8.2 Характеристика елементів та класифікація податків

Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які зумовлюють внутрішній зміст цього по­няття.

До основних елементів податку відносять такі.

1. Суб’єкт оподаткування, або платник податків, — фізич­на або юридична особа, на яку законом покладено обов'язок платити податок.

Носій податку — фізична чи юридична особа, що у кінце­вому підсумку здійснює витрати зі сплати податку.

Суб’єкт оподаткування, чи платник, не завжди є дійсним його носієм, оскільки іноді податок перекладається на інших осіб, наприклад, щодо обкладення митом якого-небудь товару зрозуміло, що воно буде перекладене на споживачів шляхом надбавки до ціни. Якщо суб’єкт оподаткування може перекла­сти свій податок на іншого, то він уже не є носієм податку.

2. Об’єкт оподаткування — явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок, тобто те, що обкладається податком (дохід, майно тощо). Часто і сама на­зва податку випливає з об’єкта, наприклад: поземельний, при­бутковий та ін.

Є два підходи до оцінки об’єкта: кількісний і натуральний;

грошовий.

3. Джерело сплати податку — дохід суб’єкта (прибуток, заробітна плата, відсоток, рента), з якого сплачується податок. За деякими податками об’єкт і джерело збігаються.

4. База оподаткування — законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягується податок.

5. Ставка податку — розмір податку на одиницю обкладання; якщо виражена у відсотках, то називається квота. Залежно від побудови податків розрізняють тверді й част­кові ставки. Тверді ставки встановлюються в грошовому вираженні на одиницю об’єкта. Часткові ставки виражають у визначених частках об’єкта обкладання.

Часткові ставки є таких видів:

Пропорційні — діють в однаковому відсотковому відношенні до об’єкта оподаткування без урахування диференціації його величини.

Прогресивні — при збільшенні об'єкта оподаткування збіль­шується ставка податку. Якщо темпи зростання ставки подат­ку відповідають темпу зростання об’єкта оподаткування, то це проста прогресія. Якщо темпи зростання ставки податку ви­переджують темпи зростання об’єкта оподаткування, то це складна прогресія (шкала ставок).

Регресивні — при збільшенні об'єкта оподаткування змен­шується ставка податку.

6. Сфера дії податку — сукупність носіїв податку, на яких у кінцевому підсумку лягає його тягар.

7. Масштаб оподатковування — одиниця, яка береться в основу виміру об’єкта оподаткування; у промисловому подат­ку масштабом може бути оборот підприємства чи його прибу­ток, його капітал, кількість робітників і верстатів, величина приміщення, плата за нього і т. ін.

8. Одиниця обкладання.— одиниця виміру об’єкта (з при­буткового податку — грошова одиниця країни, з земельного податку — гектар, акр і т. ін.). Різниця між масштабом і оди­ницею обкладання полягає в тому, що в масштабі одиниця береться як принцип, а в одиниці обкладання — як міра.

9. Податковий оклад — сума податку, що сплачується су­б’єктом з одного об’єкта.

10. Податкові пільги —законодавчо закріплений перелік умов, за наявності яких платник податку зменшує податкові зобов’язання (податкова соціальна пільга, знижки, відраху­вання та ін.).

11. Податковий період — термін, протягом якого завер­шується процес формування податкової бази, остаточно ви­значається розмір податкового зобов’язання.

Кожний вид податків має свої специфічні риси й функціо­нальне призначення та займає окреме місце у податковій сис­темі. Роль того чи іншого податку характеризується його на­лежністю до певної групи залежно від чинної класифікації по­датків. Класифікація дає можливість повніше висвітлити сут­ність і функції податків, покращити їх роль у податковій по­літиці держави, напрями й характер впливу на соціально-еко­номічний розвиток суспільства.

Класифікують податки відповідно до тієї чи іншої мети, найважливішими є своєчасність і повнота сплати податків у бюджети різних рівнів. Останнє стосується адміністрування податків.

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

1) за ознакою органів державної влади, які їх встановлю­ють. Розподіл за цією ознакою визначається згідно з Законом України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 р. № 1251-ХП. Він передбачає на території України два види податків:

• загальнодержавні податки і збори — обов’язкові пла­тежі, які встановлюються найвищими органами влади в дер­жаві та є обов’язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохід­ну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток тощо);

• місцеві податки і збори — обов’язкові платежі, які вста­новлюються місцевими органами влади і є обов’язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Ці податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів (комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір тощо);

2) відносно джерела сплати. За цією ознакою виділяють такі види:

— податки, збори та обов’язкові платежі, які входять до валових витрат та собівартість (збір на обов’язкове соціаль­не страхування; збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; плата за землю; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; податок на промисел; фіксо­ваний сільськогосподарський податок; податок на рекламу; комунальний податок тощо).

• податки, збори та обов’язкові платежі, які сплачують­ся з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибу­ток підприємства; податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито тощо).

• податки та збори, які входять до ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний збір);

3) за економічною ознакою об'єкта оподаткування:

— податки на доходи та прибутки — обов’язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий дохід);

• податки на споживання — обов’язкові збори, які стягу­ються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, причому їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання;

• податки на майно — обов’язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на нерухоме майно (на нерухомість), податок з власників транс­портних засобів);