5. Юридичні факти, що породжують соціально-забезпечувальні правовідносини

Характерною особливістю соціально-забезпечувальних правовідносин є те, що на відміну від багатьох інших правових відносин, вони в ідеалі як відносини суспільні не можуть існувати поза сферою правового регулювання. Та обставина, що при характеристиці предмета права соціального забезпечення застосовувалося класичне їх розуміння як суспільних відносин, що існують у сфері соціального захисту і потребують свого законодавчого впорядкування, стаючи тим самим предметом права, зовсім не означає, що об'єктивно такі відносини можливі без правового регулювання. Якщо інші суспільні відносини (майнові, трудові, сімейні, земельні тощо) можна уявити і без їх правової форми, то відносини соціального захисту завжди є правовими відносинами. Адже не можуть існувати відносини з нарахування й виплати, наприклад, пенсій, якщо попередньо не буде проголошено право на пенсію. Так само не можна отримати субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, якщо держава не гарантуватиме такої можливості. Отже, соціально-забезпечувальні відносини в їх ідеальному вигляді завжди мають правову форму, і у традиційному значенні суспільних відносин як таких відносин соціального захисту не буває.

Зазначена обставина досить суттєво впливає на характер юридичних фактів, які породжують виникнення, зміну та припинення соціально-забезпечувальних правовідносин. Більше того, при цьому визначальними тут все ж є юридичні факти, які є підставами виникнення цих відносин.

Галузева наука такі факти, що е основою соціально-забезпечувальних правовідносин, називає юридичними складами, виділяючи при цьому 3 необхідні елементи юридичного фактичного складу (окремі юридичні факти). Це, насамперед, об'єктивні обставини (факти), а також волевиявлення особи на отримання конкретного виду соціального забезпечення і рішення компетентного органу про призначення відповідного виду соціального забезпечення. Кожен із цих юридичних фактів, що у сукупності формують юридичний склад, є необхідним для виникнення соціально-забезпечувальних правовідносин. Відсутність хоча б одного з елементів виключає можливість виникнення правових відносин.

Об'єктивні факти —- це такі передбачені юридичними нормами конкретні соціальні обставини, які є необхідними для виникнення в особи права на певний вид соціального забезпечення. Вони бувають абсолютно та відносно об'єктивними фактами.

Абсолютно об'єктивними фактами, тобто такими, що не залежать від волі самого суб'єкта правовідносин, вважаються соціальні ризики та стать особи. Вони визначають вид правовідносин та умови їх динаміки.

Відносно об'єктивними фактами є обставини, наявність чи відсутність яких ставиться у залежність від волі суб'єктів правовідносин. Такими є страховий стаж особи, її заробіток та деякі інші.

Щоб правовідносини соціального забезпечення стали реальними, необхідне волевиявлення (ініціатива) громадянина або іншої визначеної законодавством особи, яка діє в інтересах отримувача. Волевиявлення зазвичай має письмову форму і дістає вияв у вигляді заяви до відповідного компетентного органу, який приймає рішення про надання особі відповідного виду соціального забезпечення.

Найбільш характерним прикладом елементів волевиявлення, що властиві правовідносинам соціального забезпечення, можуть бути підстави виникнення пенсійних правовідносин усіх видів. Вони мають місце за наявності визначеної у законодавстві певної сукупності юридичних фактів, яка є індивідуальною для кожного з видів таких правовідносин. Так, для виникнення пенсійних правовідносин за віком юридичний склад повинен містити наступні елементи: досягнення особою пенсійного віку, наявність страхового стажу зазначеної тривалості, волевиявлення громадянина та рішення компетентного органу про призначення пенсії. Для виникнення пенсійних правовідносин у зв'язку з забезпеченням інвалідів юридичними фактами є: наявність однієї з 3 груп інвалідності у поєднанні з ЇЇ причиною (загальне чи професійне захворювання), наявність страхового стажу певної тривалості (для пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання), волевиявлення інваліда та акт відповідного компетентного органу про призначення пенсії у зв'язку з інвалідністю.

Необхідним елементом юридичного фактичного складу є і рішення державного органу. Воно якраз і зумовлює динаміку соціально-забезпечувальних правовідносин.

Рішення про призначення пенсії констатує наявність усіх необхідних умов для виникнення, зміни чи припинення пенсійних правовідносин. У фактичному складі - це завершальний елемент, який у сукупності з іншими призводить до певних юридичних наслідків - призначення соціальної виплати, зміни ЇЇ розміру, припинення виплати тощо.

У сфері недержавного пенсійного забезпечення зовнішнім проявом волевиявлення сторін (наприклад, установи Пенсійного фонду та вкладника) може стати пенсійний контракт. Його змістом вважатимуться пенсійні ризики, настання яких зумовлює виникнення у особи-учасника права на пенсію, істотні умови пенсійної програми та умови реалізації пенсійного права особи. Укладення пенсійного контракту є первинним елементом юридичного фактичного складу в сфері недержавного пенсійного забезпечення.