13.2 Суб’єкти та об’єкти фінансового ринку

На фінансових ринках діють суб’єкти ринку (продавці — посередники — покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів — інструментів фінан­сового ринку. Характер (тактика) поведінки суб'єкта на рин­ку залежить від мети, яку він поставив перед собою (стратегії).

Суб’єктами фінансового ринку є:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банків­ського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у роз­мірі, що дає можливість задовольнити вимоги клієнтів, та отримати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.

Суб’єктів фінансового ринку класифікують за формою та функціями.

За формою:

• суб’єкти господарювання;

• домашні господарства;

• держава;

• місцеві органи влади.

За функціями:

• емітенти;

• інвестори;

• інституційні інвестори;

• фінансові посередники;

• інститути інфраструктури ринку тощо.

З урахуванням принципових форм укладання угод на фінан­совому ринку, його суб’єктів можна поділити на три групи:

1. продавці і покупці фінансових активів (інструментів, послуг);

2. фінансові посередники;

3. су’єкти, що виконують допоміжні функції (функції обслуговування основних учасників фінансового ринку; функції обслуговування окремих операцій на фінансовому ринку тощо).

Продавці та покупці фінансових активів (послуг) утворю­ють групу прямих учасників фінансового ринку, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових опе­рацій.

На ринку позичкових капіталів основними прямими учас­никами фінансових операцій є:

— кредитори — суб'єкти фінансового ринку, які надають позичку в тимчасове користування під певний процент. Ос­новною функцією кредиторів є продаж грошових активів (як власних, так і залучених) для задоволення різноманітних по­треб позикоотримувачів у фінансових ресурсах. Кредиторами на фінансовому ринку можуть виступати: держава; комерційні банки, які здійснюють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних операцій; небанківські кредитно-фінансові установи;

— позичальники — суб’єкти фінансового ринку, які отри­мують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі процента. Основними позичальника­ми грошових активів на фінансовому ринку є: держава (отри­муючи кредити від міжнародних фінансових організацій і банків (державні позики), комерційні банки (отримуючи кре­дити на міжбанківському кредитному ринку), підприємства (для задоволення потреб у грошових активах з метою попов­нення оборотних коштів і формування інвестиційних ресурсів), населення (у формі споживчого та фінансового кредиту). На ринку цінних паперів основними прямими учасниками фінансових операцій є:

— емітенти — суб’єкти фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів. На фінансовому ринку емітенти виступають виключ­но в ролі продавців цінних паперів із зобов’язанням виконува­ти всі вимоги, які випливають із умов їх випуску;

— інвестори — суб’єкти фінансового ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з ме­тою отримання доходу. Цей дохід формується за рахунок отри­мання інвесторами процентів, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів. Інвесторів, які здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку, класифікують за такими ознаками: за статусом їх поділяють на індивідуальних (окремі підприємства, фізичні особи) й інституціональних інвесторів (представлені різними фінансово-інвестиційними інститутами); залежно від мети інвестування виділяють стратегічних (ку­пують контрольний пакет акцій для здійснення стратегічного управління підприємством) і портфельних інвесторів (купу­ють окремі види цінних паперів виключно в цілях отримання доходу); за належністю до резидентів на національному фінан­совому ринку розрізняють вітчизняних та іноземних інвеcторів.

На валютному ринку основними учасниками валютних операцій є:

• продавці валюти. Основними продавцями валюти є: дер­жава (реалізує на ринку через уповноважені органи частину валютних резервів); комерційні банки (мають ліцензію на здійснення валютних операцій); підприємства, які провадять зовнішньоекономічну діяльність (реалізують на ринку свою валютну виручку за експортовану продукцію); фізичні особи (які реалізують наявну в них валюту через мережу обмінних валютних пунктів);

• покупці валюти. Основними покупцями валюти є ті самі суб’єкти, що й її продавці.

На страховому ринку основними прямими учасниками фінансових операцій є:

— страховики — суб’єкти фінансового ринку, які реалізу­ють різні види страхових послуг (страхових продуктів). Ос­новною функцією страховиків на фінансовому ринку є здій­снення всіх видів і форм страхування шляхом взяття на себе за певну плату різноманітних видів ризиків із зобов’язанням відшкодувати суб’єкту страхування збитки у разі настанні страхового випадку. Основними страховиками є: страхові фірми і компанії відкритого типу (надають страхові послуги всім категоріям суб’єктів страхування); кептивні страхові компанії і фірми — дочірня компанія у складі холдингової компанії (фінансово-промислової групи), створена з метою стра­ хування переважно суб’єктів господарювання, які входять до її складу (збіг стратегічних економічних інтересів страховика та його клієнтів у такому разі створює широкі фінансові мож­ливості для ефективного використання страхових платежів); компанії перестрахування ризику (перестраховики), які бе­ руть на себе частину (або всю суму) ризику від інших страхових компаній (основною метою операцій перестрахування є дроблення великих ризиків для зменшення сум збитку, який відшкодовується первинним страховиком при настанні стра­хового випадку);

• страхувальники — суб’єкти фінансового ринку, які ку­пують страхові послуги у страхових компаній та фірм з метою мінімізації своїх фінансових втрат у разі настання страхової події. Страхувальниками є як юридичні, так і фізичні особи.

На ринку золота (та інших дорогоцінних металів) та дорогоцінного каміння основними видами прямих учасників фінансових операцій є:

— продавці дорогоцінних металів та каміння, у ролі яких можуть виступати: держава (реалізує частину свого золотого запасу); комерційні банки (реалізують частину своїх золотих авуарів); юридичні та фізичні особи (у разі необхідності реінвестування коштів, які раніше були вкладені в цей вид активів;

— покупці дорогоцінних металів і каміння — ті самі суб’єк­ти, що й продавці (за відповідного нормативно-правового регу­лювання їх складу).

На ринку нерухомості основних суб’єктів поділяють на учасників первинного і вторинного ринку нерухомості.

Продавцями на первинному ринку нерухомості є окремі будівельні фірми та муніципальна влада. На вторинному про­давцями є: ріелторські фірми; приватні особи, що прагнуть покращити своє житлове або матеріальне становище; особи, що емігрують, та ін. На вторинному ринку житла виділяється орендний сектор. Надання житла в оренду практикують як приватні власники, так і муніципальна влада.

Покупцями житла є ріелторські фірми, юридичні та фізичні особи. Окрім продавців і покупців, інфраструктуру ринка житла утворюють: агентства з нерухомості (ріелторські фірми); оцінники житла; банки, що займаються кредитуванням та фінансуванням житлового будівництва, кредитуванням купівлі житла та іпотечними операціями, юристи, що спеціалізують­ся на операціях з нерухомістю; страхові компанії, інформаційні (в тому числі рекламні) структури.

Розвиток фінансового ринку не можливий без наявності розвинутої інфраструктури. Під інфраструктурою слід розу­міти систему інститутів, які функціонують на фінансовому ринку.

Склад інфраструктури фінансового ринку такий:

• професійні учасники — торговці цінними паперами та іншими інструментами фінансового ринку;

• організатори торгівлі — фондові біржі та позабіржові фондові торговельні системи;

• посередники в торговельних угодах — брокери та дилери;

• посередницькі фінансові інститути — комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, спілки, ощадні інститути, страхові компанії, пенсійні фонди, інвес­тиційні компанії, інвестиційні фонди, ломбарди, лізингові та факторингові компанії;

• реєстратори та зберігані цінних паперів;

• депозитарії, клірингові депозитарії;

• розрахунково-клірингові банки;

• інформаційно-аналітичні інститути.

Фінансові інститути — це посередники, що забезпечу­ють зустріч позичальника та кредитора на фінансовому рин­ку. Вони забезпечують трансформацію тимчасово вільних гро­шових коштів у позичковий капітал. Фінансові інститути ско­рочують витрати обігу для інвесторів та позичальників, беруть на себе фінансові ризики, підвищують ефективність фінансо­вих угод.