4) За засобом вилучення:

— прямі податки — ті, які безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об’єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, на землю, з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, на нерухоме майно (нерухомість) та ін.);

— непрямі податки — ті, які не залежать безпосередньо від доходу платника та сплачуються платниками опосередко­вано через цінові механізми (податок на додану вартість, ак­цизний збір, мито);

5) за суб’єктами оподаткування:

• податки з юридичних осіб — податок на прибуток, ко­мунальний податок;

• податки з фізичних осіб — податок на доходи фізичних осіб;

• змішані податки — плата за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

1. за характером використання податкових платежів:

• загальні — знеособлюються при надходженні до бюдже­ту (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, податок на до­ходи фізичних осіб та ін.);

• спеціальні (цільові) — мають цільове призначення (збо­ри на обов’язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування).

8.3 Податкова система і податкова політика держави

Податкова система — це сукупність встановлених у країні податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податково­го законодавства.

Нині система оподаткування в Україні визначається Зако­ном України „Про систему оподаткування”, який був викла­дений у новій редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування України” від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.

У цьому Законі визначаються основи та принципи форму­вання системи оподаткування в Україні, встановлено перелік загальнодержавних та місцевих податків, зборів та інших обо­в’язкових платежів, а також визначено права та обов’язки платників податків.

Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов’язко­вих платежів, за винятком мита, а також пільги в оподатку­ванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів з питань оподаткування.

Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов’язко­вих платежів подано в ст. 14 згаданого вище Закону:

1. Податок на додану вартість.

2. Акцизний збір.

3. Податок на прибуток підприємств.

4. Податок з доходів фізичних осіб.

5. Мито.

6. Державне мито.

7. Податок на нерухоме майно (нерухомість).

8. Плата (податок) на землю.

9. Рентні платежі.

10. Податок з власників транспортних засобів та інших са­ мохідних машин і механізмів.

11. Податок на промисел.

12. Збір на геологорозвідувальні роботи, які виконуються за рахунок державного бюджету.

13. Збір на спеціальне використання природних ресурсів.

14. Збір за забруднення навколишнього середовища.

15. Збір на обов’язкове соціальне страхування (на випадок тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань).

16. Внески на обов’язкове державне пенсійне страхування.

17. Плата за торговий патент на деякі види підприємниць­ кої діяльності.

18. Фіксований сільськогосподарський податок.

19. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмеляр­ ства.

20. Єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України.

21. Збір за використання радіочастотного ресурсу України.

22. Збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (по­чатковий регулярний, спеціальний).

23. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Перелік місцевих податків, зборів та обов’язкових пла­тежів визначається ст. 15 цього ж Закону. До них належать два податки.

1. Податок з реклами.

2. Комунальний податок.

Також стягуються такі місцеві збори та обов’язкові платежі:

1. Збір на паркування автотранспорту.

2. Ринковий збір.

3. Збір за видачу ордера на квартиру.

4. Збір за право використання місцевої символіки.

1. Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного роз­продажу і лотерей.

2. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг.

5. Збір з власників собак.

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськи­ми, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Проблема побудови ефективної податкової системи — одна з найбільш актуальних у процесі становлення в Україні рин­кових відносин та інтегрування української економіки у світо­вий ринок.

Податкова політика визначає суть і роль системи оподатку­вання та належить до виняткових повноважень держави.

Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справ­ляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Податкова політика — це діяльність держави у сфері запрова­дження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів гро­шових ресурсів держави та використання податків.

Податкова політика залежить як від об’єктивних економічних законів, так і від суб’єктивних факторів. Вона має базуватися на загальних принципах:

• фіскальної достатності,_;

• економічної ефективності,

• соціальної справедливості,

• стабільності,

• гнучкості.

Державні структури повинні провадити таку податкову полі­тику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави і платни­ків податків. Податкова політика має бути зорієнтована на мак­симальне повернення податків через розширення обсягу су­спільних послуг.

Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збіль­шення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спадан­ню господарської активності, створенню сприятливої кон'юн­ктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей еко­номіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Органі­зація оподаткування справляє значний вплив на реалізацію су­спільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічно­го оновлення виробничого потенціалу держави.

Гнучкість податкової політики передбачає, що коли подат­ковий тиск на суб'єктів господарювання призводить до згор­тання виробництва, податкова система перебудовується на зменшення податкового тиску в інтересах виробника.

Стабільність податкової політики означає, що податкова система будується на чіткому визначенні об’єктів оподатку­вання, їх обліку, а нормативи оподаткування або обов’язко­вих платежів не змінюються протягом бюджетного року. За­провадження нових розмірів і нормативів оподаткування не має зворотної сили, а пільги за податками надаються з момен­ту введення закону про оподатковування в дію.

Система пільг щодо оподаткування повинна стимулювати виробництво й інвестування, адже практично ті кошти, які мали б бути зараховані в бюджет, залишаються у виробника, що є своєрідним бюджетним фінансуванням.

Метою реформування податкової політики є зміна по­даткової системи для забезпечення стабілізації економіки та насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефек­тивності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та сприяння соціально-культурному розвитку держа­ви. Отже, можна сказати, що податкова система має забезпечи­ти оптимізацію розподілу і перерозподілу національного дохо­ду, спираючись на такі принципи:

1. стимулювання науково-технічного прогресу, технологіч­ного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товарови­ робника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

2. стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподат­кування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток вироб­ництва;

3. обов’язковість — впровадження норм щодо сплати по­датків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

4. рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) — на більші доходи;

5. рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи не­резидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

6. соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запро­вадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційовано­го і прогресивного оподаткування громадян, які отримують ви­сокі та надвисокі доходи;

7. стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податко­вих пільг протягом бюджетного року;

8. економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвит­ку національної економіки та фінансових можливостей з ура­хуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами;

9. рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) виходячи з необхід­ності забезпечення своєчасного надходження коштів до бю­джету для фінансування витрат;

10. компетенція — встановлення і скасування податків та зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

11. єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до роз­робки податкових законів з обов’язковим визначенням плат­ника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподат­кування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового пла­тежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язко­вого платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

12. доступність — забезпечення дохідливості норм подат­кового законодавства для платників податків і зборів (обов’яз­кових платежів).