- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 2. Фінансова система
- •2.2 Система управління фінансами в Україні
- •2.3 Фінансовий контроль
- •Тема 3. Фінансова політика і фінансовий механізм
- •3.2 Типи та види фінансової політики
- •3.3 Фінансовий механізм
- •Тема 4. Фінанси підприємницьких структур
- •4.2 Фінансові ресурси підприємств
- •4.3 Прибуток підприємства
- •Тема 5. Державні фінанси
- •5.2 Економічна суть та методи мобілізації державних доходів
- •5.3 Економічна суть і класифікація державних видатків
- •Тема 6. Бюджет і бюджетна система
- •6.2 Бюджетний устрій і бюджетна система України
- •6.3 Бюджетний процес
- •1. Складання проекту бюджету:
- •2. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України:
- •3. Затвердження бюджету.
- •Тема 7. Доходи і видатки державного бюджету
- •7.2 Склад і структура доходів Державного бюджету Ураїни
- •7.3 Склад і структура видатків Державного бюджету Ураїни. Регулювання бюджетних видатків
- •Тема 8. Податки та податкова система
- •8.2 Характеристика елементів та класифікація податків
- •4) За засобом вилучення:
- •8.3 Податкова система і податкова політика держави
- •Тема 9. Місцеві фінанси
- •9.1 Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів
- •9.2 Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •9.1 Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку регіонів
- •9.2 Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •Тема 10. Державні цільові фонди
- •10.2 Характеристика загальнодержавних позабюджетних фондів
- •10.3 Недержавні фінансові фонди
- •Тема 11. Державний кредит і державний борг
- •11.2 Державний кредит та державні запозичення, їх класифікація
- •11.3 Державний борг, його економічні наслідки
- •Тема 12. Страхування і страховий ринок
- •12.2 Страховий ринок
- •12.3 Галузі страхування
- •12.4 Доходи та витрати страховика
- •Тема 13. Фінансовий ринок
- •13.2 Суб’єкти та об’єкти фінансового ринку
- •13.3 Інструменти фінансового ринку
- •13.4 Структура фінансового ринку
- •13.5 Кредитний ринок та ринок цінних паперів
- •Тема 14. Міжнародні фінанси
- •14.2 Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти
- •14.3 Курси і крос-курси валют
- •14.4 Валютне регулювання
Тема 11. Державний кредит і державний борг
План
11.1 Причини виникнення дефіциту бюджету та методи його фінансування
11.2 Державний кредит та державні запозичення, їх класифікація
11.3 Державний борг, його економічні наслідки
11.1 Причини виникнення дефіциту бюджету та методи його фінансування
Оскільки бюджет є системою всеохопних перерозподільчих відносин, його формування і стан мають особливе значення для держави, кожної юридичної і фізичної особи та суспільства взагалі.
Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання.
По-перше, визначення реальних обсягів доходів.
По-друге, оптимізацію структури видатків на основі критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб.
По-третє, збалансування бюджету. Проблеми збалансування полягають у тому, що, як правило, потреби будь-якого суб’єкта, у тому числі держави, перевищують його можливості.
Стан бюджету як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, а й характеризує багато в чому фінансову ситуацію країни взагалі, і тому цікавить усіх громадян та кожну підприємницьку структуру. Він характеризується трьома показниками:
рівновага доходів і видатків;
перевищення доходів над видатками;
перевищення видатків над доходами.
Рівновага доходів і видатків є найбільш природним та доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи —> видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого — вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів. Відтак будь-яке відхилення від цієї врівноваженості є порушенням засад фінансової діяльності держави і недоцільне.
Перевищення доходів над видатками — бюджетний профіцит — взагалі відображає стабільну фінансову ситуацію, хоч і не є метою діяльності держави. Він може виявлятися в різних формах.
Можна виділити три основних форми бюджетного профіциту.
Бюджетний профіцит у вигляді свого роду бюджетних резервів: заплановане перевищення використовується на фінансування непередбачених видатків у поточному році, а фактично отримане за підсумками бюджетного року переходить у доходи наступного року, за рахунок чого можуть бути або збільшені видатки, або скорочені доходи. Однак на практиці бюджетні резерви, як правило, мають правові засади формування, наприклад в Україні у складі державного бюджету виокремлюється Резервний фонд Кабінету Міністрів, обсяг якого не повинен перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду бюджету відповідно до Бюджетного кодексу.
Перевищення доходів над видатками, що виникає внаслідок надмірної дохідної бази окремих бюджетів порівняно з нормованими органами влади та управління вищого рівня видатками. В Україні таке перевищення має форму „бюджетного надлишку” і підлягає вилученню до бюджету вищого рівня.
Бюджетний профіцит може бути результатом антициклічної політики держави в результаті збалансування бюджету в межах не одного, а кількох років. В окремі роки встановленого періоду формуються бюджетні профіцити, а в окремі —дефіцити. Обсяги бюджетних дефіцитів і профіцитів при цьому збалансовані.
Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит, є найбільш складним явищем. Насамперед дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позицій як держави зокрема, так і фінансової системи в цілому. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Іншими суб’єктами фінансових відносин та сфер і ланок фінансової системи воно може оцінюватися по-різному.
Залежно від виду бюджетний дефіцит розглядається за формою прояву, причинами виникнення та напрямом дефіцитного фінансування:
1) за формою прояву виділяють плановий — запланований і затверджений у законі про Державний бюджет України, фактичний — це реальне перевищення, офіційно зафіксоване, та прихований дефіцити. Прихований дефіцит — це занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що нерідко робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігрищ. Прихованість дефіциту є ознакою незваженості та непродуманості фінансової політики держави;
2) за причинами виникнення розрізняють свідомий, вимушений, циклічний і структурний дефіцити.
Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов’язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активною є політика позикових фінансів.
Вимушений дефіцит пов’язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, коли оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.
Циклічний дефіцит — це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон’юнктурних коливань.
Структурний дефіцит — це дефіцит, який є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискорення економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні;
3) за напрямами дефіцитного фінансування дефіцит може мати пасивний характер — спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби, та активний — фінансування бюджетних інвестицій, насамперед капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.
Основними причинами бюджетного дефіциту є:
зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;
збільшення державних видатків;
зменшення надходжень до державного бюджету;
падіння доходів в умовах кризового стану економіки;
циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі та тривалі;
непослідовна фінансово-економічна політика;
зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки.
Основними методами фінансування бюджетного дефіциту є:
кредитно-грошова емісія (монетизація);
випуск державних позик;
боргове фінансування;
зважена податкова політика.
Кредитно-грошова емісія пов’язана з випуском додаткової маси грошей в обіг для фінансування саме бюджетного дефіциту. Емісія грошей посилює інфляцію, погіршує стан грошового обігу, спричинює тяжкі наслідки у сфері економічних та соціальних відносин. Внаслідок монетизації дефіциту бюджету держава може отримати сеньйораж — дохід від друкування та карбування грошей. Він виникає, якщо темпи зростання грошової маси перевищують темпи зростання реального ВНП, у результаті чого середній рівень цін збільшується і в країні починає наростати інфляція. В результаті усі економічні агенти платять своєрідний інфляційний податок, який з’являється за рахунок перерозподілу частини їхніх доходів на користь держави через зростаючі ціни. Інфляційний податок — це втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції.
Покриття бюджетного дефіциту за допомогою боргового фінансування, тобто випуску державних позик за визначених умов, виштовхує частину інвестицій із виробничого процесу, призводить до падіння чистого експорту, збільшення ринкової ставки процента і зниження споживчих видатків. Державні цінні папери „зв’язують” частину грошових коштів населення та фінансових ресурсів підприємств, зокрема комерційних банків, які внаслідок цього проводять менше активних операцій, тобто згортають обсяги кредитних та інвестиційних операцій. Грошовий ринок реагує на підвищення попиту на гроші зростанням процентної ставки. Це зростання скорочує приватні інвестиції, що пов’язано з виникненням так званого ефекту витіснення, який великою мірою послабляє стимулюючий ефект фіскальної політики. Ефект витіснення визначається тим, що чим більший дефіцит, тим вищий обсяг заощаджень, який використовується для фінансування державних видатків, і тим менша величина коштів, доступних для фінансування інвестицій.
Проблему дефіциту державного бюджету неможливо вирішити за рахунок боргового фінансування, оскільки категорії „бюджетний дефіцит” і „державний борг” тісно пов’язані між собою. Державний борг складається із суми випущених, але непогашених державних позик з нарахованими процентами за весь час існування держави. За рахунок боргового фінансування можна знизити величину бюджетного дефіциту, але відразу автоматично починає зростати державний борг.
Ще одним методом фінансування бюджетного дефіциту є впровадження зваженої податкової політики. Проблема збільшення податкових надходжень до державного бюджету виходить за межі фінансування бюджетного дефіциту, оскільки пов’язана з проведенням комплексної податкової реформи, спрямованої на зниження податкових ставок і розширення бази оподаткування.
Одним із головних завдань фінансової науки є розробка податкових концепцій, що визначають економічно оптимальний і соціально справедливий рівень оподаткування, достатній для фінансування державних функцій, який би не пригнічував стимули до інвестування і мотивації до праці.