7.2 Склад і структура доходів Державного бюджету Ураїни

Державні доходи — це грошові відносини, які складають­ся між державою та юридичними і фізичними особами у про­цесі відчуження й акумуляції частки вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, тобто для здійснення державою своїх функцій.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджет­ним кодексом України та законом України про державний бюджет на відповідний рік.

До доходів загального фонду державного бюджету відносять доходи, які використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків й не спрямовані на конкретну мету.

Доходи спеціального фонду Державного бюджету викорис­товуються лише для фінансування конкретних цілей.

Доходи державного бюджету класифікують за такими озна­ками:

1) за джерелами формування:

• доходи, отримані від розподілу додаткової вартості (НД);

• доходи, які входять до складу фонду (частка амортизацій­них відрахувань);

• доходи від реалізації національного багатства.

2) за соціально-економічними ознаками:

• доходи від господарської діяльності;

• доходи від використання природних ресурсів;

• доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

• доходи від банківської діяльності;

• доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державно­го фонду дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів;

• державне мито;

• мито;

• внески та інші неподаткові доходи;

• доходи від приватизації;

• доходи від громадян та ін.

З урахуванням юридичного та економічного аспектів роз­поділу доходів між ланками бюджетної системи усі вони по­діляються на закріплені та регулюючі. У державному бюджеті є тільки закріплені доходи, у місцевих — і закріплені, і регу­люючі.

Закріплені доходи — це кошти, які за постійно чинними нормативними актами віднесені до бюджетів відповідних рів­нів на невизначений час, у розмірі територіального надхо­дження повністю або у твердо фіксованому розмірі. Закріплені доходи утворюють основу дохідної бази кожного бюджету.

Регулюючі доходи — це доходи, надходження яких у бю­джети нижчого рівня визначаються щорічно Верховною Ра­дою України та які передбачені в законі про державний бюджет на поточний рік і перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

3) за методами залучення коштів:

• податкові надходження (податки, збори та обов’язкові платежі);

• неподаткові надходження (доходи від власності та під­приємницької діяльності, надходження від штрафів та ін);

• доходи від операцій з капіталом (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спад­ коємця перейшло у власність держави, та скарбів);

• офіційні трансферти (субвенції, дотації, субсидії);

4) за умовами повернення:

• зворотні доходи — розміщення державних позик;

• незворотні доходи — платежі та відрахування юридич­них і фізичних осіб.

5) за рівнем централізації:

• децентралізовані — доходи, що використовуються за місцем утворення;

• централізовані — доходи, що концентруються у держав­ ному бюджеті та інших цільових централізованих фондах гро­ шових коштів.

6) за надходженням від форми власності:

• доходи від державної форми власності;

• доходи від інших форм власності.

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансо­ву політику та фінансовий стан держави.