2. Соціальне обслуговування громадян похилого віку

Соціальне обслуговування громадян похилого віку здійснюється на дому або в спеціалізованих установах (стаціонарне соціальне обслуговування). Зазвичай воно надається безоплатно, хоч у деяких випадках, визначених законодавством, здійснюється за плату.

На дому соціальні послуги пенсіонерам та одиноким непрацездатним громадянам надаються структурними підрозділами територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, які створюються за рішенням відповідних органів місцевої виконавчої влади за погодженням з головним управлінням праці і соціального захисту населення обласної державної адміністрації (див. Типове положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1417).

Одним із структурних підрозділів територіального центру є відділення соціальної допомоги вдома, яке створюється за наявності не менше 80 одиноких непрацездатних громадян, які мешкають на відповідній території та потребують соціально-побутової допомоги вдома.

Відділення приймає на обслуговування одиноких непрацездатних громадян (пенсіонерів), в тому числі одинокі (бездітні) подружні пари та інвалідів І і II групи незалежно від віку старших 18 років, які частково або значно втратили здатність до самообслуговування і за висновками медичного закладу потребують соціально-побутового обслуговування та догляду в домашніх умовах на підставі картки медичного огляду, акта обстеження матеріально-побутових умов проживання та особистої заяви. До числа одиноких непрацездатних громадян належать громадяни, в тому числі подружжя, які не мають працездатних родичів, що зобов'язані за законом їх утримувати.

У територіальних центрах утворюються також інші відділення, які надають соціальні послуги. До них належать: відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги, відділення соціально-побутової адаптації, медико-соціальних послуг, відділення стаціонарне для постійного або тимчасового проживання.

Стаціонарне соціальне обслуговування громадян похилого віку та інвалідів здійснюють:

- будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів;

- геріатричні пансіонати;

- пансіонати для ветеранів війни і праці;

- психоневрологічні інтернати;

- спеціальні будинки-інтернати для престарілих та інвалідів. Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів,

геріатричні пансіонати, пансіонати для ветеранів війни і праці і психоневрологічні інтернати надають наступні види послуг:

- забезпечення житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем та столовим посудом;

- забезпечення раціональним 4-разовим харчуванням з урахуванням віку і стану здоров'я осіб, що проживають в інтернаті, в межах натуральних норм харчування;

- забезпечення цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених за інтернатом лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я;

- забезпечення слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування, медикаментами та життєво-необхідними ліками відповідно до медичного висновку;

- забезпечення комунально-побутовим обслуговуванням;

- організацію культурно-масової та оздоровчо-спортивної роботи з урахуванням стану здоров'я і віку мешканців будинку-інтернату;

- створення умов, що сприяють адаптації осіб, які перебувають в інтернаті, у новому середовищі.

Ще одним органом, який здійснює соціальне обслуговування, є спеціальний будинок-інтернат для престарілих та інвалідів (див. постанову Ради Міністрів УРСР від 2 березня 1990 р. № 49 "Про спеціальні будинки-інтернати для престарілих та інвалідів"). Він є медико-соціальним закладом, призначеним для постійного проживання інвалідів І та II груп престарілих громадян із числа звільнюваних з місць позбавлення волі особливо небезпечних рецидивістів та інших осіб, за якими відповідно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, а також тих осіб, які направляються з приймальників-розподільників із числа вказаних інвалідів і престарілих, раніше

судимих або неодноразово притягуваних до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, якщо зазначені особи потребують догляду, побутового і медичного обслуговування, систематичного та цілеспрямованого виховного впливу державних і громадських організацій.