Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Konspekt_lektsiy / Конспект лекцій.doc
Скачиваний:
66
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
1.31 Mб
Скачать

9.2 Місцеві бюджети, їх доходи і видатки

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповідній території.

Система місцевих бюджетів є в усіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені низкою національних, політич­них, економічних та інших факторів. Найбільший вплив ма­ють економічні та політичні фактори.

При дослідженні проблеми місцевих бюджетів їх треба роз­глядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінан­сових відносин, що складаються між:

  • місцевими бюджетами й господарськими структурами, що функціонують на цій території;

  • бюджетами й населенням цієї території;

  • бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових ресурсів;

  • місцевими і державним бюджетами.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні місцевих рад народних де­путатів та органів місцевого й регіонального самоврядування. Усього місцевих бюджетів в Україні близько 12 тис.

Проте місцевий бюджет — це тільки частина фінансових ресурсів, необхідних для фінансування всіх функцій і завдань, які виконують органи місцевого самоврядування.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержав­ними доходами, а також правом самостійно визначати напря­ми використання коштів місцевих бюджетів.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного стану ювідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, установлених законодавством. Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів.

Загальний фонд включає надходження з поточного або реєстраційного рахунку фінансового органу на поточний або реєстраційний рахунок установи платіжним дорученням, в якому вказуються суми засобів, виділених на видатки установи в розрізі кодів економічної класифікації.

Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.

Місцевий бюджет поділяється на поточний (адміністратив­ний) бюджет і бюджет розвитку (капітальний або інвестицій­ний).

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Наявність видатків є причиною утворення доходів. Доходи місцевих органів влади можна класифікувати за їхніми дже­релами та за економічною природою.

За джерелами доходи місцевих органів влади поділяють на податкові доходи, неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяль­ності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу), а також трансферти від центральної влади та органів влади вищо­го територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяють на власні, закріплені і регульовані.

Власні доходи — це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних до­ходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності ко­мунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик.

Органи місцевого самоврядування мають право встановлю­вати два місцевих податки і кілька місцевих зборів (податок з реклами та комунальний; збори: готельний, на припаркову­вання транспорту, ринковий, на видачу ордера на квартиру, з власників собак, курортний, за участь у бігах на іподромі, на місцеву символіку).

Перелік закріплених доходів визначено законодавством про місцеве самоврядування та про бюджетну систему.

Закріплені доходи — це одна з форм доходів, переданих місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі. Регульовані доходи — це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бю­джетів територій нижчого адміністративного рівня.

Власні та закріплені доходи є основою самостійності місце­вих бюджетів.

Важливими способами формування доходів місцевих органів влади є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств, за­лучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик. Велику роль відіграють дотації та інші трансферти.

У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяють доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і до­ходи, необхідні для виконання делегованих законом повнова­жень органів виконавчої влади.

Структура доходів місцевих бюджетів: міжбюджетні трансферти, власні доходи, закріплені законодавством на дов­гостроковій основі, та регулюючі доходи.

Згідно зі статтею 143 Конституції України встановлено, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна програма. До цих бюджетів не включають як закріплені дохо­ди надходження від комунальної власності.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основ­ними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бю­джетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції.

Дотація вирівнювання (субсидія) — міжбюджетний транс­ферт на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бю­джету.

Субвенція — цільовий міжбюджетний трансферт, призна­чений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.

Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджує Верховна Рада України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Місцеві запозичення — операції, пов’язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в ре­зультаті яких з’являються зобов’язання перед бюджетом, і операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Запозичення до місцевих бюджетів можуть здійснюватися лише до бюджету розвитку або для покриття тимчасових ка­сових розривів під час виконання загального фонду місцевого бюджету протягом бюджетного року.

Тимчасовий касовий розрив — незбіг у часі фінансування видатків з надходженням доходів.

Місцеві запозичення виникають у таких випадках:

  • запозичення (позики) з бюджетів вищого рівня;

  • запозичення в комерційних банках;

  • бюджетні гарантії під запозичення комерційних струк­тур;

  • випуск муніципальних позик.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій та зав­дань, що покладаються на місцеву владу. Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які виникають у зв’яз­ку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місце­вих органів влади.

Видатки місцевих органів влади залежно від їхніх завдань у більшості країн поділяють на декілька функціональних видів: обов’язкові, факультативні та на фінансування делегова­них повноважень. Обов’язкові видатки це — видатки, спря­мовані на виконання обов’язкових завдань, які покладаються на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стан­дартів послуг у масштабах всієї країни, а також видатки, по­в’язані з їхніми борговими зобов’язаннями за кредитами та позиками.

Факультативні видатки — це видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних та факультативних обов’язків. Ще один вид видатків — видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань. Крім функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення: поточні, або адмініст­ративні, і капітальні, або інвестиційні.

Поточний бюджет використовується для виконання як влас­них, так і делегованих повноважень.

Кошти поточного бюджету спрямовують на фінансуван­ня установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення. Кошти бюджету розвитку спрямовують на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної тери­торії, пов’язаних здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших ви­датків, пов’язаних з розширеним відтворенням.

Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності дефіциту бюджету у зв’язку з недовиконанням доходів бю­джету.

Головна мета створення бюджету розвитку — фінансу­вання програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних з розширеним відтворенням.

Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів вклю­чають:

  1. кошти від відчуження майна, яке перебуває у кому­ нальній власності, в тому числі від продажу земельних діля­нок несільськогосподарського призначення;

  2. надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

  1. кошти, які передаються з іншої частини місцевого бю­джету за рішенням відповідної ради;

  2. запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджет­ ним кодексом та іншими законами України;

  3. субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

  1. погашення основної суми боргу відповідно АРК та місце­ вого самоврядування;

  2. капітальні вкладення;

  3. внески органів влади АРК та органів місцевого самовря­ дування у статутні фонди суб’єктів підприємницької діяль­ності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеці­ального фонду місцевих бюджетів.

Величина перевищення видатків місцевого бюджету над його постійними доходами становить дефіцит місцевого бю­джету. За статтею 72 Бюджетного кодексу:

  • бюджет АРК та місцеві бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку;

  • дефіцит бюджету АРК та місцевих бюджетів покриваєть­ ся за рахунок запозичень;

  • затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.