13.4 Структура фінансового ринку

Єдиного методу структуризації фінансового ринку не вироб­лено. У практиці розвинутих країн оптимальна структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками — часовою та інституціональною.

Відповідно до часової ознаки фінансовий ринок поділяють на два основних елементи:

1. грошовий ринок — ринок короткострокових капіталів (на термін до одного року) або грошових коштів, що виступають у платіжних засобах;

2. ринок капіталів — це ринок середньо- та довгостроко­вих капіталів або грошових коштів (на термін більше одного року), що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки.

Структура фінансового ринку в інституціональному ро­зумінні складається з таких секторів:

1. кредитно-фінансових інститутів (банків та інших небанківських фінансово-кредитних установ, тобто фінансових посередників);

2. ринку цінних паперів, який, у свою чергу, поділяється на первинний (нові емісії цінних паперів) і вторинний, який також поділяється на біржовий, або організований (фондову біржу), і позабіржовий, або неорганізований.

За часовою ознакою (терміном кредитних операцій та бор­гових зобов’язань) та за формою фінансових ресурсів фінансо­вий ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів.

Грошовий ринок пов’язаний з готівковими грошима та ана­логічними платіжними засобами. Це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій (до одного року), валюти.

Структуру грошового ринку можна представити таким чи­ном:

• обліковий ринок — це ринок, на якому під час укладан­ня угод в обігу перебувають високоліквідні активи (векселі, чеки); гроші обмінюють на інші ліквідні активи за альтерна­тивною вартістю, що вимірюється в одиницях номінальної норми процента;

• міжбанківський ринок — це ринок, на якому залуча­ються та розміщуються міжбанківські кредити, у тому числі кредити НБУ та комерційних банків;

• валютні ринки — це ринки, що ефективно обслугову­ють внутрішній та міжнародний платіжний оборот за допомо­гою обміну однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу.

Ринок капіталів — це ринок, на якому купують грошові кошти на тривалий строк (більше одного року). Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інстру­ментами — акціями, середньо- та довгостроковими облігація­ми; довгострокові депозити та позики комерційних банків, операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових ком­паній.

Структура ринку капіталі:

• ринок цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія та купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція. Через ринок цінних паперів (банки, спеціальні кредитно-фінансові інститути, фондову біржу) акумулюються грошові нагромадження підприємств, приватних осіб, держа­ви, банків і спрямовуються на виробниче та невиробниче вкла­дення капіталів;

• ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів — це частина ринку позичкових капіталів, де купуються грошові кошти (кредитні ресурси) на тривалий строк (більше одного року). Ці кошти використовують для збільшення маси основ­ного та оборотного капіталу, зайнятого в обороті позичаль­ників.

В основі первинного поділу фінансового ринку лежить пев­на група фінансових активів. Це пояснюється тим, що саме фінансовий актив визначає зміст поняття „фінансовий ринок”. Тоді структуру фінансового ринку можна представити у ви­гляді грошового ринку та ринку капіталів (кредитного ринку), які у свою чергу можна представити як: грошовий ринок; ринок позичкових капіталів; ринок цінних паперів; валютний ринок; страховий ринок; ринок дорогоцінних металів і камін­ня; ринок інструментів нерухомості.

Кожен виокремлений структурний сегмент фінансового ринку можна розбити на окремі сектори (мікросегменти). В основу виокремлення того чи іншого сектору (мікросегмента) покладено конкретний вид фінансового активу: конкретну послугу (як товар); ф’ючерс; акції конкретного емітента; золо­то.

Для розвитку означених структурних сегментів фінансово­го ринку в регіонах країни має створюватись відповідна інфраструктура. Для кожного сегмента фінансового ринку характерні своя специфіка та особливості функціонування, власні правила укладання угод із фінансовими активами тощо. Один і той самий фінансовий актив може бути товаром декіль­кох ринків. Наприклад, кредит у гривнях — це об’єкт діяль­ності грошового, кредитного а також валютного ринку.

Процес переливання фінансових ресурсів із одного виду фінансового ринку і сегмента в інші називається сек’юритизацією. Останніми роками процес сек’юритизації характеризуєть­ся переміщенням операцій з ринку позичкових капіталів на ринок цінних паперів (насамперед ринок облігацій) і забезпе­чує зниження витрат при залученні кредитів. Це робить виокрем­лені ринки (сегменти) тісно залежними один від одного.