4.3 Прибуток підприємства

Прибуток — це показник, який формується на мікрорівні. Прибуток відображає результати фінансово-господарської діяль­ності підприємств як суб'єктів господарювання і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі госпо­дарства, форми власності, розвитку ринкових відносин тощо.

Прибуток — це важливий показник, який характеризує фінансовий результат діяльно­сті підприємства.

Зростання прибутку означає збільшення потенційних мож­ливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової ак­тивності. За прибутком визначаються частка доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів, інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства в цілому.

Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збитку) здійснюються за такими видами діяльності підприєм­ства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність, а також діяльність, пов'язана з виник­ненням надзвичайних подій.

Підприємство може отримувати прибуток у результаті опе­раційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збитком вважається перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких були здійснені ці витрати.

Валовий (загальний) прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом від реалізації продукції і собівар­тістю реалізованої продукції.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначаєть­ся як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку) та іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподат­кування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінан­сових та інших витрат.

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткуван­ня визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і суми податків з прибутку.

Чистий прибуток (збиток) підприємства (остаточний результат діяльності підприємства) розраховується як алгеб­раїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування і надзвичайного прибутку (збитку) після опо­даткування.

Чистий прибуток підприємства спрямовується на формуван­ня резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статут­ного фонду, на інші цілі.

Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використан­ня прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства.

Приймаючи ці рішення, власники (менеджери) повинні вра­ховувати потребу підприємства у фінансових ресурсах, резер­вах, необхідність виробничого і соціального розвитку підприєм­ства, можливості прибуткових фінансових вкладень.

Тема 5. Державні фінанси

План

5.1 Сутність і склад державних фінансів

5.2 Економічна суть та методи мобілізації державних доходів

5.3 Економічна суть і класифікація державних видатків

5.1 Сутність і склад державних фінансів

Державні фінанси — це складна система відносин, яка опо­середковується формуванням, розподілом, перерозподілом та використанням централізованих фондів грошових коштів. Різноманітність функцій держави обумовлює склад і структу­ру державних фінансів, взаємозв’язки між окремими їх рівня­ми та ланками.

Державні фінанси — це сукупність процесів розподілу та перерозподілу вартості ВВП, що виникають у процесі форму­вання, розподілу і використання централізованих фондів гро­шових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Склад державних фінансів можна розглядати за ланками та рівнями органів державної влади й управління.

Ланками державних фінансів є: бюджет держави (зведений бюджет);

• позабюджетні фонди цільового призначення;

• державний кредит;

• фінанси державного сектору (державних та муніципаль­них підприємств).

За рівнями державні фінанси поділяють на загальнодер­жавні та місцеві.

Таблиця. Склад державних фінансів

Рівні	Ланки
	Бюджет держави, у т.ч.:	Позабюджетні цільові фонди у т.ч.:	Держав­ний кре­дит у т.ч.:	Фінанси державного сектору у т.ч.:
Загальнодер­жавні фінанси	Держав­ний бю­джет	Загальнодер­жавні фонди	Держав­ні пози­ки	Фінанси державних підпри­ємств
Місцеві фінанси	Місцеві бюджети	Регіональні фонди	Місцеві позики	Фінанси муніципа­льних під­приємств

Загальнодержавні фінанси формують фінансову базу ви­щих органів державної влади й управління, вони призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загально­національний характер і відображають інтереси держави вза­галі. Загальнодержавні фінанси є інструментом впливу на со­ціально-економічний розвиток країни. Загальнодержавні фі­нанси здійснюють розподіл та перерозподіл ВВП між окреми­ми регіонами країни та галузями економіки з метою збалансо­ваного їх розвитку. Таким чином, загальнодержавні фінанси сприяють оптимізації територіального та галузевого розвитку країни.

Місцеві фінанси — це фінансова база місцевих органів вла­ди та управління. Основне призначення місцевих фінансів полягає в забезпеченні фінансової незалежності місцевих органів самоврядування. Місцеві фінанси забезпечують регіо­нальні потреби у фінансових ресурсах і доходах та їх внутріш-ньотериторіальний перерозподіл.

Побудова системи державних фінансів вимагає установлен­ня відповідного оптимального співвідношення між її рівнями: загальнодержавним та місцевим. Місцеві бюджети, що фор­мують основу місцевих фінансів, як правило, дефіцитні і по­требують достатньо фінансових ресурсів для своєї ефективної діяльності.

Функціонування сфери державних фінансів характери­зується такими фінансовими категоріями:

• державні доходи;

• державні видатки;

• державний кредит.

Державні доходи — це кошти, що мобілізуються держа­вою для виконання своїх функцій та забезпечення своєї діяль­ності. За рівнем їх розміщення вони поділяються на центра­лізовані та децентралізовані. Централізовані концентрують­ся в Державному та місцевих бюджетах, позабюджетних фон­дах цільового призначення. Децентралізовані доходи розміщу­ються на державних та муніципальних підприємствах. За методами мобілізації державні доходи поділяються на подат­кові, неподаткові, позикові. Основне призначення системи державних доходів — створення стабільної фінансової бази для забезпечення фінансової діяльності держави.

Державні видатки — це кошти, що витрачаються держа­вою в процесі виконання своїх функцій та здійснення її фінан­сової діяльності. Відповідно до рівня розміщення вони також поділяються на централізовані (з бюджету та фондів цільового призначення) і децентралізовані. За роллю у суспільному ви­робництві розрізняють поточні видатки і видатки розвит­ку. Це закріплюється в офіційному поділі бюджету на дві ча­стини: поточний і капітальний бюджети. За формами фінан­сування розрізняють такі державні видатки: бюджетні інвес­тиції, державні трансферти у вигляді дотацій, субсидій, суб-венцій, бюджетні кредити, кошторисне фінансування.

Державний кредит характеризує залучення коштів держа­вою на позиковій основі у різних суб'єктів фінансового ринку. В окремих випадках держава може бути кредитором (при на­данні кредитів іншим країнам) чи гарантом з боргових зобов'я­зань підприємств своєї країни. Кошти, що мобілізуються за допомогою державного кредиту, тобто державних і місцевих позик, надходять до відповідних бюджетів: державного та місцевих.

Внутрішні відносини в системі державних фінансів склада­ються між бюджетами різних рівнів (Державним та місцеви­ми), між бюджетами і фондами цільового призначення.

У системі зовнішніх відносин сфери державних фінансів пріоритетними є взаємовідносини з юридичними та фізични­ми особами. Це, з одного боку, сплата податків та інших обо­в'язкових платежів до бюджету, внески в цільові фонди, купівля державних цінних паперів, з іншого — асигнування та виплати з бюджету і цільових фондів, повернення боргів та виплата процентів за позиками. Через бюджет забезпечують­ся міжнародні фінансові відносини держави — платежі до міжнародних організацій і фінансових інституцій та надхо­дження від них. Тимчасово вільні кошти бюджету та цільових фондів можуть розміщуватись на фінансовому ринку, внаслі­док чого формуються відповідні доходи. У разі необхідності фінансування дефіциту бюджету держава може залучати на фінансовому ринку необхідні їй додаткові кошти шляхом ви­пуску та розміщення державних облігацій та казначейських зобов’язань.