1. Суб'єкти права на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної пенсійної системи

Суб'єктами права на отримання пенсійних виплат у солідарній пенсійній системі є:

1) громадяни України, які застраховані на підставі Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та досягли встановленого пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей;

2) особи, яким до дня набрання чинності Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" була призначена пенсія відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - члени їхніх сімей.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Загальні умови пенсійного забезпечення за солідарною пенсійною системою; Пенсійний страховий стаж

Загальними умовами для призначення та виплати пенсій є:

1) настання відповідного соціального ризику: досягнення загального чи спеціального пенсійного віку; настання інвалідності внаслідок загального захворювання (травми, не пов'язаної з виробництвом, чи з дитинства); втрата годувальника;

2) наявність у особи необхідного пенсійного страхового стажу.

Пенсійний страховий стаж - період, впродовж якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та щомісяця сплачувала страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Мінімальним страховим внеском прийнято вважати суму коштів, що дорівнює добутку мінімального розміру заробітної плати на страховий внесок, встановлений законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Пенсійний страховий стаж обчислюється в місяцях і становить суму місяців трудової діяльності особи (чи прирівняних до неї періодів), за які сплачено мінімальний страховий внесок. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або добровільно брала участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового

стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до пенсійного страхового стажу як повний місяць за умови здійснення особою доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. У протилежному випадку до пенсійного страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків як частка суми фактично сплачених особою страхових внесків за відповідний місяць та мінімального страхового внеску за відповідний місяць.

До пенсійного страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності (або у зв'язку з втратою годувальника), крім наявного у особи пенсійного страхового стажу на загальних засадах зараховується також період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою загального пенсійного віку (або період з дня смерті годувальника до дати, коли б годувальник досяг загального пенсійного віку).

За періоди з 1 липня 2000 р. пенсійний страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі так званого персоніфікованого обліку (запроваджений відповідно до Указу Президента України від 4 травня 1998 р. № 401/98 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування", постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування").

До впровадження системи персоніфікованого обліку пенсійний страховий стаж обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Основним документом, що підтверджує стаж роботи за цей період, є трудова книжка.

Після призначення пенсії у солідарній пенсійній системі особа може продовжувати здійснювати трудову діяльність та сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду. Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до її страхового стажу.

За загальним правилом періоди, щодо яких обчислюється пенсійний страховий стаж, ураховуються в одинарному розмірі. Разом з тим Законом "Про загапьнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено деякі варіанти обчислення періодів, які зараховуються до пенсійного страхового стажу. Це стосується, наприклад, військової служби у складі діючої армії в період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, чи в партизанських загонах і з'єднаннях, що зараховується до стажу роботи на пільгових умовах як один місяць за 3. У подвійному розмірі до страхового стажу зараховується робота незалежно від віку, в тому числі як вільнонайманого складу, у військових частинах і служба, крім військової служби, в роки Великої Вітчизняної війни та в інші періоди ведення бойових дій тощо.

Робота на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду зараховується за рік роботи, а сезонні роботи на підприємствах сезонних галузей промисловості, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, - за списком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, зараховуються до стажу роботи за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до стажу роботи за їх фактичною тривалістю.

Закон передбачає чимало інших випадків пільгового обчислення трудового стажу, який зараховується до пенсійного страхового стажу, що дає підстави для призначення пенсій.

Коефіцієнт страхового стажу є кількісним критерієм (величиною для обчислення) пенсійного страхового стажу особи при визначенні розміру пенсії у солідарній пенсійній системі.

Коефіцієнт страхового стажу визначається за встановленою формулою та позначається числом із округленням до 5 знаків після коми:

Кс = См х Be / 100 х 12, де:

Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців пенсійного страхового стажу особи; Вс - величина оцінки одного року пенсійного страхового стажу особи (у відсотках), яка диференціюється залежно від того, до якого періоду існування пенсійної системи України належить ЇЇ страховий стаж. Так, за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року (Вс) страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі

в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування -- 1,08%.

Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній пенсійних системах, визначається один коефіцієнт пенсійного страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах.

За періоди трудової діяльності до 31 грудня 2003 р. коефіцієнт страхового стажу не може перевищувати 0,75%. А на підземних - роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 (див. постанову Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36) - 0,85%.