Складення бібліографічного опису джерел у зошиті для самостійної роботи.

2. Конспектування основних положень теми у зошиті у стислому вигляді, зокрема: аналіз та порівняння основних теорії та підходів, що склалися стосовно спірних питань теми; схематичне викладення основних положень чинного законодавства яке вивчається у темі; аналіз матеріалів вітчизняної, іноземної та міжнародної практики (за можливості); порівняльний аналіз вітчизняного чинного законодавства та міжнародно-правових актів із складанням порівняльних таблиць; порівняльний аналіз чинного законодавства та проектів щодо змін до нього.

3. Самостійна перевірка знання окремих положень теми за допомогою списків питань, що наводяться для кожної теми.

4. Пошук відповідей на питання, що ставляться до теми, розв’язання задач та ситуацій, запропонованих для даної теми.

5. Підготовка проектів юридичних документів за запропонованою фабулою.