9. Поняття, порядок підтвердження тимчасової втрати працездатності

Тимчасова непрацездатність передбачає неспроможність особи здійснювати трудову діяльність внаслідок короткотривалих обставин об'єктивного характеру.

Юридичні факти, що зумовлюють тимчасову непрацездатність громадянина, можна поділити на 3 групи.

Перша група зумовлює фізичну нездатність особи виконувати трудові обов'язки. Сюди належать: 1) хвороба особи (загальне або професійне захворювання); 2) травма, що пов'язана або не пов'язана з нещасним випадком на виробництві; 3) вагітність та пологи.

До другої групи належать обставини, що зумовлюють неможливість виконання роботи через необхідність догляду за іншим членом сім'ї, а саме: за хворою дитиною; за хворим членом сім'ї; за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; за дитиною до 3 років.

Останню групу становлять обставини, що викликані певними діями державних органів (наприклад, тимчасова непрацездатність особи внаслідок карантину, що накладається органами санітарно-епідеміологічної служби).

Порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 р. № 455.

Основним документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність особи, є листок непрацездатності. Він видається лікуючим лікарем державних і комунальних закладів охорони здоров'я, стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства соціальної політики України, туберкульозних санаторіїв, а також фельдшером у місцевостях, де відсутній лікар, чи на плаваючих суднах. Не мають права видавати листки непрацездатності лікарі туристичних баз, станцій швидкої медичної

допомоги, санітарно-профілактичних закладів, закладів судово-медичної експертизи, станцій переливання крові, приватні, приватних закладів охорони здоров'я тощо.

Листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності до ЇЇ відновлення або до встановлення групи інвалідності МСЕК. Лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів (з наступним продовженням до 10 календарних днів) або спільно з завідувачем відділення - до ЗО днів. ЛКК продовжує листок непрацездатності надалі з періодичністю комісійного огляду хворого не рідше одного разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.

У разі лікування в стаціонарі листок непрацездатності видається за весь період стаціонарного лікування, а в разі протезування в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства листок непрацездатності видається на час протезування та проїзду до стаціонару і назад.

Листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами видається за місцем спостереження за вагітною жінкою з ЗО тижнів вагітності одразу на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 - після); для жінок, які належать до 1—4 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС - з 27 тижнів вагітності тривалістю 180 календарних днів. Якщо жінка не перебувала під наглядом з приводу вагітності до дня пологів, листок непрацездатності видається з дня пологів на період тривалості післяпологової відпустки (на 56 календарних днів). У разі передчасних пологів до 30 тижнів вагітності, якщо жінка виписується з живою дитиною, листок непрацездатності видається лікувально-профілактичним закладом, де відбулись пологи, на 140 календарних днів (70 днів - у випадку смерті дитини).

Для догляду за хворим членом сім'ї листок непрацездатності видається лікуючим лікарем одному із працюючих членів сім'ї або іншій особі, що фактично здійснює догляд. Термін листка непрацездатності залежить від суб'єкта, за яким здійснюється догляд:

- для догляду за дорослим членом сім'ї та хворою дитиною, старшою 14 років при лікуванні в амбулаторно-профілактичних умовах - до 3 днів;

- для догляду за хворою дитиною до 14 років - не більше 14 календарних днів; якщо дитина - постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС - на весь період хвороби, включаючи санаторнекурортне лікування; на 2 і більше дітей, які хворіють одночасно, видається один листок непрацездатності;

- у разі стаціонарного лікування: дітей віком до 6 років - весь період перебування в стаціонарі разом з дитиною; важкохворих дітей 6—14 років - період, коли дитина потребує індивідуального догляду;

- у випадку хвороби матері (опікуна, іншого члена сім'ї, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною віком до З років, виховує дитину-інваліда віком до 16 років) -- період, коли вона за висновками лікаря не може здійснювати догляд за дитиною.

Якщо мати або інша працююча особа, яка доглядає за хворою дитиною, перебуває в цей час у щорічній відпустці, відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці, у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку чи без збереження зарплати, листок непрацездатності видається з дня, коли ця особа стане до роботи.

На період тимчасового відсторонення від роботи осіб, якщо їх робота пов'язана з обслуговуванням населення, і вони перебували в контакті з інфекційними хворими або є бактеріо-носіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, листок непрацездатності видається інфекціоністом або лікуючим лікарем згідно з висновком лікаря-епідеміолога територіального органу санітарно-епідеміологічної служби.