6. Об'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

Об'єктами соціально-забезпечувальних, правовідносин вважаються конкретні матеріальні блага, з приводу яких вони виникають. Такими зазвичай є визначені законодавством види соціального забезпечення. До них належать: пенсії, соціальні допомоги, соціальні пільги та соціальне обслуговування. Кожен з цих видів соціального забезпечення, що є об'єктом правових відносин, має властиві йому особливості, завдяки яким можна відрізняти його від інших аналогічних виплат чи послуг.

Поняття "пенсія" має латинське походження і в буквальному перекладі означає платіж (виплату). Беручи за основу таке її розуміння, вчені-правники визначають пенсію як щомісячну (регулярну), періодичну виплату, що надається громадянам у грошовій формі.

При визначенні пенсії акцентується на її грошовій формі. І це закономірно, адже саме грошова форма пенсійного забезпечення пройшла випробування часом й отримала визнання світового співтовариства. Вона вважається найбільш прийнятною та оптимальною завдяки тому, що не обмежує можливостей пенсіонера в задоволенні своїх потреб.

Характерними ознаками пенсії називають регулярність та систематичність пенсійних грошових виплат. Вона виплачується не у вигляді одноразової виплати, не епізодично, а щомісячно (систематично протягом тривалого проміжку часу) з тим, щоб бути постійним джерелом засобів до існування. Як виняток, у недержавній пенсійній системі існує одноразова виплата пенсії у випадках, що прямо зазначені в законодавстві.

Ще однією ознакою пенсії вважається її компенсаційний характер. Найбільш повно це відображається у механізмі призначення пенсії. Розмір пенсії визначається в прямій залежності від обсягу винагороди, яку особа отримує за трудову діяльність. Зазвичай пенсія є нижчою від заробітної плати, і встановлюється вона у відсотках до неї.

Отже, пенсією вважатиметься грошове зобов'язання держави чи уповноваженого нею суб'єкта, що виплачується особі для її утримання з підстав та на умовах, передбачених законом, у розмірі, що залежить від страхового стажу особи та ЇЇ доходу.

Вітчизняне законодавство передбачає виплату 2 видів пенсій: страхові та спеціальні.

Страхова пенсія - це щомісячні грошові виплати, які здійснюються застрахованим громадянам при досягненні ними пенсійного віку, встановленні інвалідності чи у зв'язку з втратою годувальника за рахунок коштів соціальних страхових фондів у порядку і розмірах, визначених Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України від 9 липня 2003 р. "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Страхова пенсія передбачає 3 види пенсійних виплат, які призначаються та виплачуються особі окремо у солідарній, накопичувальній обов'язковій та недержавній пенсійних системах. У кожній з них особа має право лише на один, визначений законом чи пенсійним контрактом, вид пенсії.

У солідарній пенсійній системі особа має право на пенсію за віком, пенсію по інвалідності та пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Накопичувальна обов'язкова система передбачає виплату довічної пенсії або одноразової пенсійної виплати, а система недержавного пенсійного забезпечення - довічної пенсії, пенсії на визначений період або одноразової пенсійної виплати.

Другим видом пенсійних виплат є спеціальні пенсії. Умови та порядок призначення таких пенсій встановлюються спеціальним законодавством, яким визначається особливий правовий статус осіб, що виконують державні чи інші суспільно-значущі функції, мають особливі заслуги перед державою, а також тих осіб, які постраждали внаслідок техногенних та екологічних катастроф. Єдиного закону про спеціальні пенсії в Україні немає. Тому при визначенні пенсійного забезпечення таких осіб використовуються декілька відповідних законодавчих актів.

За суб'єктами, що мають право на спеціальні пенсії, їх поділяють на пенсії для: осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб; осіб, які виконують обов'язки державної служби (державні службовці та прирівняні до них особи, посадові особи місцевого самоврядування, народні депутати, судці та службові особи органів прокуратури); наукових (науково-педагогічних) працівників; осіб, які мають особливі заслуги перед Україною; осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Варто зазначити, що за цільовим спрямуванням спеціальні пенсії виплачуються як додаток до страхової пенсії, яку особа може"мати у солідарній пенсійній системі. А тому існують спеціальні пенсії за віком, по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсія за віком у системі спеціальних пенсій має назву "пенсія за вислугу років". Основною особливістю, що є властивою для пенсії за вислугу років, є те, що вона призначається за умови припинення особою виконання трудової діяльності, яка зумовила право на такий вид пенсії.

Окремим видом матеріального соціального забезпечення, що є об'єктом соціально-забезпечувальних правовідносин, вважаються соціальні допомоги.

У юридичній літературі існує чимало визначень цього виду соціального забезпечення. Усі вони, як правило, відображають найбільш характерні ознаки та особливості, що властиві соціальним допомогам за правом соціального забезпечення.

Насамперед наголошується, що допомоги у переважній більшості надаються лише у грошовій формі. Відзначається також, що вони, як правило, мають тимчасовий характер, їх виплачують або одноразово, або періодично впродовж нетривалого терміну. Так, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за загальним правилом призначається на весь період однойменної соціальної відпустки, що надається для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

При визначенні соціальних допомог слід окремо зупинитися на їх цільовому призначенні. Воно залежить від виду допомоги, яка надається особі. Так, допомоги мають на меті компенсацію втраченої заробітної плати особи (наприклад, допомога в разі тимчасової непрацездатності) або спрямовані на підтримку особи незалежно від факту її трудової діяльності (наприклад, одноразова допомога при народженні дитини є нічим іншим, як додатковою соціальною підтримкою сім'ї в разі народження дитини).

Ще однією ознакою соціальних допомог є те, що умови та порядок їх призначення передбачено законами України. Органи місцевого самоврядування можуть приймати рішення про надання додаткових видів допомог за кошти місцевих бюджетів, що, однак, не позбавляє особу права на всі передбачені законодавством види соціальних допомог.

Нарешті, останньою ознакою, яка характеризує соціальні допомоги як вид соціального забезпечення, є їх розміри. За чинним законодавством допомога може виплачуватися у відсотках відповідно до заробітної плати особи та еквівалентно до її страхового стажу (це правило переважно стосується соціальних допомог, які виплачуються в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) або у встановленій законом твердій сумі (фіксований розмір мають допомоги, які виплачуються за рахунок коштів місцевих бюджетів).

Враховуючи таким чином усі зазначені обставини, соціальну допомогу можна визначити як короткострокову грошову виплату, що надається з метою компенсації втраченого особою заробітку чи для ЇЇ додаткової підтримки у разі настання соціального ризику за рахунок коштів соціальних страхових фондів чи бюджетів, різних рівнів.

Видовий поділ допомог та критерії їх розмежування визначаються здебільшого законодавцем у відповідних нормативно-правових актах. Тому в науковій літературі соціальні допомоги прийнято класифікувати за підставами їх настання (соціальними ризиками) та за суб'єктами, що мають право на такі допомоги. Розрізняються: допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, по безробіттю, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги на поховання, допомоги малозабезпеченим сім'ям, дітям-інвалідам чи інвалідам з дитинства. Кожен із названих видів можна поділити на підвиди залежно від соціальних ризиків, що є основою виникнення права на такі допомоги.

Важливе значення має поділ усіх допомог залежно від джерела їх виплати. Саме така класифікація визначає особливості правової природи кожного з видів допомог. За цим критерієм розрізняють страхові їй державні (нестрахові) соціальні допомоги.

Страховими допомогами вважаються одноразові або періодичні грошові виплати короткотермінового характеру, які здійснюються за рахунок коштів соціальних страхових фондів при настанні страхового випадку. На відміну від страхових, державні допомоги виплачуються незастрахованим особам за кошти державного або місцевого бюджетів. Лише страховими бувають допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, нещасним випадком на виробництві. Натомість допомоги малозабезпеченим сім'ям, особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам чи інвалідам з дитинства є винятково нестраховими. Змішаний характер залежно від того, чи застрахована особа в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, чи ні, мають допомоги по безробіттю, допомоги сім'ям з дітьми. Щоправда, від факту страхування особи у системі соціального страхування залежить розмір такої допомоги.

Ще одним видом соціального забезпечення громадян є соціальні пільги. Вони передбачають право особи на безкоштовне користування певними видами послуг (безоплатний проїзд у міському транспорті) чи їх привілейоване отримання (переважне право вступу до вищих навчальних закладів). Соціальні пільги - це певна підтримка, що є додатковим соціальним забезпеченням особи. Вони надаються їй незалежно від будь-яких інших видів соціального забезпечення.

Призначення та надання соціальних пільг пов'язане зазвичай із соціальними ризиками так званого публічного характеру. Йдеться про випадки, коли особа постраждала від певних подій у державі чи, навпаки, її діяльність стала особливо значущою для держави та була визнана особливими заслугами.

Соціальні пільги надаються: ветеранам війни; ветеранам праці; особам, які мають особливі заслуги перед державою; багатодітним сім'ям; особам, які належать до категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи; дітям-сиротам; реабілітованим особам, пенсіонерам, інвалідам, дітям-інвалідам.

Отже, соціальними пільгами вважаються передбачені законодавством можливості повного чи часткового звільнення особи від виконання обов'язку або надання додаткових прав при настанні соціального ризику за наявності в особи значних заслуг перед державою.

За характером усі соціальні пільги можна поділити на: житлово-комунальні; медико-реабілітаційні; транспортні; соціально-побутові; пенсійні; соціально-трудові.

Ще одним видом соціального забезпечення, що є об'єктом соціально-забезпечувальних правовідносин, є соціальне обслуговування особи. Соціальне обслуговування визначається як діяльність державних органів чи уповноважених державою установ щодо надання громадянам соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг та матеріальної допомоги з метою їх соціальної адаптації та реабілітації.

Чинним законодавством передбачено, що соціальне обслуговування може надаватись як соціальні послуги або як матеріальна підтримка громадян. Залежно від суб'єкта (отримувача соціальних послуг) вони бувають декількох видів. Зокрема, ті з них, що надаються особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, або особам, прирівняним до них, можуть бути поділені, з огляду на соціальні ризики, на соціальні послуги безробітним, тимчасово непрацездатним та особам похилого віку. Соціальне обслуговування громадян похилого віку та одиноких непрацездатних громадян за формою його здійснення можна поділити на соціальні послуги на дому та стаціонарне соціальне обслуговування. За цим критерієм виокремлюють також стаціонарне соціальне обслуговування інвалідів, соціальне обслуговування дітей, соціальну реабілітацію та адаптацію інвалідів, санаторно-курортне лікування, забезпечення протезно-ортопедичними виробами, надання засобів пересування.

Матеріальна підтримка як різновид соціального обслуговування у переважній більшості є натуральною за формою та полягає у наданні особі, яка потрапила у важкі життєві обставини, необхідних матеріальних благ: речей, одягу, засобів пересування тощо.