Тема 14. Міжнародні фінанси

План

14.1 Економічна природа та система міжнародних фінансових відносин

14.2 Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти

14.3 Курси і крос-курси валют

14.4 Валютне регулювання

14.1 Економічна природа та система міжнародних фінансових відносин

Фінансові операції є діями, спрямованими на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відно­синами, що виникають при формуванні та використанні відпо­відних коштів.

Фінансові операції (трансакції) можуть зумовлюватись як грошовими платежами (розрахунки, трансфери тощо), так і рухом капітальних ресурсів (лізинг, траст, кредит, франчай-зинг та ін.). Об’єктами фінансових операцій є різноманітні фінансові активи, до яких належать: національні гроші, іно­земна валюта, цінні папери, дорогоцінні метали, нерухомість.

Вирізняють такі види фінансових операцій:

• операції з переказу грошей;

• інвестиційні операції;

• спекулятивні операції;

• операції з капіталом.

Операції з переказу грошей охоплюють усі форми та види розрахунків (операції з обміну „гроші — товар”) та трансфери (рух грошей в одному напрямі).

Інвестиційні фінансові операції пов’язані з переміщенням капіталу з метою його приросту. Вони опосередковують середньо- та довгострокові вкладення капіталу. До них належать: кредит, лізинг, траст, оренда, франчайзинг, рента та інші опе­рації тривалістю понад 180 днів.

Спекулятивні операції — це короткострокові фінансові дії з отримання прибутку у вигляді різниці у процентах з отрима­них кредитів. До них належать валютний арбітраж, процент­ний арбітраж, операції своп, валютна спекуляція тощо.

Операції з капіталом спрямовуються на управління ним в умовах ризику та невизначеності економічної кон'юнктури. Тут переважають страхові операції, включаючи хеджування, операції застави, в тому числі іпотеку.

Міжнародні фінанси становлять сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами.

Рух грошових потоків у світовому господарстві здійснюєть­ся за такими напрямами:

• взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн;

• взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;

• взаємовідносини держави та суб’єктів світогосподарських зв’язків з міжнародними фінансовими інституціями. Суб’єктами міжнародних фінансових відносин є, таким чином, уря­ди, підприємства, фірми, банки, установи, фізичні особи.

У цілому перерозподіл фінансових коштів у світовому мас­штабі забезпечує зростання конкуренції й ефективніше вико­ристання виробничих потужностей та інших ресурсів економіч­ного розвитку.

Система міжнародних фінансових відносин складається між різними суб’єктами. Ними є фізичні, юридичні особи та держа­ви, які згідно із законом мають і здійснюють безпосередньо або через представників свої права та обов’язки, пов’язані з міжнародними фінансами.

Суб’єктів системи міжнародних фінансів з позицій конк­ретної держави поділяють на резидентів і нерезидентів.

З економічного погляду розрізняють таких суб’єктів: до­машні господарства, господарюючі підприємства, різноманітні фінансові інститути, держава, міжнародні організацій

У Законі України „Про зовнішньоекономічну діяльність” су­б’єкти зовнішньоекономічної діяльності України згруповані так:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридич­них осіб;

• структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України, але мають постійне місцезнаходження на її території;

• спільні підприємства, що зареєстровані як такі в Україні й мають на її території постійне місцезнаходження;

• інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені за­конодавством України.

Можна виділити цілу низку грошових відносин, які форму­ють систему міжнародних фінансів:

• між експортерами та імпортерами з приводу платежів за товари, надання та погашення кредитних зобов’язань;

• між згаданими вище суб’єктами та банками щодо отри­мання та погашення кредитів, відкриття та обслуговування валютних рахунків, надання гарантій;

• між усіма згаданими вище суб’єктами та страховими організаціями з приводу страхування ризиків;

• між усіма згаданими вище суб’єктами та фізичними особами з приводу оплати праці, здійснення міжнародних пе­реказів, сплати за товари і послуги, виконання договорів стра­хування та ін.;

• між фізичними особами з приводу різноманітних міжна­родних банківських, поштових і готівкових грошових переказів;

• між згаданими вище суб’єктами та державою з приводу сплати податків та виконання певних зобов’язань, що випли­вають з правил державного регулювання міжнародних фінан­сових відносин;

• між урядами різних країн з приводу сплати (отримання) контрибуцій та репарацій, надання та погашення кредитів;

— між урядами країн і міжнародними організаціями з при­воду грошових внесків у ці організації, отримання кредитів, субсидій;

— між міжнародними організаціями.