2. Відмінність загальнообов'язкового державного соціального страхування від цивільно-правового договору страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування є одним з видів страхових відносин в Україні, які спрямовані на формування, розподіл і використання грошових коштів для захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб і відшкодування їм матеріальної шкоди при настанні страхового випадку. Поряд з цим воно має ряд особливостей, які характеризують його правову природу та істотно відрізняють від цивільно-правового договору страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування за своїм характером є імперативним. Умови участі в цьому виді страхування застрахованих, страхувальників і страховиків визначаються законом і не можуть бути змінені угодою сторін. Натомість особисте страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до Цивільного кодексу (ЦК) України на умовах, визначених Законом України від 7 березня 1996 р. "Про страхування" (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 p.). Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що всі працівники підлягають соціальному страхуванню, і за ухилення від нього встановлена відповідальність, тоді як участь в особистому страхуванні є добровільною.

При загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні розміри і порядок сплати страхових внесків визначаються Законом України від 8 липня 2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а при особистому страхуванні ці та інші умови визначаються договором.

Система страхових випадків, що є підставою для здійснення соціальних виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, встановлені спеціальними законами, як і розміри та умови здійснення цих виплат. Зазвичай суми соціальних виплат співрозмірні заробітній платі застрахованого.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню властива так звана деперсоніфікація страхової суми. Тобто вона не є об'єктом права власності застрахованої особи, а тому у випадку її смерті чи ненастання страхового випадку відповідні кошти використовуються іншими учасниками цього виду страхування.

3. Поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування

та його види

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить цілісну систему прав, обов'язків і гарантій соціального захисту для надання матеріального забезпечення громадянам у випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем та самими громадянами, а також за рахунок бюджетних та інших джерел, визначених законом.

Правовою основою здійснення соціального страхування є, насамперед, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ряд спеціальних законів, якими визначаються окремі види соціального страхування, а також Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Воно грунтується на принципах:

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб - підприємців;

- надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

- обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

- солідарності та субсидування;

- державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

- забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

- цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані особи, страхувальники і страховики.

Застрахованими вважаються фізичні особи, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Це, насамперед, ті, хто працює на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях та у

фізичних осіб, а також самозайняті особи, які забезпечують себе роботою самостійно (наприклад, творчі працівники), а також фізичні особи - підприємці. Громадяни України, які працюють за кордоном та не застраховані в системі страхування країни, де вони працюють, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати ними страхових внесків.

Застраховані особи одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним документом для всіх видів страхування і підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення.

Страхувальниками є роботодавці та застраховані особи, які сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У деяких випадках застраховані працівники не сплачують страхових внесків. Так, зокрема, при страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, внески сплачують лише роботодавці. Страхувальники сплачують страхові внески з коштів, які спрямовуються на оплату праці, або з доходу, який підлягає оподаткуванню.

Платники внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягають обов'язковій реєстрації в Пенсійному фонді України шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Розміри страхових внесків, а також об'єкти нарахування та сплати страхових внесків визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Особи сплачують єдиний страховий внесок до Пенсійного фонду України, який перераховує відповідні кошти на рахунки фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених законом пропорцій.

Страховиками відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є цільові страхові фонди з пенсійного страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також страхування на випадок безробіття і медичного страхування.

На страхові фонди покладаються обов'язки щодо надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків. Вони є фінансовою основою системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, їхні кошти не зараховуються до складу державного чи місцевих бюджетів.

За рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування фінансуються: страхові пенсії; страхові допомоги (по безробіттю, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; сім'ям з дітьми; у зв'язку з нещасним випадком на виробництві); різного роду страхові соціальні послуги (санаторно-курортне лікування, медична та соціальна реабілітація тощо).

Існує декілька видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розрізняють:

1) пенсійне страхування;

2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

3) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

4) страхування на випадок безробіття;

5) медичне страхування (в Україні воно ще не запроваджене);

6) інші види страхування, передбачені законами України.