10. Поняття безробіття, часткового безробіття. Порядок визнання громадянина безробітним

Безробіття як соціальний ризик, що має самостійне правове значення, полягає у відсутності у працездатної особи працездатного віку роботи з об'єктивних причин.

Закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" замість поняття "безробіття" легалізує інший термін - "втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин".

У Законі України від 1 березня 1991 р. "Про зайнятість населення" подається визначення безробітних. Зокрема, такими вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених

законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи (ст. 2).

Факт безробіття констатується на підставі Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219.

Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови подання паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а у разі потреби - військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Іноземні громадяни чи особи без громадянства можуть бути зареєстровані як безробітні за умови постійного проживання в Україні і подання посвідки про проживання.

Громадяни, що зареєстровані як безробітні, отримують допомогу як в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, так і в системі державної підтримки. Тому безробіття є страховим і нестраховим соціальним ризиком.

Закон "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вперше на законодавчому рівні закріпив вид соціальних ризиків - часткове безробіття. Таким вважається вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

11. Втрата годувальника як соціальний ризик

Важливою обставиною, що має значення для настання у особи права на пенсію в разі втрати годувальника чи на щомісячні страхові виплати у випадку смерті годувальника від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, вважається такий соціальний ризик, як втрата годувальника.

Соціальні виплати, які пов'язані із втратою годувальника, спрямовуються для підтримки непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються:

1) діти, які не досягли 16 років (сюди також належить дитина померлого, яка народилась протягом не більше 10-місячного строку після його смерті); діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного чи розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право;

6) один з подружжя або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8-річного віку.

Члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, або мали на день його смерті право на одержання від нього такого утримання. Не вважаються такими, що перебували на утриманні, члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів для існування (одержували зарплату, пенсію тощо).

Останніми роками соціально-економічна ситуація в Україні докорінно змінила життя її громадян. Перебудова економічних відносин в умовах спаду виробництва, інфляції, зміни форм власності призвела до різкого зниження рівня життя населення, зменшення його платоспроможності, розшарування суспільства за рівнем доходів та появи якісно нового соціального ризику, у разі настання якого громадяни потребують підтримки суспільства, - малозабезпеченості.