2.3 Фінансовий контроль

Фінансовий контроль є завершальною стадією управлінського процесу, що складається із трьох взаємопов'я­заних елементів: прогнозування, або планування, регулюван­ня та контролю. Оскільки фінансовий контроль — це складо­ва фінансових відносин, він відіграє специфічну роль індика­тора розподільчих відносин, дія якого втілюється у контроль­ній функції фінансів.

Формально об’єктом фінансового контролю є фінансові по­казники діяльності усіх суб’єктів економічних відносин: дохід, прибуток, собівартість, витрати обігу, рентабельність, подат­кові платежі. Водночас фактичним об’єктом фінансового кон­тролю є сукупний процес виробничо-господарської діяльності. Суб’єктами фінансового контролю є, з одного боку, як дер­жавні, так і недержавні контролюючі структури, а з іншого — підприємства всіх форм власності та фізичні особи.

Призначення фінансового контролю полягає, по-перше, у необхідності мобілізації фінансових ресурсів усіх сфер фінан­сової системи і, по-друге, у дотриманні порядку ведення об­ліку та звітності.

Фінансовий контроль — це специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержав­ними структурами щодо забезпечення на базі законності відпо­відного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху цент­ралізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу грошових коштів у країні.

Зміст фінансового контролю відображається у таких поло­женнях:

• перевірка виконання фінансових обов'язків усіма суб’єк­тами економічних відносин перед відповідними ланками вла­ди згідно з економічним законодавством;

• перевірка використання бюджетних коштів державними та муніципальними підприємствами;

• перевірка надходжень податків і зборів у всі ланки бю­джетної системи;

• перевірка спектра фінансових операцій підприємств;

• виявлення та усунення наслідків фінансових порушень та зловживань;

• застосування форм відповідальності за порушення норм фінансового законодавства.

Правовою базою фінансового контролю є чинне законодав­ство, нормативні акти у сфері фінансів. Це насамперед Кон­ституція України, закони України „Про державну податкову службу в Україні”, „Про аудиторську діяльність”, „Про конт­рольно-ревізійну службу в Україні”, „Про Рахункову палату” та інші нормативні документи.

Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий конт­роль, його поділяють:

• на державний;

• внутрішньогосподарський;

• аудиторський (незалежний);

• громадський.

Функції державного фінансового контролю розподіляють­ся між вищими органами влади разом з функціями управлін­ня фінансовою системою. Державний контроль включає загаль­нодержавний та відомчий контроль. На вищому рівні загаль­нодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України. До її функцій входять розгляд та затвердження дер­жавного бюджету, контроль за його виконанням, обговорення та прийняття законодавчих актів у сфері фінансів. У складі Верховної Ради України створено комітети, які здійснюють парламентський контроль за використанням фінансових ре­сурсів держави.

Особливе місце у системі органів державного фінансового контролю посідає Рахункова палата Верховної Ради України. До її повноважень належать:

• контроль за виконанням державного бюджету та поза­бюджетних фондів;

• контроль органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, банків, організацій щодо використання ними бюджет­них коштів;

• проведення комплексних ревізій та тематичних пере­вірок;

• внесення пропозицій щодо удосконалення бюджетного законодавства.

Важливим органом державного фінансового контролю з боку виконавчої влади є Контрольно-ревізійне управління Міністер­ства фінансів України (КРУ), яке керує діяльністю контрольно-ревізійних управлінь (відділів) на місцях.

Функції Державної контрольно-ревізійної служби (КРУ):

• перевірка виконання закону про бюджетні права як дер­жавними, так і місцевими органами влади й управління;

• контроль за додержанням фінансової дисципліни під­приємствами, установами, організаціями та контроль за ефек­тивним використанням ними бюджетних і власних коштів;

• контроль за виконанням державного бюджету органами управління всіх рівнів, бюджетними установами, підприєм­ствами й організаціями, що виконують зобов’язання перед бюджетом;

• перевірка роботи фінансових органів у виконанні бю­джетів;

• перевірка роботи системи банків у взаємовідносинах з бюджетом.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль на підприємствах здійснюється бухгалтеріями та фінансовими відділами. Значення обліку на підприємстві дуже велике, адже без точного та всебічного обліку не можна прийняти правиль­не управлінське рішення. Добре поставлений бухгалтерський облік дає змогу виробити ефективне рішення, контролювати його виконання.

Аудит — це нова форма фінансового контролю. Надання самостійності підприємствам та організаціям, приватизація їх, створення на їх основі акціонерних товариств, приватних підприємств зумовили необхідність створення органу, до обо­в’язків якого входило б проведення перевірок фінансово-гос­подарської діяльності підприємств усіх форм власності, забез­печення консультацій з фінансових питань. Таким органом контролю стала Палата аудиторів. Аудит — це перевірка пуб­лічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, повноти і відповідності чинному законо­давству.

Аудиторська діяльність включає організаційне та методич­не забезпечення аудиту, виконання аудиторських перевірок, надання послуг через експертизи, консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінан­сово-господарської діяльності. Аудиторську діяльність можуть виконувати як громадяни України, так і аудиторські фірми, об’єднання, які мають кваліфікаційний сертифікат і одержа­ли ліцензію.

Палата аудиторів не тільки атестує аудиторів і видає квалі­фікаційні сертифікати та ліцензії, а й розробляє стандарти і методичні рекомендації, веде облік аудиторів, їхніх фірм.

Вся діяльність аудиторів базується на комерційній основі.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвід­чений підписом та печаткою аудитора чи аудиторської фірми, який складається за наслідками проведеного аудиту і містить висновок щодо достовірності звітності, повноти і відповідності її чинному законодавству та встановленим нормативам бух­галтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Громадський фінансовий контроль здійснюється представ­никами громадських організацій на засадах добровільності та безоплатності.

Важливим критерієм класифікації фінансового контролю є час проведення. На цій підставі виділяють такі види фінансо­вого контролю: попередній, поточний, наступний.

Особливістю попереднього фінансового контролю є те, що він здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінсь­кого рішення з фінансових питань. Він пов’язаний із процеса­ми визначення оптимального обсягу централізованих і децен­тралізованих фінансових ресурсів у плановому періоді, а та­кож з їх ефективним розподілом та використанням. Вихідною інформаційною базою для цього контролю є фактичні дані виконання планових завдань минулих періодів. На рівні дер­жави попередній фінансовий контроль проводиться на стадії розробки та прийняття законодавчих і нормативних актів у сфері фінансів.

Поточний фінансовий контроль становить оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисцип­ліни тощо. Він здійснюється через аналіз, перевірки, обстежен­ня діяльності суб'єктів господарювання, його завдання — вчас­но реагувати на зміни умов фінансової діяльності

Наступний фінансовий контроль здійснюється на завер­шальній стадії виконання планового завдання. Його мета — контроль за фінансовими результатами, порівняння фактич­них і планових показників фінансової діяльності, оцінка ефективності проведеної роботи. Цей вид контролю є базою для попереднього контролю майбутнього періоду.

Залежно від обов’язковості проведення розрізняють обов’яз­ковий та ініціативний фінансовий контроль.

Обов’язковий фінансовий контроль здійснюється згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Ініціативний фінансовий контроль проводиться за влас­ним бажанням суб'єктів господарювання.

Основними методами фінансового контролю є перевірка, обстеження, аналіз, ревізія.

Ревізія становить найбільш глибоке та всебічне обстеження діяльності господарського суб'єкта для оцінки рівня його фінансової дисципліни. Ревізія є найпоширенішим методом фінансового контролю і здійснюється переважно всіма конт­ролюючими органами. Залежно від об'єкта ревізії поділяють на повні, часткові, тематичні, комплексні. Залежно від обсягу даних ревізії поділяють на суцільні та вибіркові.