2. Прожитковий мінімум - базовий державний соціальний стандарт

Відповідно до ст. 6 Закону "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом в України є прожитковий мінімум. На його основі визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо диференційовано для тих, хто належить до основних соціальних та демографічних груп: а) для дітей віком до 6 років; б) для дітей віком від 6 до 18 років; в) для працездатних осіб; г) для осіб, які втратили працездатність. Такий поділ зумовлений особливостями людського організму та потребами його залежно від віку, стану, активності.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, щорічно затверджується за поданням Кабінету Міністрів України Верховною Радою України до початку розгляду державного бюджету України. Він періодично переглядається залежно від зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи. Складовими елементами величини прожиткового мінімуму є набір продуктів харчування, набір непродовольчих товарів та набір послуг.

Незважаючи на всю свою значущість, прожитковий мінімум не є єдиним державним соціальним стандартом в Україні. Крім нього широко використовується інший показник - рівень забезпечення прожиткового мінімуму. Він визначається як реальний державний соціальний стандарт, що слугує критерієм для визнання особи нужденною. Щорічно цей мінімум закріплюється у законі про державний бюджет та використовується для призначення державних соціальних допомог.

Тема 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в україні Час: 3 год

План лекції:

1. Поняття та види організаційно-правових форм соціального забезпечення

2. Відмінність загальнообов'язкового державного соціального страхування від цивільно-правового договору страхування

3. Поняття загальнообов'язкового державного соціального страхування

та його види

4. Організація пенсійного страхування в Україні

5. Організація солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

6. Застраховані особи як суб'єкти солідарної системи пенсійного страхування

7. Страхувальники як суб'єкти солідарної системи пенсійного страхування

8. Добровільна участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

9. Припинення участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

10. Запровадження обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування

11. Суб'єкти обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування

12. Організація загальнообов'язкового соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням

13. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

14. Організація загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

15. Організація недержавного пенсійного страхування

16. Суб'єкти недержавного пенсійного страхування

17. Недержавні пенсійні фонди та їх види

18. Асигнування з бюджету як організаційно-правова форма соціального забезпечення