3.2 Типи та види фінансової політики

Виділяють такі типи фінансової політики:

1. Жорстка регламентація, яка полягає у тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою; права під­приємств і громадян у здійсненні фінансових операцій визнача­ються не стільки їх інтересами, скільки правилами, установлени­ми законами чи адміністративними рішеннями.

2. Помірна регламентація, яка здійснюється в законодавчій формі та охоплює обмежену частину фінансових відносин — взаємовідносини з державою, окремі елементи взаємовідносин на кредитному, фондовому, валютному та страховому рин­ках. Вона забезпечує юридичним і фізичним особам достатні стимули для продуктивної діяльності і водночас дає змогу державі впливати на соціально-економічний розвиток суспіль­ ства.

3. Політика мінімальних обмежень, що передбачає регламента­цію тільки взаємовідносин із державою, які до того ж зводяться до мінімуму, переважна частина фінансових відносин за таких умов регулюється на договірних засадах між окремими суб'єктами.

Залежно від завдань, на розв’язання яких спрямована фінансо­ва політика, вона буває таких видів:

• політика стабілізації, яка спрямована на підтримання макро-економічної рівноваги на основі сталих обсягів виробництва при стабільності цін;

• політика економічного зростання, яка спрямована на досяг­нення необхідного для країни рівня щорічного збільшення обся­гів ВВП з урахуванням її потенціалу;

• політика стримування ділової активності, яка використову­ється для регулювання економічного циклу з метою запобігання кризи надвиробництва чи недопущення виснаження економіки внаслідок надмірних темпів економічного зростання.

3.3 Фінансовий механізм

Фінансовий механізм — це сукупність конкретних фінансо­вих методів, форм, інструментів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійс­нюються розподільчі та перерозподільчі відносини, утворю­ються доходи суб'єктів господарювання і фонди грошових коштів.

За допомогою фінансового механізму, який являє собою скла­дну систему впливу на різні сторони фінансової діяльності окре­мих суб'єктів, реалізується фінансова політика.

Складові елементи фінансового механізму такі:

1. Організаційні структури:

• фінансове планування,

• органи управління,

• нормативно-правове забезпечення фінансової діяльності,

• фінансовий контроль.

2. Методи впливу на соціально-економічний розвиток:

• фінансове забезпечення, формами якого є бюджетне фінан­сування, кредитування, самофінансування;

• фінансове регулювання, яке здійснюється через сальдовий та нормативний методи розподілу.

3. Фінансові інструменти (податки, внески і відрахування, субсидії та дотації тощо).

4. Важелі впливу, які за напрямами дії поділяються на фінан­сові стимули (податкові пільги, бюджетні кредити, відстрочки сплати податків) та фінансові санкції (відміна наданих пільг, сан­кції за нецільове використання бюджетних коштів, за порушення бюджетного законодавства).

Крім того, фінансові важелі поділяються на окремі види:

• фінансові норми, нормативи (ставки податків, обов'язкові збори, норми амортизації, нормативи забезпечення бюджетних установ, відсотки по кредитах, орендна плата);

• фінансові ліміти та резерви (фінансові резерви підприємств, резервний фонд бюджету, ліміти бюджетного фінансування, ва­лютні резерви НБУ); принципи, умови та порядок формування доходів, нагромаджень і фондів;

• порядок здійснення витрат, умови та принципи фінансу­вання й кредитування.