- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 2. Фінансова система
- •2.2 Система управління фінансами в Україні
- •2.3 Фінансовий контроль
- •Тема 3. Фінансова політика і фінансовий механізм
- •3.2 Типи та види фінансової політики
- •3.3 Фінансовий механізм
- •Тема 4. Фінанси підприємницьких структур
- •4.2 Фінансові ресурси підприємств
- •4.3 Прибуток підприємства
- •Тема 5. Державні фінанси
- •5.2 Економічна суть та методи мобілізації державних доходів
- •5.3 Економічна суть і класифікація державних видатків
- •Тема 6. Бюджет і бюджетна система
- •6.2 Бюджетний устрій і бюджетна система України
- •6.3 Бюджетний процес
- •1. Складання проекту бюджету:
- •2. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України:
- •3. Затвердження бюджету.
- •Тема 7. Доходи і видатки державного бюджету
- •7.2 Склад і структура доходів Державного бюджету Ураїни
- •7.3 Склад і структура видатків Державного бюджету Ураїни. Регулювання бюджетних видатків
- •Тема 8. Податки та податкова система
- •8.2 Характеристика елементів та класифікація податків
- •4) За засобом вилучення:
- •8.3 Податкова система і податкова політика держави
- •Тема 9. Місцеві фінанси
- •9.1 Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів
- •9.2 Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •9.1 Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів
- •9.2 Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •Тема 10. Державні цільові фонди
- •10.2 Характеристика загальнодержавних позабюджетних фондів
- •10.3 Недержавні фінансові фонди
- •Тема 11. Державний кредит і державний борг
- •11.2 Державний кредит та державні запозичення, їх класифікація
- •11.3 Державний борг, його економічні наслідки
- •Тема 12. Страхування і страховий ринок
- •12.2 Страховий ринок
- •12.3 Галузі страхування
- •12.4 Доходи та витрати страховика
- •Тема 13. Фінансовий ринок
- •13.2 Суб’єкти та об’єкти фінансового ринку
- •13.3 Інструменти фінансового ринку
- •13.4 Структура фінансового ринку
- •13.5 Кредитний ринок та ринок цінних паперів
- •Тема 14. Міжнародні фінанси
- •14.2 Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
- •14.3 Курси і крос-курси валют
- •14.4 Валютне регулювання
12.3 Галузі страхування
Особисте страхування — це страхування майнових інтересів, пов’язаних із життям, здоров’ям, працездатністю і додатковими пенсіями страхувальника чи застрахованої особи.
У межах особистого страхування здійснюються страхування життя та пенсій, страхування від нещасних випадків та медичне страхування.
Принциповими особливостями страхування життя і пенсій та відмінністю цієї галузі особистого страхування від інших видів ризикового страхування є:
ощадний характер договору страхування, тобто передбачається повне повернення засобів страхувальнику з нарахованими процентами щодо закінчення терміну дії договору;
термін дії договору — довгостроковий;
страхові премії сплачуються разово чи періодично з таким розрахунком, щоб загальна сума цих внесків дорівнювала страховій сумі.
Страховими випадками страхування життя є смерть, доживання та додаткові випадки, пов’язані зі шкодою для здоров’я в період договору.
До видів страхування життя і пенсій відносять змішане страхування життя, страхування дітей, шлюбне страхування та страхування додаткових пенсій. Світова практика страхування життя передбачає страхування капіталу і страхування рент.
Страховими випадками при страхуванні від нещасних випадків є смерть (загибель) застрахованої особи та одержання травми чи порушення здоров’я.
Обов’язкова форма цього виду страхування охоплює державних службовців, пасажирів та працівників транспорту і людей, що виконують небезпечні роботи.
Перелік послуг за типом „стандарт” при медичному страхуванні передбачає медобслуговування, щоденне обслуговування та медичний контроль, медичну евакуацію, репатріацію тіла, виплати компенсацій спадкоємцям та надання додаткових послуг.
Об’єктами майнового страхування є будівлі, споруди, передатні пристрої, силові, робочі машини, транспортні засоби, устаткування, об’єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, матеріали тощо.
Підприємство має право провести вибіркове страхування (за повною вартістю частини майна). Окремо від власного майна страхують основні фонди, передані в оренду.
Не приймають на страхування готівкові гроші, цінні папери, рукописи, креслення, бухгалтерські та інші документи, дорогоцінні метали, технічні носії інформації; майно, що є в застрахованому приміщенні, яке не належить страхувальнику; майно в аварійному стані або таке, що знаходиться в зоні стихійного лиха.
При здійсненні майнового страхування не підлягають відшкодуванню збитки, що виникають у результаті процесів, яких не можна уникнути; якщо не вжито відповідних заходів для порятунку майна; у разі крадіжки майна (якщо цей факт не підтверджений відповідними правоохоронними органами).
У майновому страхуванні виділяють також страхування технічних ризиків, що передбачає страхування машин, електронних пристроїв, монтажних ризиків та всіх ризиків будівельних підприємств.
Страхування відповідальності — це галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є відповідальність перед третіми фізичними і юридичними особами, що можуть зазнати збитків унаслідок яких-небудь дій чи бездіяльності страхувальника.
Необхідність упровадження такого страхування зумовлена інтересами з боку суспільства, інтересами страхової компанії, інтересами страхувальника, інтересами потерпілих (третіх осіб).
Особливості страхування відповідальності такі:
третьою стороною є будь-які не визначені наперед особи;
попередньо не встановлюються страхові суми.
У цій галузі страхування розрізняють відповідальність власників транспортних засобів; професійну відповідальність; адміністративну відповідальність.
Страховими випадками при страхуванні відповідальності є неуважність, недбалість, некваліфіковане виконання обов’язків; навмисні дії, що встановлюється тільки судом.
Перестрахування є системою економічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну частку відповідальності за них (з урахуванням своїх фінансових можливостей) передає на узгоджених умовах іншим страхувальникам (перестраховикам) у частині, що перевищує допустимий розмір власного утримання. Цедент продовжує нести перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.
Співстрахування — особливий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або кілька страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням принципу пропорційної відповідальності. Кожен з цих страховиків відповідає за свою частину страхових зобов'язань безпосередньо перед страхувальником. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальниками один зі страховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірі своєї частки.
Однією з форм перестрахування є факультативне перестрахування — індивідуальна угода, яка стосується тільки одного ризику. Цей договір дає сторонам, що підписали його, повну незалежність: цеденту — у розв'язанні питання, яку частину ризику залишити собі (власне утримання) і на яких умовах передавати іншу частину ризику; перестраховику (цесіонарію) — у розв'язанні питання про взяття ризику в повному обсязі.
На відміну від факультативного перестрахування договірні відносини мають обов'язковий, тобто облігаторний, характер. Облігаторне перестрахування зобов'язує цедента передати перестраховику в межах певної частини всі ризики одного вигляду.
Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому ризику визначається заздалегідь і зумовлена часткою участі цедента в цих ризиках, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного перестрахування розрізнюять квотні, ексцедентні й квотно-ексцедентні договори.
Непропорційне перестрахування використовується за договорами страхування цивільної відповідальності власників транспортних коштів за збитки, заподіяні третім особам, а також в усіх видах страхування, коли немає верхньої межі відповідальності перестрахувальника. Різновидами договорів є ексцедент збитку та ексцедент збитковості, тобто покриття поширюється на абсолютний та відносний рівень збитків як недоотримання доходів.