
- •1.Морфемна будова слова. Типи морфем.
- •2.Словотвір. Способи словотвору.
- •3.Граматика української мови. Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.
- •4.Іменник як частина мови: лексичне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди іменників. Особливості функціонування іменників у мові змк.
- •5.Граматичні категорії іменника. Категорії роду, її значення, морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •7.Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Основні значення відмінків.
- •8.Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •9.Особливості відмінювання іменників I відмін.
- •10.Особливості відмінювання іменників II відміни.
- •11) Особливості відмінювання іменників 3-4 відміни
- •12) Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Специфіка вживання прикметників у мові змк.
- •13)Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прик. В сучасній укр.Мові. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14) Ступені порівняння як форми якісних прикметників.
- •15) Особливості відмінювання прикметників.
- •16)Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників.
- •17) Особливості відмінювання різних розрядів числівників.
- •18) Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займ. Їх відмінювання.
- •19)Поняття про д.С. Як частину мови. Система дієсл. Утворень в укр.. Мові. Поділ дієслів на відміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •20) Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду. Двовидові та одновидові д.
- •21. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •22. Категорія способу дієслова, особливості творення та значення.
- •24. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •25. Дієприкметник і дієприслівник як особливі форми дієслова.
- •26. Загальна характеристика прислівника як частини мови. Значеннєві розряди прислівників.
- •27. Прийменник як частина мови. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29. Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів частки.
- •30. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •31.Синтаксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення.
- •32. Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •33.Граматичні зв’язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв’язку.
- •35.Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення. Різні типи речень у мові змк.
- •36. Головні компоненти двоскладного речення: структурно – семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •37.Поняття про односкладне речення. Структурно- семантичні різновиди односкладних речень: означено- особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •38.Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні та номінативні.
- •39.Другорядні члени речення: засоби вираження та їх роль у реченні.
- •40.Повні та неповні речення. Структурно- семантичні різновиди неповних речень .Комунікативні умови їх функціонування.
- •41.Поняття про ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.
- •42. Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки при однорідних членах.
- •43.Речення з відокремленими другорядними членами. Основні умови відокремлення другорядних членів.
- •45. Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •46. Уточнювальні слова та звороти в складі простого речення ,їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами.
- •48. Звертання . Значення та способи вираження звернення, його місце в реченні. Інтонація при звертанні.
- •49. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення.
- •50. Складне речення як синтаксична одиниця . Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби звязку частин складного речення.
- •51. Класифікація складних речень.
- •52. Складносурядні реч. Структурно-семантичні типи складносур речень. Пунктуація у складносур реч.
- •53. Складнопідрядні реч. Та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному речені. Пунктуація
- •54. Складнопідрядні реч. З підрядним з’ясувальним і підрядним означальним
- •55. Різновиди складнопідрядних реч. З підрядними обставинними
- •56.Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксичного зв’язку. Розділові знаки у ньому
- •57. Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •58. Поняття про складне синтаксичне ціле. Період в укр. Мові
- •59. Пряма та непряма мова. Монолог, діалог, полілог. Цитати.
- •60 Основи суч. Укр. Пунктуації
50. Складне речення як синтаксична одиниця . Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби звязку частин складного речення.
Складне речення порівняно з простим—синтаксична одини¬ця вищого порядку. Воно складається з двох чи більше предика¬тивних частин (організуючих центрів), кожна з яких має два головні члени (підмет і присудок), як у двоскладному простому реченні, або лише один головний член — як в односкладному. Предикативні частини, що входять до складу складного речен¬ня, поєднані між собою сполучниковим або безсполучниковим зв'язком і творять семантичну, структурну й інтонаційну єдність. Таким чином, складне речення — це поліпредикатив-на синтаксична одиниця, що складається з двох або більше предикативних частин, об'єднаних в єдине ціле. Як і просте, складне речення характеризується інтонаційно-семантичною за-вершеністю, але виражає складніше поняття і має складнішу будову.
Отже, складне речення — це речення, що складається з двох і більше предикативних одиниць, які становлять семантичну, структурну та інтонаційну єдність.
Найістотнішими ознаками складного речення є такі: 1) полі-предикативність; 2) особлива структурна схема; 3) семантична й інтонаційна цілісність, завершеність.
Поліпредикативність складного речення полягає в тому, що воно складається з двох чи кількох предикативних одиниць, які співвідносяться з простими реченнями, поєднаних в одне ціле. Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двочленним, або двокомпонентним Складне ж речення, що має у своєму складі три і більше предикативні одиниці, називається багаточленним, або багатокомпонентним. Друга істотна ознака складного речення — його особлива структурна схема—виявляється в тому, що порівняно з простим воно має своєрідну структурну організацію. На відміну від просто-го, складне речення будується не зі слів і словосполучень, а з предикативних одиниць, за будовою подібних до простого ре¬чення, хоча загалом відмінних від нього, які розміщуються за певною схемою. Важливу роль у структурі складного речення відіграють як інтонація, так і сполучникові засоби (сполучни¬ки і сполучні слова) та вказівно-співвідносні слова, що слугу¬ють засобом поєднання предикативних частин складного ре¬чення в єдине структурне ціле. Важливу роль у структурі склад¬ного речення відіграють також деякі особливості будови його предикативних частин, зокрема співвідношення форм присудків (видо-часових і модальних); неповнота першої, головної, части¬ни складнопідрядного речення, що передбачає або наявність іншої, підрядної, частини в цілому, або наявність у ній конкре¬тизуючих слів; наявність спільних компонентів у різних преди¬кативних частинах складного речення.
Засоби зв*язку частин складного речення
Складне речення - це речення, що складається з двох і більше граматичних основ (предикативних одиниць), які становлять семантичну, структурну та інтонаційну єдність.
Складне речення функціонує в мові як одна комунікативна одиниця й характеризується формально-граматичними та семантичними ознаками, з-поміж яких найважливішими є: а) поліпредикативність; б) особлива структурна схема; в) інтонаційна завершеність" семантична та структурна цілісність; г) в ньому повідомляється про кілька ситуацій і відношення між ними.
Поліпредикативність складного речення виявляєтся в наявності двох чи кількох предикативних одиниць, що мають структуру простого речення, поєднаних в одне ціле. Частини складного речення тільки умовно можна назвати простими реченнями. Маючи подібну до простих речень синтаксичну будову, вони не мають: а) змістової завершеності, бо тільки в поєднанні виражають складну думку, різнобічні зв'язки між предметами й явищами довкілля; б) інтонаційної завершеності, бо лише все складне речення характеризується інтонацією кінця; в) комунікативного значення, оскільки не є самостійними одиницями спілкування.
Складне речення, що складається з двох предикативних одиниць, називається двочленним, або двокомпонентним.
Складне речення, що складається з трьох і більше предикативних одиниць, називається багаточленним чи багатокомпонентним.