12.3 Галузі страхування

Особисте страхування — це страхування майнових інте­ресів, пов’язаних із життям, здоров’ям, працездатністю і до­датковими пенсіями страхувальника чи застрахованої особи.

У межах особистого страхування здійснюються страхуван­ня життя та пенсій, страхування від нещасних випадків та медичне страхування.

Принциповими особливостями страхування життя і пен­сій та відмінністю цієї галузі особистого страхування від інших видів ризикового страхування є:

• ощадний характер договору страхування, тобто передба­чається повне повернення засобів страхувальнику з нарахова­ними процентами щодо закінчення терміну дії договору;

• термін дії договору — довгостроковий;

• страхові премії сплачуються разово чи періодично з та­ким розрахунком, щоб загальна сума цих внесків дорівнювала страховій сумі.

Страховими випадками страхування життя є смерть, дожи­вання та додаткові випадки, пов’язані зі шкодою для здоров’я в період договору.

До видів страхування життя і пенсій відносять змішане страхування життя, страхування дітей, шлюбне страхування та страхування додаткових пенсій. Світова практика страху­вання життя передбачає страхування капіталу і страхування рент.

Страховими випадками при страхуванні від нещасних ви­падків є смерть (загибель) застрахованої особи та одержання травми чи порушення здоров’я.

Обов’язкова форма цього виду страхування охоплює дер­жавних службовців, пасажирів та працівників транспорту і людей, що виконують небезпечні роботи.

Перелік послуг за типом „стандарт” при медичному стра­хуванні передбачає медобслуговування, щоденне обслуговуван­ня та медичний контроль, медичну евакуацію, репатріацію тіла, виплати компенсацій спадкоємцям та надання додатко­вих послуг.

Об’єктами майнового страхування є будівлі, споруди, передатні пристрої, силові, робочі машини, транспортні засо­би, устаткування, об’єкти незавершеного будівництва, інвен­тар, готова продукція, сировина, матеріали тощо.

Підприємство має право провести вибіркове страхування (за повною вартістю частини майна). Окремо від власного майна страхують основні фонди, передані в оренду.

Не приймають на страхування готівкові гроші, цінні папе­ри, рукописи, креслення, бухгалтерські та інші документи, дорогоцінні метали, технічні носії інформації; майно, що є в застрахованому приміщенні, яке не належить страхувальни­ку; майно в аварійному стані або таке, що знаходиться в зоні стихійного лиха.

При здійсненні майнового страхування не підлягають від­шкодуванню збитки, що виникають у результаті процесів, яких не можна уникнути; якщо не вжито відповідних заходів для порятунку майна; у разі крадіжки майна (якщо цей факт не підтверджений відповідними правоохоронними органами).

У майновому страхуванні виділяють також страхування технічних ризиків, що передбачає страхування машин, елек­тронних пристроїв, монтажних ризиків та всіх ризиків буді­вельних підприємств.

Страхування відповідальності — це галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є відповідальність перед третіми фізичними і юридичними особами, що можуть зазна­ти збитків унаслідок яких-небудь дій чи бездіяльності страху­вальника.

Необхідність упровадження такого страхування зумовлена інтересами з боку суспільства, інтересами страхової компанії, інтересами страхувальника, інтересами потерпілих (третіх осіб).

Особливості страхування відповідальності такі:

• третьою стороною є будь-які не визначені наперед особи;

• попередньо не встановлюються страхові суми.

У цій галузі страхування розрізняють відповідальність влас­ників транспортних засобів; професійну відповідальність; ад­міністративну відповідальність.

Страховими випадками при страхуванні відповідальності є неуважність, недбалість, некваліфіковане виконання обов’яз­ків; навмисні дії, що встановлюється тільки судом.

Перестрахування є системою економічних відносин, у процесі яких страхувальник (цедент, перестрахувальник) з метою створення збалансованого портфеля договорів страху­вання, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій, беручи на страхування ризики, певну частку відповідальності за них (з урахуванням своїх фінансо­вих можливостей) передає на узгоджених умовах іншим стра­хувальникам (перестраховикам) у частині, що перевищує до­пустимий розмір власного утримання. Цедент продовжує не­сти перед своїм страхувальником відповідальність у повному обсязі договору страхування.

Співстрахування — особливий вид спільної діяльності страховиків, коли одночасно два або кілька страховиків за угодою про співстрахування приймають на страхування великі страхові ризики одного страхувальника з дотриманням прин­ципу пропорційної відповідальності. Кожен з цих страховиків відповідає за свою частину страхових зобов'язань безпосеред­ньо перед страхувальником. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальниками один зі страховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальни­ком, залишаючись відповідальним перед ним у розмірі своєї частки.

Однією з форм перестрахування є факультативне перестра­хування — індивідуальна угода, яка стосується тільки одного ризику. Цей договір дає сторонам, що підписали його, повну незалежність: цеденту — у розв'язанні питання, яку частину ризику залишити собі (власне утримання) і на яких умовах передавати іншу частину ризику; перестраховику (цесіонарію) — у розв'язанні питання про взяття ризику в повному обсязі.

На відміну від факультативного перестрахування договірні відносини мають обов'язковий, тобто облігаторний, характер. Облігаторне перестрахування зобов'язує цедента передати пе­рестраховику в межах певної частини всі ризики одного ви­гляду.

Якщо участь перестраховика в кожному переданому йому ризику визначається заздалегідь і зумовлена часткою участі цедента в цих ризиках, то таке перестрахування називають пропорційним. У практиці пропорційного перестрахування розрізнюять квотні, ексцедентні й квотно-ексцедентні дого­вори.

Непропорційне перестрахування використовується за дого­ворами страхування цивільної відповідальності власників транспортних коштів за збитки, заподіяні третім особам, а також в усіх видах страхування, коли немає верхньої межі відповідальності перестрахувальника. Різновидами договорів є ексцедент збитку та ексцедент збитковості, тобто покриття поширюється на абсолютний та відносний рівень збитків як недоотримання доходів.